Доля вберегла його в Іловайську, де він пройшов полон.
Та пекельний Бахмут обірвав його життя.
ВОЛОДИМИР ГУНЬКО, позивний “Кузьма”, офіцер 58-ї окремої мотопіхотної бригади імені гетьмана Івана Виговського.
У 2014-му пішов на фронт добровольцем у складі батальйону «Донбас». Відбивав у ворога Артемівськ, Попасну, Лисичанськ, Курахове. Під Червоносільським поблизу Іловайська, коли російські військові впритул розстріляли колону українських бійців, потрапив у полон, бо не схотів залишити поранених товаришів.
100 днів був полоненим: 46 діб провів у підвалі донецького СБУ, де полонених годували кашею з камінцями та соляркою, потім – в окупованому Іловайську. Його били, не давали їсти, спати, нав’язували “російський мір” і намагалися зламати. Та сила духу й почуття гумору допомогли йому вижити.
Після полону Володимир знову став у стрій, брав участь у Широкинській операції під Маріуполем. Доля вберегла його й тоді.
2016-го Володимир звільнився зі служби. Повернувся до мирного життя, працював менеджером, волонтерив. Допомагав родинам загиблих бійців.
“Він бачив набагато далі, ніж ми всі. Він дуже турбувався за Україну. Він казав, що буде продовження війни, але йому ніхто не вірив. 24 лютого, коли він мене вивозив на Закарпаття, ми їхали 23 години. Дивлюся на нього, бачу цей погляд в далечінь, рішучий. Хотіла його відмовити, але він сказав, що вони (російські війська) не мають права відбирати у нас те, що по праву належить нам. Він нічого не боявся. Я по погляду зрозуміла, що його нічого не зупинить”, — згадує дівчина бійця Оксана Боркун.
24 лютого він знову пішов на фронт.
“ Він допомагав всім і завжди. Майже два місяці шукав підрозділ, їздив до хлопців чи не щотижня, шукав зниклих побратимів… І 1,5 місяці він добивався переводу в 58 бригаду. Добився. 23 липня приїхав в Бахмут. 30-го загинув… Найкращий Вова України”, — написала про загиблого воїна волонтерка Марина Соколова.
23 липня 2022 року Володимир Гунько заступив на посаду командира взводу 16-го батальйону. В ніч з 29 на 30 липня по базі у Бахмуті, де вони базувалися — прилетіли дві керовані ракети…
Володимирові назавжди 33.
Похований Володимир Гунько у рідному селі Ободівка на Вінничині.
Ми в неоплатному боргу перед Героями,
котрі виборювали Україну,
не шкодуючи свого життя.
Котрих ніхто й ніщо не могло зламати.
Яких ніхто в цьому житті не замінить.
А ми пам’ятатимемо вічно!
