Генерал-майор Дмитро Марченко, який командував обороною Миколаєва на початку повномасштабної війни РФ проти України, розповів, завдяки чому місту вдалося вистояти у перші місяці російського вторгнення.
Про те, як захищали Миколаїв Дмитро Марченко розповів в інтерв’ю НікВесті, передає Цензор.НЕТ.
Бойовий генерал вважає єдиною перевагою Російської Федерації у цій війні — набагато більшу кількість техніки та живої сили. Він зазначив, що ситуація в районах бойових дій є різною, проте Україні вдалося повністю поламати плани РФ, а ініціатива залишається на нашому боці.
— Те, що ми поламали повністю театр їхніх бойових дій, було зрозуміло ще першого тижня мого перебування в Миколаєві. Перевага десь переходить з того боку на наш, і від наc до них — це все залежить від ділянок, де ведуться бої. Так, нам важко, але ініціатива поки що в наших руках, — сказав він.
Дмитро Марченко вважає, що найбільша заслуга успіху української армії належить солдатам.
— Будь-яка перемога не лежить на плечах генералів, командирів. Вона лежить на плечах звичайних солдатів, які своєю мужністю, своєю стійкістю витягують найважчі моменти під час ведення бойових дій, – сказав генерал.
При цьому багато залежить і від керівництва, а саме правильно побудована тактика бойових дій, адже солдат не бачить всієї обстановки, а виконує точково свої завдання.
— У Миколаєві все робили солдати, артилеристи, звичайні люди — солдати та їхні командири. Моє завдання було: я бачив загальну обстановку і, якщо я бачив, що десь з’являється якийсь пролом, міг швидко відреагувати, наприклад, поставити завдання артилерії та прикрити те місце, — згадав Дмитро Марченко.
Він розповів, що після прибуття до Миколаєва 25 лютого побачив, що серед населення панують панічні настрої, а між органами влади та силовими структурами взаємодії немає.
— Коли я їхав вулицею, побачив, як мешканець будинку знімає прапор і скручує, я зупинився, спитав, що він робить. Він каже: “Та все, Херсон здали, всім зрозуміло, їх багато, нас мало, ми наступні треба готуватися”. Я кажу: “Почекайте, це Миколаїв, ми чинитимемо опір”. Він відповідає: “Ви бачили, яка там кількість військ?”. Я говорю: “Нічого страшного”. І коли я зібрав усі силові структури, я, на жаль, побачив, що тут немає спільного керівництва, — зазначив він.
Після цього Дмитро Марченко зібрав велику нараду, місто розподілили на зони, за які призначили відповідальних. Після цього всі згуртувалися і почали працювати над обороною Миколаєва — обкопувати його, споруджувати блокпости та укріплення.
— 25 числа тут не було жодного окопа, жодного блокпоста та жодного патруля. Перші дві ночі я їздив містом, по мені стріляли кілька разів. Я зупиняв, говорив: “Чекай, навіщо ти стріляєш, хто тебе поставив?”. Я зрозумів, що основна проблема полягає в тому, що немає комунікації, — розповів генерал.
Дмитро Марченко налагодив комунікацію, при тому, що у місті не вистачало спеціальних засобів зв’язку.
Також він розповів, що не дозволяв евакуюватися окремим представникам влади та силовикам, які хотіли покинути Миколаїв. Зокрема, вночі мости розводили навіть для того, щоб із міста ніхто з них не зміг виїхати.
— Мости розводили і для того, щоб не могли виїхати та не могли заїхати. Чесно кажучи, мені 8 разів давали команду висадити в повітря Варварівський міст, — розповів Дмитро Марченко.
Йому вдалося переконати найвище командування не підривати Варварівський міст, адже тоді місто могло опинитися в повному оточенні — на той час Миколаїв було заблоковано в трьох напрямках з чотирьох.
— Це я самостійно сам себе завів би в котел. Я пояснив, мене почули, що міст можна не підривати, а просто розвести. І відновити його буде не так уже й просто, якщо росіяни зайдуть у Миколаїв, — пояснив він.
– Чесно кажучи, мені 8 разів давали команду висадити в повітря Варварівський міст, – сказав Марченко.