Свекруха рано-вранці наполегливим дзвінком підняла подружжя з ліжка.
– Діти, що ви там? В скільки приїдете? – нетерпляче поцікавилася Юлія Миколаївна.
– Мамо, зараз лише шість ранку, – сонним голосом заперечив матері Роман.
– Саме так, що шість, а ви ще не встали! – засудливо промовила жінка. – Їхати дві години, справ у вас купа, тож вистачить спати!
– Зараз, – зітхнув чоловік і почав протирати очі.
Марина чула всю розмову чоловіка зі свекрухою і теж знехотя почала повертатися на ліжку.
– Мама не дасть поспати, і так кожні вихідні, – приречено промовив Роман. – Гаразд, правда треба вставати…
– Так, треба, щоб хоча б о сьомій виїхати, – жінка присіла на ліжко і пригладила скуйовджене волосся рукою.
– Теж зі мною поїдеш? – поцікавився чоловік.
Марина підняла догори брови. Вперше у житті Роман поставив їй подібне запитання.
Зазвичай вони разом їхали до свекрухи до села, бо та легко знаходила для всіх роботу.
– Так, тим більше я вже прокинулася та й Юлія Миколаївна потім почне тебе пиляти за те, що я не приїхала, – солодко позіхнула Марина.
Роман не заперечив, і через півгодини подружжя вийшло з під’їзду і сіло в припарковану під вікнами машину.
Дорога до свекрухи була справді довга. Дві години поганою дорогою завжди давалися парі важко.
Роман бурчав і невдоволено висловлювався на адресу дорожніх служб, які не хотіли прокладати новий асфальт.
Під монотонне бурчання та мелодійну музику з колонок Марина зазвичай засинала.
Ось тільки сьогодні сон зовсім не йшов. У результаті всі дві години дороги вона розглядала краєвид за вікнами.
Юлія Миколаївна з нетерпінням чекала сина та невістки на лавці біля будинку.
Побачивши машину, вона схопилася і кинулася до автомобіля.
– Мамо, ти що робиш?! – обурився Роман. – Можна ж почекати, доки я зупинюся.
– Ой, нічого страшного! – захихотіла Юлія Миколаївна і почала обіймати сина. – У будинок давайте, я пирогів напекла вночі, поснідаєте.
Подружжя, переглянувшись, посміхнулося одне одному і пройшло слідом за жінкою.
Нагодувавши родичів пирогами, Юлія Миколаївна вирішила роздати всім команди:
– Так, зараз із Мариною в сараї побілимо і все вичистимо, а ти, Рома, сходи до Ольги, допоможи їй з дровами. Пиріжків візьми їй з лівером та малиною, вона їх дуже любить.
Син кивнув матері, показавши, що він чудово зрозумів її накази і зараз їх виконає.
– Ольга – двоюрідна сестра? – поцікавилася Марина, якій стало цікаво, до кого пішов на допомогу її чоловік.
– Ні, це теж родичка, але не двоюрідна, – засміялася Юлія Миколаївна. – Дівча хороша, їй часто допомога потрібна, бо без чоловіка живе. Гаразд, годі вже розмовляти, пішли краще сарай впорядковувати.
Жінка розуміючи кивнула їй у відповідь і покірно пішла за свекрухою.
Близько трьох години Марина поралася з прибиранням. Юлія Миколаївна здебільшого нічого не робила, вона несподівано знайшла собі справи у хаті.
Навівши в сараї пристойний вигляд, Марина покликала свекруху прийняти роботу. Жінка прискіпливо оглянула кожен кут і знизала плечима.
– Гаразд, піде. Іди поки перекуси, потім підемо грядки полоти.
– Роман прийшов? – витираючи з чола рукою піт, спитала Марина.
– Немає ще. Там справ повно, – відмахнулася Юлія Миколаївна. – Пішли до хати давай. Тільки руки помий у баку для поливу.
Невістка зробила все, як їй наказала свекруха, і ввійшла до хати, щоб перекусити. В цей час свекруха розмовляла телефоном.
Побачивши Марину, вона заметушилася і поспішила попрощатися з абонентом.
– Ольга дзвонила: Роман затримається до вечора. Окрім дров треба ще весь город полити, – з гордим виглядом повідомила Юлія Миколаївна.
