-Микольцю, йди вечеряти!
Микола неохоче поплентався на кухню. Навіщо поспішати, якщо вечеря не віщувала нічого хорошого.
У хаті навіть не пахло нормальною їжею. Відколи його дружина Ліза перейшла на вегетаріанство, для Миколи настали похмурі часи.
З яким задоволенням він зараз з’їв би соковиту котлетку, або пиріг з м’ясом, або на крайній випадок, бутерброд з копченою ковбаскою.
Але на кухні на нього чекало щось незрозуміле в тарілці, від вигляду якого він невдоволено скривився.
-Що це?
Взявши тарілку в руки, Микола розглядав невизначеного кольору страву, яка пахла буряком і чимось не дуже їстівним.
-Микольцю, це новий рецепт – тушкований буряк з селерою, дуже смачно і, головне корисно!
-Краще б це була тушкована свинина, з нею я навіть згоден на селеру! – подумав “Миколка”, але вголос не наважився це вимовити. Він знав, що після цього буде! Чергова лекція про те, яка погана м’ясна їжі та яка користь овочів та зелені.
Ліза осідлає свого коника і її не зупиниш! Гірше цього може бути лише образа на незговірливого чоловіка та докори в тому, що дружина цілий день думає, щоб приготувати нового та корисного, а чоловік не цінує її старання.
Микола, зітхнув, сів за стіл і обережно зачепив вилкою трохи “корисної” страви. Ліза з усмішкою дивилася на чоловіка, чекаючи захоплення та похвали їй, як господині.
Натомість чоловік із зусиллям проковтнув трохи бурякової маси, відклав вилку і пробурчав:
-Лізочко, я на такій їжі скоро простягну ноги.
-Як ти можеш так казати?
Микола швидко підвівся з-за столу і пішов у кімнату. Як і очікувалося, за його спиною почулося схлипування дружини. Але він вирішив не зважати. Він думав, як би швидше заснути. Голодний шлунок бурчав і просив нормальну вечерю.
Микола уявляв, як завтра на роботі зайде в буфет і з’їсть п’ять, а краще десять гарячих пиріжків з м’ясом чи картоплею.
Вранці на столі на нього чекав контейнер з обідом, в якому вгадувалася вчорашня страва.
Микола з серцем відсунув контейнер і вийшов за двері. На майданчику дуже смачно пахло яєчнею з беконом. Запах долинав з-за сусідських дверей. Зупинивши свої бажання, Микола вийшов у морозний грудневий ранок.
Адже незабаром Новий рік!
Який стіл дружина завжди готувала на свято! А що на нього чекає цього року? Шпинат та селера? Чи може у вигляді подарунка він отримає галетне печиво?
Незважаючи на ситуацію, Миколу розвеселили думки про такий подарунок.
У буфеті йому все ж таки вдалося нормально перекусити, але чоловік помітив, що він їсть так, ніби очікує, що зараз з’явиться дружина і докірливо подивиться на пиріжки, які їсть чоловік.
-Фу ти, напасть якась!
Прийшовши додому, Микола не поспішаючи роздягнувся і приготувався до чергової нової вегетаріанської страви.
Пролунав дзвінок у двері, відчинивши які, Микола побачив Ларису, сестру дружини. Він одразу помітив велику сумку в руках жінки і навіть трохи зрадів.
-Ну що, зятю, приймай гостей! А де Ліза?
З кухні вибігла Ліза і кинулася обіймати сестру. Лариса зняла пальто і пройшла на кухню. Микола заніс за нею сумку, відкривши яку, Лариса почала викладати на стіл сільські гостинці. Сало, копчене м’ясо, не маленьких розмірів гусак, соління…
Микола дивився на цю пишноту, широко розплющивши очі.
-Ну що, Лізо, накривай на стіл!
Голос дружини розігнав усі ілюзії Миколи.
-Ларисо, ми таке не їмо.
-Як це не їмо? Завжди їли, а зараз що?
-Ми з Миколкою перейшли на правильне харчування, стали вегетаріанцями…
Побачивши тужливий погляд чоловіка, який не міг відірвати погляд від білого в рожевих прожилках шматка сала, Лариса похитала головою.
-Ну так! Я бачу, що ти сестра може кудись і перейшла, а чоловік твій залишився там, де й був. Годуй чоловіка, кажу. Сама як хочеш!
Лариса керувала сестрою на правах старшинства. Ліза неохоче нарізала сало, м’ясо, дістала з банки хрусткі огірочки.
-Їж, зятю! Я дозволяю.
Микола, намагаючись не помічати погляду дружини, не змусив себе вмовляти. Коли ще випаде таке! Ліза скромно відкусила огірочок, а Лариса шумно пила чай із малиновим варенням.
Микола вперше за останній час заснув ситим, не згадуючи про буфет.
Вночі після ситної вечері він прокинувся, щоб попити води. Вийшовши зі спальні, він почув розмову Лариси зі своєю дружиною.
-Ти що, Лізко, вирішила мужика годувати своєю травою? Хочеш, щоб чоловік від тебе втік?
-Ні! – схлипнула дружина. – Я ж краще хотіла, щоб він здоровим був!
-Та не здоровий він у тебе, а голодний! Дивись, дограєшся! Знайде Микола собі нову дружину, з борщами та котлетами. А ти будеш на самоті буряк зі сльозами вприкуску жувати.
-Ох, Лариска, яка молодець! – чоловік задоволено посміхнувся і пішов досипати.
І хоча у Миколи й думок не виникало втекти від своєї Лізоньки, але слова Лариски його потішили. Може, хоч сестра направить його дружину на правильний шлях.
Вранці Микола прокинувся від такого смачного запаху, якого давно не відчував у своїй хаті. Був вихідний, але він не став довго лежати у ліжку. На кухні на нього чекав повний стіл смакоти.
-Миколко, йди снідати!
-Давай, зятю, снідай і проведеш мене на вокзал.
Лариса хитро подивилася на Миколу, а він тишком-нишком усміхнувся їй і згідно закивав головою.
Дружина клопотала біля плити, готуючи борщ на обід, Микола підійшов до неї і дзвінко поцілував у рум’яну щоку. Ліза посміхнулася:
-Сідай вже за стіл, а то на автобус запізнитеся!