Цугцванг.
На міну-жабку теми скасування недоторканності депутатів, український політикум наступив давно. Це зажди був легкий, комфортний популістський інструмент сподобатися виборцю. Його юзали усі, кому не лінь. Кожного разу знаходилися причини це обіцяти , і кожного разу були підстави не виконувати обіцянку. Про “насправді” не згадували. Шкода, бо…
Про це інофрмує startko.co.ua
Насправді:
1. депутатська недоторканність потрібна, щоб захистити обраного від політичного тиску. це потрібно не депутату, а виборцям, які мають зберегти своє представництво.
2. недоторканність треба було розумно обмежувати, а не скасовувати.
3. недоторканність депутатів ІСНУЄ В ЄВРОПІ! Зокрема і в європарламенті.
4. скасування недоторканності в умовах авторитарного правління, це гарантія застосування політичного шантажу опонентів і закріпачення власних депутатів.
ЄС не могла не проголосувати ЗА недоторканність – інакше б змішали із брудом.
ЄС, насправді, як ідеологічна сила, не мала б підтримувати хайп на тему, бо.. дивись п.3.
ЄС потрапили в полон власних обіцянок попередніх років – невідворотній результат забавок в легкі гасла. На шляху до формування нормальної ідейної партії, доведеться це пройти.
А от чого за недоторканність голосували Вакарчуковські? Над ними ж не висів дамоклів меч “ви ж обіцяли” – накой? Солодка пілюля популізму сподобалася? Так швидко?
Для тих, хто “в танку”:
Венеційська комісія: “в політичній системі з вразливою демократією, такою, як в Україні, повне скасування недоторканності може бути небезпечним для функціонування та автономії парламенту”.
Для зашорених:
“Мова не про конкретні виборчі цикли, більшість конкретного скликання ВРУ, а вцілому систему. У наших політиків дуже малий горизонт планування, тому історія накладається виключно на поточний стан справ. Уявіть, що через демократичний інститут виборів приходить до влади партія, що не має жодного інтересу просувати верховенство права, поважати меншість. “Червоні папочки” будуть лежати на кожного для тримання на короткому повідку. Краще ж мати зашкварених, але слухняних депутатів, ніж самодостатніх політиків, які дійсно представляють весь народ, а не обслуговують інтереси третіх сторін.” (с) Ольга Айвазовська