Чоловік, дійсно, повернувся від родички тільки о десятій годині вечора. Однак за піднесеним настроєм Романа не було схоже, що він утомився.
– Все зробив? – стомленим голосом спитала Марина.
– Так, – чоловік підскочив до дружини і поцілував її в щоку.
Саме в цей момент вона відчула, що від нього чути якийсь підозрілий запах.
– Ти що гульбанив десь?
– Так, трохи пригубив після роботи, – почав виправдовуватися чоловік.
– Що йому не можна відпочити після роботи? – блискавично заступилася за сина Юлія Миколаївна.
Марина від натиску здивувалася. Проте її дуже зацікавила реакція свекрухи.
Жінка стала ніби ненароком розпитувати Романа про Ольгу і те, коли він їх познайомить.
– Давай іншого разу, а то завтра треба їй допомогти з дахом, не до цього буде, – поспішив відмовитися чоловік.
– Добре, – Марина знизала плечима і пішла спати.
Посеред ночі вона прокинулася і не виявила Романа поряд. Марина навшпиньках підійшла до дверей і побачила, що вони зачинені зсередини.
Марина незрозуміло примружилася. Куди із закритого будинку міг подітися її чоловік?
До ранку вона не заплющила очей, а о шостій ранку почула, як встала з ліжка Юлія Миколаївна і пішла відчиняти двері.
Через кілька хвилин пролунав веселий голос Романа. Свекруха шикнула на нього, переконавши притихнути.
Марина піднялася з ліжка і, накинувши халат, вискочила на кухню. Суворо подивившись на чоловіка, вона запитала:
– Де ти був?
– Як де? Вдома, – знизав плечима Роман.
– Тебе не було…
– Не обманюй, – нервово засміялася у відповідь Юлія Миколаївна. – Він був удома!
– Що відбувається? – Марина перевела погляд із чоловіка на свекруху та назад.
– Не знаю, це ти в себе спитай, – закотила очі жінка. – Наснилося мабуть, що Роми не було вдома?
– Його й не було! Ти нічого не хочеш мені сказати? – Марина суворо подивилася на чоловіка.
– У справах ходив, – Роман збентежено почухав потилицю.
– Вночі? – зневажливо засміялася дружина. – Хотілося б детальніше…
Замість відповіді чоловік подивився на Юлію Миколаївну, яка опустила очі на підлогу.
Марина підійшли ближче до чоловіка та відчула від нього запах жіночих парфумів.
– Де ти був? – знову спитала вона. – І в кого?
– Романе, чого ти перед нею трусишся стоїш? Скажи правду, – пробурчала свекруха.
Однак по обличчю сина вона зрозуміла, що він не збирається розкривати дружині карти.
– Знову мені все доведеться. У Ольги він ночував, вони й так рідко бачаться, – процідила Юлія Миколаївна.
Марина запитально дивилася на свекруху, чекаючи від неї подальших пояснень.
– Ольга – коханка мого Роми, вже як п’ять років, – скромно посміхнувшись, жінка знизала плечима.
Марина застигла від її слів. Спочатку вона вирішила, що Юлія Миколаївна пожартувала, але одразу зрозуміла, що займається самообманом.
– Виходить, поки я вам допомагаю, мій чоловік із вашої подачі у своєї коханки дрова коле і дах криє? – нервово засміялася Марина і схопилася за голову.
Їй хотілося плакати, вити, щоб тільки виплеснути своє обурення.
Однак натомість вона мовчки пішла до кімнати і, зібравши свої речі, пішла на електричку.
Роман повернувся лише ближче до вечора. На порозі він помітив зібрану сумку з речами.
– Ти з’їжджаєш сьогодні ж. На розлучення я подам сама. Ніколи не думала, що поки допомагатиму твоїй матері, ти – своїй коханці, – приречено промовила Марина.
Чоловік не заперечував, тому мовчки взяв сумку і вийшов за двері.
Усю ніч Марина не могла заснути, оскільки їй важко було визнати самій собі, що весь цей час вона не помічала, як Роман відкрито зустрічався в селі з іншою жінкою, видаючи її за свою родичку