Це дуже дивно, адже їхнє інтимне життя не перестало від цього страждати. Навпаки, він дивувався, що Лара почала поводитися ще більш розкуто.
— “Тепер зрозуміло, де вона всьому цьому навчилася. Тьху! Гидота яка!”.
Дмитро схопив куртку та вибіг із квартири. На вулиці йшла злива, але це його не лякало.
— “Не можу більше поряд із нею перебувати! Весь мозок винесла!” – думав він дорогою.
Довелося йти пішки, адже днями він віддав машину до автомайстерні. Злива, холод, вітер…
— “Так, не погода, а мрія! Ще хтось може стверджувати, що природа не має поганої погоди, чopтoвi романтики” – подумав він.
Останнім часом у них із Ларою зовсім нічого не клеїлося. Йому вже навіть почало здаватися, що їхній шлюб хтось наврочив. Адже раніше було так добре. Вони були по-справжньому щасливі.
Він став під дах чужого будинку і почав згадувати щасливі моменти їхнього сімейного життя.
— Дімко, подивися, яка чудова мушля! Давай заберемо її із собою!
— Ну звичайно, як ти захочеш, так і зробимо.
Діма підняв Лару на руки і почав кружляти її на заході сонця. Вони були дуже щасливі. Тоді він зробив їй пропозицію і потім вони одружилися. Їхнє сімейне життя було досить спокійним. А все тому, що Діма робив так, як казала Лара.
— Хочеш на дачу? Негайно поїдемо!
— Хочеш брендові чоботи? Звісно, куплю!
— Хочеш вдруге за рік на море? Давай!
Він ніколи і ні в чому не відмовляв. Собі – так. До останнього тягнув із ремонтом машини. Аж до того, що вона перестала заводитись і в автомайстерню її довелося везти на евакуаторі. А Лара йому ще за евакуатор висловила. Адже довелося на нього розщедритися.
— Міг би Лешці подзвонити. Трос вам на що?
— Лара, як ти не розумієш? Не можна було її так вези. Там без варіантів.
— Ну, так, простіше було розщедритися на евакуатор. Зайві 5 тисяч, напевно, у тебе.
— Я не мав іншого виходу. Чи ти пропонуєш кинути машину на узбіччі? – намагався виправдатися Дмитро.
— Що толку вже говорити? Через тебе мені довелося перенести запис до косметолога.
Діма не розумів, чому Лара завжди свої інтереси ставила вище за його проблеми. Якоїсь миті не витримав, зірвався і пішов з дому пізно ввечері. Потім зрозумів, що йти йому нікуди і повернувся додому. Він дуже здивувався, коли побачив світло у вікні.
Того вечора діти були з бабусю, а до дружини прийшла її подруга Аліна. Вони сиділи на кухні і розмовляли за келихом вина.
— “Дивно, замість спробувати мене зупинити, вона з подругою ляси точить. Взагалі не переживає, де я і як”. – подумав чоловік.
— Я не розумію, навіщо ти його терпиш, якщо він тебе взагалі не влаштовує? – Запитала її Аліна.
— Ти знаєш, раніше все було інакше.
— А зараз?
— А зараз він зовсім змінився і на жмота перетворився.
— “Я? У жмота? Та я останню копійку на неї витрачаю. Як тільки мова повертається так казати?
— Тоді чому не розлучишся?
— Напевно, сила звички. Та й там все не стабільно. Поки що нікуди йти.
— У якому значенні там? Це вона зараз про що?
Діма підійшов трохи ближче, але намагався зробити це якомога тихіше. Він не хотів, щоб його помітили. Адже розмова тільки продовжувала набирати обертів і щоразу ставало все цікавіше.
— Він так і не розлучився із дружиною?
— Куди там. Ти ж знаєш, що Артем страждає від жалю, от і не може кинути цю курку.
— Ну, так, є таке – засміялася Аліна і вони стукнулися келихами.
— “Стоп! Який Артем? Яка курка? Про кого вона зараз?
— Але, він обіцяв мені, що цього місяця він точно розлучиться.
— То коли він таке сказав?
— Так, коли я ночувала у нього у вихідні. Головне своєму сказала, що мені до матері треба. А ти знаєш, як він “горить бажанням” її бачити. Ну, а сама до готелю і до Артема.
— Та гаразд? – Здивувалася подруга.
— Так Так.
— І він нічого не запідозрив?
