11 років тому, була така сама спека, як и сегодня. Весь липень 2010-го я жила в будинку батьків, такого не Було давно, я даже не доказала зараз, з чим Було пов’язане ті решение … можливо моя підсвідомість знала, что це останні дні та Останнє літо разом …
Ми говорили, говорили, говорили, розказували Одне одному так багато, Ніби НЕ розмовляю все життя … я Ніколи б Собі не пробачила, Якби не провела тієї Спекотно липень поруч з ним … У тій вечір я приготували его улюблений гречку, саме так, як ВІН любив, як готувала бабуся и котлетки зі щуки. ВІН Пішов спати, сказавши, что втомився и хочет прілягкі Ранее ..
А з ранку я почула істерічній крик мами – «Олена, тато вмирає!» А далі все, як у найгіршому кошмарі .. мама, яка вітчайдушно намагались его Врятувати и завести дихання и серце, потім швидка з розряду и уколами, крики, плач, істерікі …ВІН помер на моїх руках я чула, як ВІН відіхнув и Пішов у кращий Світ … У світ де нема злості, підлості, заздрості, підступності, брехні …
з Якими ВІН все життя боровся и з Якими мирить просто не МІГ.Заврта з ранку 11 років як Тато покинув земні обрії .. З ранку буду на службі у церкві, потім зі священиком и ріднімі поїдемо до ньго на Байкове … привеземо квітів, помолімось … знаю, ВІН прийде и обійме, як колись .. и стані так затишно и спокійно … як колись
Помоліться завтра за Миколая и поставте свічку, если буде така можлівість.