Микола вже майже місяць сидів без роботи. Були деякі накопичення, але сім’ю годувати треба. Дружина сама тягнути все не може, а в їхньому селі з роботою складно. Хороші посади зайняті, всі влаштовані за знайомством. Микола з сусідом Сергієм вирішили на заробітки їхати. Шукали тільки гарну організацію. Щоб не обманули і гроші платили. Іноді можна працювати, а приїхати без грошей. А поки що сусід покликав будинок ремонтувати у знайомого. Роботи небагато, заплатив нормально. Як і домовлялись. Потім сусід знайшов ще таку роботу, але в сусідньому селі. Справа пішла, і на заробітки їхати не треба, і близько.
Якось до Миколи прийшов його родич, двоюрідний брат матері. Він нещодавно переїхав до старого будинку своїх батьків. У будинку був потрібний великий ремонт, а також будівництво гаража та сараю. Але спочатку потрібно старий гараж ще знести. Та й загалом роботи багато.
– Чув я, що майстер ти добрий. Мені потрібна допомога. Ти зараз без замовлень сидиш, от якраз і допоможеш.
– У мене напарник. Я один не звик працювати. Ми завжди разом.
– Ні. Тільки один. Ти ж поки що без роботи. А помічник тобі буде. Брат дружини приїхав, Юрко. Погоджуйся. Не ображу.
– Я подумаю.
Про оплату якось питати у дядька не став, йому вистачило “не ображу”. Значить, має бути все нормально. Сергію тільки сказав, що у дядька буде поки що.
Почали працювати. Гараж старий знесли. Місце для нового розчистили. Микола всім керував. Тиждень на це пішов. А тут повз проходив або просто спеціально зайшов ще один родич. Був він трохи «веселий». Побалакати йому хотілося.
- Андрій знову знайшов безкоштовну робочу силу?
– Та ні. Заплатити обіцяв.
– Ага! Тримай кишеню ширше. Мішки для грошей готуй. Ха-ха. Ви ж родичі. Ось і працюйте безкоштовно. Допомагайте. Не ви перші, не ви останні. Родичів багато. Ще знайде. Я тут вже був. Пішов ні з чим.
– Та він сказав, що не образить.
– Ха! Та це він усім каже так. А потім скаже, що годував вас обідом, от ви і квити.
– А я додому на обід ходжу. – відповів Микола.
– Ну тобі ще більше не пощастило. Ха-ха. Ось хитрий родич. – Чоловік сміявся.
Микола задумався, та й Юрко теж. Він хоч і приїхав у гості, але розраховував на інший прийом. Відпочити хотів, а його працювати попросили. Та ще й просто за їжу. Адже він подарунки їм привіз, продуктів багато. Йому про оплату якось говорити було незручно. Він же у гостях. Вирішили, що Микола спитає.
– Дядьку Андрію. Ми тут закінчили і вже наступне почали. Оплату б отримати за зроблене та про інше домовитися.
– Ти про що? Ми ж родичі. Я тебе покликав помагати.
– Ти ж сказав не образиш.
– А я тебе образив? Обідати пропонував, ти сам відмовився. Соромно з рідні оплату просити. Але гаразд, – дядько пішов у будинок і відразу вийшов з двома пляшками в руках. – Вистачить? Чи ще додати?
– То я не вживаю. Ти спеціально пропонуєш?
– Не хочеш не бери, іншого не буде.
– Візьму. – Микола взяв пляшки та пішов додому.
– Завтра з ранку приходь раніше. Справ багато.
Сам працюй, подумав Микола. Він не збирався більше йти до родича. Та й його напарник Сергій вже знайшов нового клієнта.
А за день виїхав і Юрій. Він сваритися із родичем не став, не хотів сестру ображати. Сказав, що вдома справи з’явилися.
Ну, а родич знайшов інших безкоштовних робітників. Рідні багато, ще не всі знають про його “не ображу”. Тільки довго не працює в нього ніхто. Напевно балакучий родич хорошу рекламу робить.