В очікуванні вiйни, вгамуймо тривогу і заспокоймося! Психоз і паніка продовжують наростати. Хтось уже пакує тривожні валізи і шукає хатинку в селі куди подалі, щоб сховатися. Хто багатший, уже виймає гроші з банку і переводить закордон чи пакує готівкою валюту в дорогу далеку. Хтось поповнює запаси палива і дров, ліків і продуктів.
Щодня, залякуючи одне одного, віялом поширюються апокаліптичні сценарії наступу Путіна і війни на всій території України. Дзвонять, пишуть, питають: коли почнеться війна? Моя відповідь: вгамуймо свою тривогу, заспокоймося, ніякого широкомасштабного наступу Путіна — не буде.
Іде гра нервів, перевірка на міцність і силу духу. Ідуть торги, високі геополітичні. Так, усе це навколо нас і про нас також, але не ми там граємо першу скрипку, і не другу, й не третю.
Іде пошук слабкої ланки, яка не витримає і здасться першою. Багато хто спонукатиме здатися нас, Україну, дотискаючи під страхом нової війни до «имплементации Минских соглашений, особого статуса, всеобщей амнистии» та інших хотєлок Путіна, аби зруйнувати нашу країну зсередини і позбавити її права обирати свій курс, без нової війни.
От тут, нам треба вистояти, суспільству і владі треба вистояти. Бо втюхати нам який небудь Мінськ-3 разом із вороже налаштованим до України і вже переважно з російськими паспортами ОРДЛО — таке можливо, але лише якщо ми дозволимо ворогу себе залякати.
І провокації й локальні загострення на фронті можливі. Тож спокою і душевних сил нам з Вами і українським солдатам, а українській владі — витримати зовнішній тиск і не дозволити зробити Україну найслабшою ланкою у цій нервовій і напруженій глобальній грі!
Важливо! Думка редакції може відрізнятися від авторської. Редакція сайту не відповідає за зміст блогів, але прагне публікувати різні погляди