З Михайлом ми одружені вже дванадцять років. Він добрий, чуйний, ніколи не давав приводу для ревнощів, гарний господар та й взагалі, про такого чоловіка можна тільки мріяти. В нас є двоє чудових дітей, Олексію 9 років, а Насті – 7. Михайло сам, своїми руками збудував чудовий двоповерховий будинок, нам всі в селі заздрили. І наче мене все це влаштовувало, здавалося б, що ще треба, живи собі і насолоджуйся тим, що маєш. Коли подруги скаржилися, що їхніх чоловіків практично немає вдома, у мене такої проблеми не було.
Але з часом я почала нудьгувати, мені хотілося більше життя, якихось подорожей, якоїсь спонтанності дій. За весь час нашого спільного життя, ми лише два рази їздили до моря відпочивати. То будівництво будинку, то господарство, то грошей нема, то діти малі були, коротше все в нас ніяк не виходило. Але ж люди якось їздять.
Я тоді працювала медсестрою в райцентрі. До роботи доводилось їздити за 40 кілометрів, але графік у мене доба через дві, тому робота мене влаштовувала. І ось на одній зі змін, я випадково познайомилась з гарним чоловіком. Звали його Руслан, він приходив відвідувати свою матір. Якось він запросив мене після роботи в кафе, ми поснідали, поспілкувались і я зрозуміла, що закохалась, щось у ньому було особливе, щось притягувало як магніт.
В Руслана була велика простора квартира, гарна машина, свій невеликий бізнес, він часто їздив відпочивати за кордон. Я з молоду мріяла жити в місті, їздити на відпочинок, ходити в модні клуби брати від життя якомога більше. І тоді я вирішила, що це моя доля. Що якщо я хочу щось зінити в своєму житті, то потрібно це робити саме зараз.
Звичайно, мені було соромно перед чоловіком, але нові стосунки просто зводили з розуму. Наші з Русланом відносин розвивалися швидко. Він щодня писав мені в соціальних мережах, підвозив з роботи до села. Через місяць ми вирішили з’їздити на море. Чоловікові я сказала, що на роботі є путівки лише для працівників і лише на одну особу. Михайло не заперечував, відпустив мене на відпочинок без зайвих питань.
Я провела незабутній тиждень. Руслан виявився повною протилежністю моєму чоловікові. Він не економить грошей, купує все, що забажає, вечори проводить в клубах або ресторанах. Я отримала все те, чого мені так не вистачало в шлюбі. До кінця нашого відпочинку, я сказала Руслану, що хочу жити з ним. Він погодився. Коли ми повернулися я все розповіла чоловікові, обманювати його далі я не могла. Михайло, хоч і вдавав себе стриманим, але я розуміла, що він ледь стримує емоції. Я швидко зібрала речі і поїхала до Руслана. Чоловіка попросила щоб діти пожили з ним, поки закінчать цей навчальний рік, а на наступний я заберу їх у місто.
Через місяць я подала на розлучення. На даний момент пройшло вже три місяці після розлучення. Скоро треба забирати дітей і влаштовувати в нову школу. Але тепер я шкодую. Наші стосунки з Русланом погіршилися, ми й досі не розписалися, Руслан обіцяє, що ось скоро повирішує деякі проблеми по бізнесу і відразу одружимось, але чим далі – тим менше я в це вірю.
Раніше він був не проти щоб діти були зі мною, а тепер каже, що нехай вони живуть з батьком, мовляв, там у них друзі, а тут вони нікого не знають, то для них буде краще залишитися в селі. Та й по відношенню до мене він зовсім охолов. Після роботи часто затримується, каже, що багато роботи, на вихідні їздить з друзями на риболовлю, я розумію, що йому більше не потрібна.
Я дуже шкодую, що пішла від чоловіка, чим я тільки думала. Хочу до нього повернутися, сумую за ним і за дітьми, кожну ніч бачу їх у снах. Як мені повернути все назад, не хочу більше ні відпочинків, ні ресторанів – хочу лише до своєї сім’ї.