— Так, куди там! Далі за свою роботу він нічого не бачить і не помічає.
— “Оце так! Значить у неї ще й коханець є!
У цей момент Діма дуже хотів зайти на кухню і влаштувати дружині справжнісінькій скандал. Але дуже боявся не стриматись і вдарити її. Ще й за свідка.
Потім проблеми і посаду за таке міг би втратити. Тому взяв себе до рук і попрямував до виходу. Злива так і не припинилася. Але йому було вже начхати. Він йшов під дощем і не розумів, як таке може бути.
Просто в голові не лягало, як дружина могла завести коханця? Ну, гаразд, якби він до неї погано ставився, уваги не приділяв, мало заробляв. Але ж він робив усе як вона хотіла.
Проте Ларі було лише вічно мало. Навіть зараз їй стало мало чоловіка, і вона вирішила завести коханця.
Це дуже дивно, адже їхнє інтимне життя не перестало від цього страждати. Навпаки, він дивувався, що Лара почала поводитися ще більш розкуто.
— “Тепер зрозуміло, де вона всьому цьому навчилася. Тьху! Гидота яка!”.
Діма набрав номер свого друга Лехи і напросився до нього. Той, звичайно, не відмовив йому. До того ж, у Льохи була дуже привітна дружина, яка розуміє її (на відміну від Лари).
— Проходь давай. Ти чого такий мокрий?
— Погоду бачив?
— Та я пам’ятаю, що ти поки що без машини. Думав хоча б на таксі додумаєшся приїхати.
— Прогулятися хотілося.
— Потім у кімнату зайшла його дружина Марина і сказала:
— Ну, і чого ти до людини причепився? Не бачиш, у якому він стані. Дімо, візьми, випий чай.
— Вона простягла йому гарячий чай. Діма подякував їй. Потім Марина залишила їх наодинці.
Діма розповів другові все, як є. Той його уважно вислухав і потім промовив:
— Так, ти, звичайно, вибач, але від Ларки це цілком очікувано.
— Чому ти так думаєш?
— А тому, що їй всього і завжди мало було. Скільки б ти не вкладав у неї, їй усе не так.
— Є таке – з гіркотою промовив Діма.
— Знаєш, кого вона мені нагадує?
— Кого?
— Бабу з казки “Золота рибка”. Тій теж завжди всього мало було. Тільки потім вона залишилася біля розбитого корита. Ось і Ларку на твою чекає така ж доля.
— Ти думаєш?
— Звичайно. Будь-яка інша на руках тебе носила б і постійно пироги тобі пекла. Ось вона, наприклад, давно тобі щось готувала?
Діма задумався і відповів:
— Я не пам’ятаю. Ми постійно їду з ресторану замовляємо.
— Ось про те й мова. Запитів у неї набагато більше, ніж ти.
Однак Дімі не давалло спокою зовсім інше питання.
— А як же Артем? Хто він взагалі такий?
Леха з подивом посміхнувся і запитав:
— Невже ти одразу не здогадався? Ми ж із Ларкою однокласниками були.
— Ну і?
— Так ось разом із нами Артем навчався. У шкільні роки він за нею тільки так ухльостував, але вона йому гарний відворот поворот дала. А потім тебе зустріла.
— Ну припустимо. Але стільки років минуло… Леха засміявся.
— Наївний, ти, Дім. Нещодавно у нас вечір зустрічей випускників був. Пам’ятаєш?
— Пам’ятаю. Лара якраз на нього збиралася та просила відвезти її на нашому сімейному автомобілі.
— Ну, то з того самого моменту у них із Артемом усе й закрутилося. Ти бачив би їх тоді. Втім, не хочу тобі душу травмувати. А я ж попереджав тебе щодо нього.
Тут Діма згадав розмову з Льохою, коли він розповів йому про той випадок і танець Лари та того самого Артема. Але він не надав цьому особливого значення. Виявилося, що друг не помилився.
— Вирішено, я з нею розлучаюся.
Цієї ночі Діма не ночував удома, а на ранок прийшов додому, щоб повідомити дружину, що йде від неї. Який був його подив, коли він побачив, що її речей немає. На тумбочці була обручку та записка:
— “Я покохала іншого. Не шукай мене і прощай”.
Він сів на підлогу і голосно засміявся. А потім все життя шкодував, що не закотив їй того вечора скандал і не висловив усе, що думає про її розбещеність і зраду.