Пост мовою оригіналу.
Дядя, ты устал? Так іди нахер. І мадам свою прихвати. А то соррі, чому це домогосподарка раптово стала зіркою прайм-тайму плюсів? Розкажи, як ти втомився тим, хто 24/7 береже небо, кордони, лінію фронту.
У кого немає днів народжень, Різдва і посиденьок із друзями на Новий рік. Кому сходити в туалет без обстрілів уже за щастя. Розкажи, як ти устал полоненим і їх родинам. Розкажи про втому дружинам, які питають, як знайти чоловіка, який зник під Бахмутом чи Попасною багато місяців тому. І мабуть вони і знають для себе відповідь, що ми не знайдемо їх живими — але я маю дати жінкам надію.
«Я не витримаю, це дуже тяжко», — написала мені щиро одна пані. Мусить. У неї двоє дітей. Розкажи, як устав тим, хто мав посади, успішні бізнеси, хто робив реформи в уряді власними руками. Я бачу як цих людей передчасно торкнулась сивина і зморшки. Які збиті руки і сажа в роті. Деякі взагалі лишаться в пам’яті. Це тяжко.Розкажи, як устав тим, хто втратив руки, ноги. Хто лежить в комі у трубках
. Розкажи їх рідним, які змушені виходжувати їх, наче немовлят. І не дай Бог розплакатись біля лікарняного ліжка. Розкажи про втому лікарям, які денно і нощно складають пазли із людей назад в людей. І ще придумують 100500 лайфхаків, як урятувати людей з поля бою. І не тільки з бою — почитайте оперативні записи Риженка із Дніпра. Як зараз команди хірургів рятують тих, хто був у тому будинку
.Розкажи як устав матерям, які без дому і з дітьми опинилися за тисячі кілометрів. І тягнуть все на своїх плечах. Розкажи про втому дітям, які втрачають свідомість біля труни батька. І тим жінкам, які вичавлюють із себе страшне: «тепер я вдова Героя. Я мати його дітей»
.Розкажи про втому дітям, які ніколи не побачать батька. Тим малим, які бачили смерть матері на власні очі. А ще згірше тим дітям, яких викрали і зараз стирають особистість в єбєнях пушкіністану. Розкажи про втому волонтерам, для яких війна почалась не 24.02.2022, а з викрадення людей на Майдані. Чи втомились вони за 9 років?
Так. Я мовчу про рятувальників і енергетиків. Про водіїв і логістів, вантажників і наших пілотів, які тягають ніштяки. Вони не устали? А їх робота не тріпатись язиком полулежачи, як римські патриції на кушетках. Це останній пост про цього персонажа. Все інше — можете пошукати за пошуком «Хто такий Арестович». Це велике моє кіно, яке було зроблено до того, коли все стало мейстрімом.Ми не втомлюємось. Ми єбашем. Ми лупаємо сю скалу. І таки отримаємо своє. І плаксам-аферистам тут не місце.