Збентежена Ірина стояла перед батьками, тримаючи за палець парубка, свого нареченого Вадима, який прийшов просити її руки. Відчувалося, що хлопець підготував промову, яку якраз і виголошував:
-Сьогодні я прийшов до вас, бо хочу попросити вашу доньку вийти за мене заміж, і для мене буде честю отримати ваше благословення.
Мама одразу розплакалася, батько потиснув йому руку, хоча, він не дуже хотів бачити його чоловіком своєї донечки, але й неприємно їй він теж не хотів робити.
Напередодні дочка прийшла до нього і клялася, що вони люблять одне одного, і вона без нього жити не може! Прокашлявшись і переступивши через свої амбіції, він відповів:
-Живіть діти у мирі та благополуччі.
Мама обійняла кожного і сказала:
-Ми вас благословляємо.
Вадим був задоволений, все вийшло, і він не шкодував, що взяв такий великий кредит. І почалася підготовка до весілля.
Вперше Ірина відчула, що щось не так в той момент, коли вони пішли подавати заяву до РАГСу.
Коли вони відійшли від будинку на пристойну відстань, Ірина вирішила після поцілунків Вадима підфарбувати губи, а коли полізла до сумочки за помадою, зрозуміла, що забула паспорт на тумбочці в коридорі.
Вадим почав обурюватись, назвав неуважною і ще сказав такі грубі слова, що Ірина образилася до сліз.
Він почав її заспокоювати, вибачатися – помирилися.
Наступного дня вони, написавши запрошення, розносили їх по рідні. Коли прийшли до будинку тітки Валі, сестри мами, першим кого вони побачили, був красень Борис.
Вадим ногою відсуваючи його убік злегка штовхнув.
Ірина обурилася, як і кіт, який зашипів на нього. Навіщо він так із улюбленцем усієї родини?
-Толку від цих улюбленців, одна шерсть, та сморід – з гидливістю сказав Вадим, не помічаючи того, що за ним спостерігає тітка Валя.
Увечері вона зателефонувала сестрі і сказала:
-Не пара цей Вадим нашій Іринці. Пам’ятаєш, бабуся говорила, що раніше спеціально підсовували кішку потенційному нареченому, якщо прожене або образить, отже, немає в нього тепла в душі і до дружини так само буде ставитись.
-Валю, коли це було, Вадим хороший хлопець!
-Ну, діло ваше, я попередила, а там як хочете.
Привезли готову весільну сукню, Ірина увечері вирішила приміряти її з туфлями. Милуючись собою у дзеркалі, дівчина закружляла і наступила шпилькою на поділ сукні, порвавши його.
Мама звичайно ж зашила його, замаскувала квіточками по краю і такими ж на вирізі сукні. Засмутилася, але не наважилася сказати дочці, що це вірний знак того, що свекруха буде зла.
І ось прийшов день весілля, у фойє ЗАГСу, коли наречені чекали своєї черги, мама нареченої помітила, що свідок віддав обручки свідку, а сам пішов на двір.
Та, недовго думаючи, відкрила коробочку і почала приміряти обручку нареченої, витягла руку, милуючись нею.
Ірина, коли побачила свою обручку на її пальці, мало не почала грандіозну сварку, але їх саме запросили до зали одруження.
Мама Ірини, як і інші жінки старшого покоління, хитали головами, вони розуміли, що щастя молодих під загрозою.
І останнім попередженням стало те, що між ними пройшла дівчина, коли вони йшли до машини. Адже Ірина просила Вадима не відпускати її руку, бо якщо між ними хтось у той момент пройде, то за народними повір’ями, молодим разом не бути. Але Вадим, як навмисне, зашпортався на рівному місці.
А дівчина прямо, як з-під землі з’явилася, вона поспішала перейти дорогу на зелене світло. Ірина так була приголомшена, що не стримала сліз, вона вже хотіла розвернутися і поїхати додому, але Вадим почав її вмовляти, просив пробачення, пояснюючи, що він сам не очікував, що спіткнеться.
Весілля на диво пройшло без пригод, весело і добре, всі були задоволені, і молодята, і гості, і рідня, бо воно було шикарне. Гуляли ще й наступного дня.
Але закінчилися свята і почалися будні. А ось тут, у перший же тиждень сімейного життя Ірина нарешті зрозуміла, що доля не дарма стільки знаків і підказок давала, що Вадим не її суджений, які вона все ігнорувала, сподіваючись, що все це нісенітниця.
Сварки почалися буквально наступного дня, виявилося, що насправді Вадим мамусин синочок і звик, що його доглядають, подають, дають і роблять за нього всю брудну домашню роботу – помити за собою чашку, винести сміття і т.д.
І те, що він дуже ображається, не підбираючи слів, Ірина теж зрозуміла. Коли вони за п’ять днів зібралися в медовий місяць – поїздка в Грецію, подарунок її батька, то вже перед вильотом вони знову посварилися.
Ірина схопила квитки і хотіла їхати здавати їх, але хитрий Вадим знову відмовив молоду дружину від необачного кроку. В Грецію хочеться, заради цього і на що хочеш підеш.
Вадим картинно стояв перед нею на колінах, присягаючись, що він обов’язково виправиться і буде таким, яким вона хоче його бачити.
Ірина розтанула.
Вони прилетіли в Грецію, заселилися в розкішний готель і одразу ж побігли на пляж. Відпочинок начебто почався чудово, але буквально через три дні, коли вони обідали в ресторані, Вадим мало не поперхнувся, побачивши красиву дівчину, яка проходила повз їх столик. То була його колишня дівчина, теж дочка багатих батьків.
-Наталю, це ти?
Дівчина озирнулася і одразу кинулася обіймати його:
-Вадим, любий, ось уже кого не очікувала побачити тут. Ти відпочиваєш?
-Так, ось приїхав відпочити.
Він навіть не представив їй молоду дружину і не сказав, що має медовий місяць, Ірину це дуже зачепило.
-Вадим, ти обідатимеш, чи вже йдемо?
Той недбало їй відповів:
-Ти ж бачиш, я говорю.
Такого Ірина стерпіти не могла.
Вона нарешті зрозуміла, що він одружився з нею, тільки заради грошей батька, що він її не любить і будь-якої миті може і образити, і принизити, як зараз.
Вона підвелася і пішла. Найцікавіше, що він не побіг услід, а продовжував розмовляти з тією жінкою.
А Ірина в цей момент, прийшла до них у номер, швидко замовила квиток на найближчий рейс, зібрала свої речі, його картку поламала, кинула йому на стіл кілька монет і ще до його приходу, сіла в таксі і поїхала в аеропорт, впоравшись за п’ятнадцять. Хвилин.
Молодик дуже здивувався, коли двері в номер виявилися замкненими, він почав стукати, але покоївка, що проходить, сказала, що дружини там немає.
Він побіг на ресепшн і там йому сказали, що Ірина вибула з готелю.
Коли він зайшов у номер, то побачив зігнуту картку та монети на столі і закричав від злості. Він кричав у порожнечу, що ще згадає їй це все… Але кричи не кричи, а з становища треба виплутуватися.
Він пішов до Наталі і поскаржився, що ця така-сяка втекла і забрала всі гроші, показав зіпсовану картку.
Та, знаючи його поганий характер, посміялася про себе і поплескала про себе в долоні дівчинці, яка його добряче відшила.
Але оскільки вона була доброю людиною, то допомогла йому не з харчами до від’їзду додому.
А вдома на нього вже чекало розлучення і кредит, взятий на весілля. Ось чого він не чекав від своєї покірної, як він думав, молодої дружини, такого вчинку і що вона може так відшити його.