Маша народила дочку дуже рано. Їй щойно виповнилося сімнадцять, і так склалися обставини, що в її родині на одну красуню стало більше. Від горе-батька допомоги не було ніякої. Він розчинився в повітрі, як тільки дізнався, що Маша вагітна. Зате мама і бабуся її щиро підтримали.
Малятко Вероніка росла дуже красивою і безтурботною дитиною. Маша теж не сиділа склавши руки і всіляко намагалася і грошей заробити, і освіту хорошу отримати. Все заради дочки. Бачачи старання внучки її бабуся переписала на Машу свою квартиру. Там вони і жили вдвох.
Особисте життя в Маші не особливо складалося. Дівчина не підпускала до себе чоловіків занадто близько. Все боялася, що її зрадять.
Коли дочці виповнилося двадцять, кур’єр подзвонив у двері і приніс їй величезний букет червоних троянд.
– Яка краса, донечко! – похвалила смак кавалера Вероніки Маша. – Не говори мені, що це від твого однокурсника. Відразу ж видно, це зрілий чоловік.
– Мамочко, я сама поки не знаю, чи потрібні мені подібні відносини. Він старший за мене, поки просто проявляє увагу. Мені це приємно, але я поки в роздумах.
– Доню, та хіба вік – це головне. Може він людина хороша да турботлива. Ось у мене коханець зараз молодший і нічого. Теж квіти дарує, та радує увагою.
– Зрозуміло, матусю. Ну спасибі на доброму слові.
З тих пір у Ніки почався запаморочливий роман. Її чоловік часто балував свою улюблену дівчинку приємними подарунками і влаштовував незвичайні вікенди разом. У Машин кавалер теж відрізнявся розумом і кмітливістю. Завжди допомагав в якихось побутових питаннях. От тільки ніяк не могли вони зібратися за спільним столом. То у одного, то у другого не виходило. Ще був один факт, який дуже радував і Машу, і Ніку. Їх кавалерів звали Вадим …
Якщо чесно, то Машу, останній факт трохи бентежив. Надто вже вони були схожі, ці Вадими, між собою. Але вона відганяла від себе погані думки. Поки в один прекрасний момент Марія не отримала дзвінок від дочки:
– Мамочко, я в лікарні. Знепритомніла в університеті. Мене швидкою забрали. У мене для тебе одна новина. – перелякано почала дочка. – Я вагітна.
– Не переживай, рідна! Подаруєш мені з Вадимом внуком чи внучкою, одружитеся. Все буде добре. Набирай його, а я вже виїжджаю.
Маша швидко приїхала в лікарню і поспішила до палати дочки. Вона тихенько заглянула в двері і оніміла. На краю ліжка Ніки сидів її коханець Вадим і гладив дочку по руці. Маша швидко відійшла від дверей і написала йому повідомлення, щоб той терміново спустився вниз.
– Ти головою взагалі думаєш? Це моя дочка! – почала вона відразу ж пред’являти претензії своєму горе-коханцеві.
– Ось тепер я зрозумів, у чому підступ. Ви навіть схожі між собою, просто Ніка молодша і яскравіша, а ти мудріша і спокійніша. Так я сам між вами метався, як між двох вогнів, все ніяк не міг визначитися.
– Коротше, Скліфосовський. Уже визначилася я. Навіть не думай сказати дочці, що ти був моїм коханцем. На Вероніці одружишся, будеш ростити дитину, як нормальний чоловік. І тільки спробуй від неї загуляти – закопаю.
– Зрозумів – прийняв! – посміхнувся Вадим.
З тих пір вони так і живуть. Теща Маша намагалася всіма силами зберігати спокій і мир в сім’ї доньки, паралельно приглядаючи за велелюбним зятем.