Харків. Віддідення Нової пошти. Стою в черзі.
Жіночка: -А нармальна, па чєлавєчєскі, сказать нєльзя? Маладой чєлавєк, я Вас катєгарічєскі нє панімаю!
Працівник: – Дякую, що скористалися послугами Нової пошти.
Жіночка: -Гозпааааді! Дасталі уже етай вашей мовай. Била ж так харашо. Всє друг дружку панімалі.
Працівник: -Гарного дня.
Жіночка: -Ви мнє рот нє затикайтє. У нас свабода слова. Я на вас жалабу напішу.
Голос з черги: – В спортлато.
Черга всміхається.
Працівник: – Пишіть. Нам важлива ваша думка. Допобачення.
Жінка років сімдесяти (плюс-мінус) нервово виходить з приміщення пошти.
– У Вас залізні нерви, – каже юнакові дівчина, що стоїть в черзі переді мною.
-І не тільки нерви, – відповідає серйозно юнак. – Доброго дня! Відправляєте чи отримуєте?
Харків. Відділення Нової пошти. Так-так, це Харків !!! Ох, обожнюю я такі історії. Відчуваю – Харків мене здивує ще не раз.