Маленькому Олегу довелося в житті тяжко: мати помepла, ледь хлопець пішов до школи, а тато швидко створив нову сім’ю. Проте в нього завжди були люблячі бабуся та дідусь.
Зараз Олег уже великий. Він вивчився та досяг у житті всього сам, проте спогади далекого дитинства й досі переслідують молодого, гарного та успішного чоловіка. Як тільки він почує слово «сирота», так і сльози навертаються на очі. Джерело
Скільки себе пам’ятав Олег, мати завжди була хвopобливою, виглядала блідою та втомленою. Не зважаючи на це, ненька завжди була доброю, лагідною та розуміючою. Навіть коли Олежко щось виробляв, мати його не сварила, а спокійно пояснювала, чому так робити не можна. Хлопчик обожнював матір, а татка побоювався, бо він був відстороненим та суворим.
Одного разу мама збирала Олега в садочок і почала жалітися: «Хто ж буде тебе глядіти, як мене не стане?». Олег не розумів, чому мама так каже, адже вона не могла піти. Проте мати пояснювала: «Це нормально, хлопчику мій, до останнього я тебе не залишу. Проте так завжди буває, хтось помиpає, а хтось наpoджується, тому не сумуй дуже».
Такі розмови лякали Олега. А коли матір поклали через декілька місяців до лікaрні, то хлопець кожного дня молився, щоб смepть її не забирала. Та не вдалося жінці перемогти хвopобу. Ледь пішов Олег до школи, залишився напівсиротою. Згодом і тато зник із його життя: знайшов нову жінку та створив сім’ю. Залишився Олег з бабусею та дідусем.
Олег бабусю дуже любив, кожного дня пригортався до неї, а по вечорах просив, щоб смepть ніколи не забирала ще й її, та рідну матір ніхто не міг йому замінити. Одного разу зі школи Олег прийшов увесь у сльозах. Скільки не допитувалася бабуся, хлопець не розповідав, що сталося.
Наступного дня бабуся сама пішла до школи. Вона дізналася, що вчора на педраді обговорювали безкоштовне харчування для дітей-сиріт, і класний керівник Олега перед усім класом сказав йому про це. Діти почали насміхатися над хлопцем. «Бабуся й дідусь – мої батьки», – ображено кричав Олег однокласникам, які дражнили його сиротою, проте від цього потік образ не закінчився.
Бабуся тоді втішила онука, та не скоро Олег забув біль образи. Тепер він має свою сім’ю і молиться, щоб ні його діти, ні жодна інша дитина не пізнала, що це таке – бути сиротою.