Дайан Френсіс: Чому Порошенко мусить піти. Через п’ять років після Євромайдану українці досі живуть під ярмом уряду з третього світу, який ними зловживає

«Через п’ять років після Євромайдану українці досі живуть під ярмом уряду з третього світу, який ними зловживає. Вони заслуговують кращого, і вони проголосують за реформу 31 березня».

Д. Френсіс, експертка Atlantic Council

Україна потребує змін.

Останній скандал, пов’язаний з обвинуваченням у наживі на війні проти Росії з боку добре пов’язаних між собою українців, свідчить про необхідність у новому лідері на прийдешніх президентських виборах.

Обвинувачення полягають у тому, що син близького бізнес-партнера президента Петра Порошенка продавав контрабандні російські запчастини українським оборонним заводам за суттєво завищеними цінами – заводам, які контролював його батько, як перший заступник секретаря української Ради національної безпеки та оборони. Батько, Олег Гладковський, тимчасово звільнений з посади, а син та інші запевняють про свою невинність.

Незалежне Національне антикорупційне бюро розпочало розслідування. Та малоймовірно, що детективи закінчать його до виборів, і навіть якщо зрештою пред’являть обвинувачення, прокурори та судді за свою більшістю є корумпованими.

Обвинувачення виглядають серйозними, доведені документами і контрактами, що спонукало депутатів-реформаторів всередині фракції Порошенка – Мустафу Найєма, Сергія Лещенко та Світлану Заліщук – покинути партію. Лещенко, колишній журналіст-розслідувач, сказав, що Гладковський був одним із «найближчих поплічників» президента у політиці, й обидва політики мають загородні будинки поблизу одне одного в іспанській Марбельї.

Дозвіл на існування корупції веде до трагедії

«Це вже не вперше президента звинувачують у корупції, – сказав він, – але ваги цим відкриттям додає те, що вони з’явились за місяць до виборів, стосуються корупції в оборонній сфері та пов’язані з Росією».

Очевидно, що шанси Порошенка на переобрання погіршились, але його прихильники вірять, що виборці проголосують за нього, тому що бачать у ньому найкращу опцію для просування країни на Захід. Та це припущення хибне. Україні ніколи не стати частиною ЄС допоки вона не змінить спосіб свого існування, і Порошенко стоїть на шляху до цього.

Інші кажуть, що Порошенко – це найменше зі зла в порівнянні з лідерами рейтингів, продюсером і сатириком Володимиром Зеленським і колишнім прем’єр-міністром Юлією Тимошенко. Це припущення також хибне. Зеленський – досвідчений і успішний бізнесмен, чий телевізійний хіт «Слуга народу» слугує для глядачів вражаючим путівником по українській корумпованій владі та водночас посібником з реформування. Тимошенко, з іншого боку, досвідчений політик, але провалилась у прикручуванні руки корупції. Є ще й інші – наприклад, екс-міністр оборони та незалежний депутат Анатолій Гриценко.

Порошенко мусить піти, бо:

— Незважаючи на 5 років свого терміну не ліквідував корупційну систему українського уряду та не взявся за олігархів.

— Порошенко не встановив верховенство закону: не усунув корумпованих суддів, поліцейських чи прокурорів, замінивши їх на куленепробивні правоохоронні органи. В Україні не було засуджено жодного високопоставленого обвинуваченого, а справи проти одіозного екс-президента Віктора Януковича та його прихвостнів до кінця не доведено.

— Порошенко не захистив міністрів і чиновників, налаштованих на реформи, від утисків чи перешкод з боку олігархів, корумпованих урядових чиновників, злодійкуватих політиків і організованої злочинності. Його колишні міністри фінансів, інфраструктури та економічного розвитку пішли у відставку, розчарувавшись, або під тиском, на кшталт того, що нині переживає виконувач обов’язків міністра охорони здоров’я Уляни Супрун.

— Порошенко не створив і не захистив вільну та непоступливу пресу, змусивши олігархів, злочинців, та впливових зацікавлених людей позбутись своїх медіа-активів.

— Порошенко не підбурив інших схвалити чи підтримати зняття недоторканності з членів парламенту, які «продають» свої місця і голоси, що є основою політичної корупції в країні.

Дозвіл на існування корупції веде до трагедії. Рік тому голе тіло активістки знайшли у річці в Києві. Це була юристка Ірина Ноздровська, і її смерть трапилась після того, як вона взялась за боротьбу з корумпованою судовою системою, шукаючи справедливості для свої сестри, яку в 2015 році вбив п’яний водій. Ускладнюючим фактором було те, що обвинувачений був племінником високопоставленого судді, що уможливило маніпулювання системою. Та Ірина боролась з цим, і була вбита.

Інша жертва корупції – херсонська активістка Катерина Гандзюк, яка померла повільною, жахливою смертю після того, як на неї вилили кислоту, що обпекла 40% тіла.

Корупція роз’їдає націю. Вона вбиває людей, завищує ціну на ліки та їжу, дозволяє поставати небезпечним будівлям, зазнає краху в усуненні небезпечних людей з вулиць та ринків, забирає гроші з податків, призначених на ремонт доріг, інфраструктури чи екіпіровку та озброєння солдатів у час небезпеки, та відлякує легальні інвестиції, на яких росте економіка.

Через п’ять років після Євромайдану українці досі живуть під ярмом уряду з третього світу, який ними зловживає. Вони заслуговують кращого, і вони проголосують за реформу 31 березня.

Новое Bремя володіє ексклюзивним правом на публікацію матеріалів Atlantic Council. Републікація повної версії тексту заборонена.

Джерело

Поділись з друзями...