Мені набридло завжди бігати коло плити і догоджати усім гостям. Хотілось свята, де я відчула б себе іменинницею, а не обслугою.

Кожне день народження я стояла кілька днів (перед тим) біля плити, прибирала увесь дім, в той день бігала з тарілками та прибирала потім. Мені це так набридло. Хотілось свята, де я відчула б себе іменинницею, а не обслугою.

Тому, цього року, я вирішила, що зроблю зачіску та макіяж, одягну гарну сукню й відсвяткую свої 35 у ресторані на повну. Про свої плани я попередила лише чоловіка. Він не дуже цьому зрадів.

– Ти знаєш, скільки це коштувати буде? Зроби кілька салатів, нарізку, запечи стегна і вдома посидимо.

– Ні. Я заслужила на те, щоб хоч раз відсвяткувати як людина – категорично відповіла Дмитру.

Я вже давно збиралась всі святкування перенести з дому у кафе, бо мені важко. Я витрачусь, намучусь, поки готую, а тоді свекруха мені каже:

– Щось ти така пом’ята. Не рада нас бачити?

Мої мами мене весь час відмовляли.

– Що ти за господиня, що по кафе їсти ходити надумала? В тебе свято, от готуй і приймай, а ми перевіримо чого ти навчилася – говорила мама.

– Так-так, не має чого витрачати сімейний бюджет на свої забаганки – додавала свекруха.

Тому я нічого їм і не казала про своє таке рішення. Наперед знаю, які будуть подарунки – набір рушників, стакани, тарілки. “Бо то ж вдома святкування, навіщо щось дороге купувати”. 

Коли настав мій день народження, я зранку вирушила наводити красу. І вже при повному параді зустрічала гостей.

– Що це з тобою? – Питала мама. – Ніколи тебе такою не бачила.

– Сьогодні у мене свято, де я теж, нарешті, відпочину – сміючись, сказала я.

Свекруха з моєю мамою всю дорогу бурчали про те, що це дорого. В ресторані я вибрала те, що давно хотіла спробувати, а гості обирали страви кожен за своїм смаком.

Дорогі страви ніхто не замовляв, бо знали, які подарунки мені купили. І все ще обговорювали мій “неправильний вчинок”.

Я не зважала на їх косі погляди, а веселилась від душі. Чоловік, як не дивно, мене підтримав і подарував поїзду в Карпати нам на тиждень. Це буде наша перша спільна подорож за роки подружнього життя.

Хоч сума в рахунку вийшла кругленька, я рада, що зробила собі таке свято. Бо у наш час не знаєш, який день буде останнім.

Як би ви вчинили? Де зазвичай святкуєте визначні дати?

Напишіть нам в коментарях у Facebook!

Поділись з друзями...