О прославлені мови слов’янської наставники і просвітителі, святі рівноапостольні Кириле і Мефодію!
До вас, як діти до отця, світлом науки вашої освячені і писемністю вашою навчені віри Христової, сьогодні щиро і з любов’ю приходимо до вас і від серця молимося. Якщо завітів ваших, як діти нерозумні, не виконуємо і про догоду Богу, як ви вчили, не думаємо, і від одностайності та любові, що ви всім слов’янам як братам по вірі і плоті, добре заповіли, відпадемо, тоді, як колись у давнину , за життя вашого, невдячних і недостойних не відкинули, сьогодні молитвами грішних і недостойних дітей ваших не погребуйте, але, як маючи велику любов Господа моліть Його, нехай навчить і направить нас на шлях спасіння. Війни і сварки, серед єдиновірними братів припиніть, а тих що відділилися, у однодумність поверніть і всіх нас єдністю духу і любов’ю у Святій, Соборній і Апостольській Церкві з’єднайте.
Віримо ми, віримо правдиво, на що здатна молитва преподобного до милосердя Владики, коли і про грішних людей принесена буває. Не покиньте нас, винних і негідних дітей ваших, бо гріх зараз перемагає паству вашу, вами зібрану, бо вона ворожістю розділена і спокусами інославних ваблена, зменшилася, а вівці її розкидані, від вовків біду терплять. Тому надайте нам молитвами вашими про православ’я ревнощі, щоб ним запалені, отців заповіти добре зберігали, статути і звичаї церковні строго виконували, всякі неправдиві вчення відкинули і так, у житті боголюбиво на землі перебуваючи, життя райського на небесах гідними були, і там, разом з вами, Владику всіх, у Трійці Єдиного Бога прославимо на віки віків. АМІНЬ