У сім’ї Ігоря та Дарини очікувалося поповнення – жінка була на четвертому місяці вагітності. І все було б добре, якби не підвищена увага з боку свекрухи: Єлизавета Ігорівна як дізналася, що невістка в положенні просто втомила її своїм доглядом…
Ні, мати Ігоря завжди була уважна до сина, і до його сім’ї загалом. З урахуванням деяких особливостей поведінки турботу Єлизавети Ігорівни винести було непросто.
– Ось дивлюся на тебе і переживаю, – в один із своїх численних візитів у гості звернулася до невістки свекруха.
– Чому? – поцікавилася Дарина.
– Та ти дивилася на себе в дзеркало? – несподівано спитала Єлизавета Ігорівна.
– Дивилася. А що зі мною не так? – Здивувалася Дарина.
– Ти тоненька, як берізка! Руки, он, як ниточки, – пояснила свої переживання свекруха, — Як народжуватимеш?! Таз вузький! Єдине, очі в тебе гарні! На них, мабуть, Ігорчик мій увагу звернув! Більше переваг у тобі немає.
Дарина не знала, як реагувати на слова свекрухи. Начебто комплімент зробила, і водночас образила.
– Ти, мабуть, у дитинстві багато нездужала, – не вгамовувалася свекруха, — куди тільки батьки твої дивилися?
– Не нездужала я в дитинстві! А мої батьки, Єлизавета Ігорівно, майже щоліта на море відпочивати вивозили, — спробувала поставити на місце свекруху Дарина.
– Ось я ж говорю! Возили на море, бо часто нездужала. Просто не пам’ятаєш! – випробовувала на міцність терпіння Дарини родичка.
Турбота в такому руслі була фірмовим стилем Єлизавети Ігорівни.
Вона не могла просто висловити свої переживання чи похвалити когось, їй обов’язково потрібно паралельно чимось образити співрозмовника.
Хіба що з сином і дочкою жінка поводилася інакше — крім Ігоря у Єлизавети Ігорівни була дочка Ганна, яка проживає в іншому місті.
***
До сьомого місяця вагітності Дарина вже хвилювалася не через пологи, а чергової порції уваги Єлизавети Ігорівни.
Дарина вже і свій день народження відзначати не хотіла, аби зайвий раз не бачити свекруху.
Але Ігор наполіг — йому хотілося порадувати дружину. Чоловік вважав, що сімейне свято принесе Дарині лише позитивні емоції.
Ігор, певно, звик до манер спілкування своєї мами з оточуючими і не помічав, що його дружині вже дуже складно даються зустрічі зі свекрухою.
– Дарино, я подумав… Давай твій день народження вдома відзначимо? Ну, його цей ресторан, — за тиждень до урочистостей запропонував Ігор дружині.
– Чому вдома? – Без особливого ентузіазму поцікавилася Дарина.
– У ресторані народу повно. Навіщо тобі піддаватися ризику занедужати у твоєму становищі? Тобі народжувати скоро, — Ігор знайшов правильні слова.
– Ну добре. Мені так без різниці. Тільки на бенкет не розраховувай! Мені зараз не до кулінарних подвигів, – погодилася жінка.
– Так мама прийде раніше, допоможе тобі все приготувати! — радісно прозвітував Ігор.
Дарина на мить застигла, потім підійшла до диван і сіла поряд із чоловіком:
– Єлизавета Ігорівна порадила від ресторану відмовитись?
– Та до чого тут мама? Я що сам, не розумію, — виправдовувався Ігор.
– Ну, зрозуміло. Хто б сумнівався! Куди ж ми без порад Єлизавети Ігорівни! — одразу завелася Дарина.
– Дарино, мама нам добра бажає! – намагався заспокоїти дружину Ігор.
– Краще мовчи! Святкуватимемо вдома, але допомогти мені я свою маму попрошу.
– То твоїм з області до нас їхати понад годину. А мамі, п’ять хвилин пішки, — продовжив чоловік.
– А я своїх попрошу напередодні до нас приїхати. З ночівлею! – суворо заявила Дарина.
– Що за невдоволення, Дарино?
– Ще слово, і я попрошу батьків взяти з собою кота! — остаточно вийшла з себе жінка.
– Ти знаєш, що я не переношу котів, – нагадав чоловік.
– Саме так! — вигукнула Дарина і пішла до спальні, гримнувши дверима.
***
Напередодні свята батьки Дарини приїхали до доньки та зятя з подарунками.
Галина Сергіївна та Юрій Андрійович привезли повний багажник гостинців: від смакот зі свого городу до приданого для майбутнього малюка.
Мама Дарини знала, що дочка не хвилюється через забобони і спокійно купує дитячі речі, щоб після пологів не бігати по магазинах.
Дарина з Ігорем вже і ліжечко, і колиску заздалегідь прикупили. Щоправда, від Єлизавети Ігорівни вони це приховували.
– Мамо, ти тільки при свекрусі не говори про речі для дитини, — попросила заздалегідь Дарина свою маму.
– Так і насідає на вас із своїми прикметами, так? – уточнила Галина Сергіївна у дочки.
– Ой, та взагалі не зітхнути, — нарікала Дарина.
– А з Ігорем у вас як? — поцікавилася жінка.
– З Ігорем нормально все. Він на роботі цілими днями. А ось Єлизавета Ігорівна… — зітхнула жінка, — я як у декрет пішла, так від кожного дзвінка домофона здригаюсь уже.
– Ну, так справа не піде, — відреагувала Галина Сергіївна, — я її завтра на місце поставлю!
– Мамо, не треба, – попросила Дарина.
– Завтра вже 28 років буде, як я мати. Я тебе в дитинстві нікому образити не давала. І зараз нікому в образу не дам! — насупилась Галина Сергіївна.
***
Наступного дня, коли Дарина та Ігор прокинулися, Галина Сергіївна за активного сприяння Юрія Андрійовича вже готувалися до святкування дня народження доньки.
– Доню наша кохана! З Днем народження! — першим кинувся обіймати Дарину батько.
– З днем народження, красуне наша! — приєдналася до сімейних обіймів Галина Сергіївна.
Дарина подякувала батькам за привітання та похвалилася подарунком від чоловіка — Ігор подарував дружині сережки та картину, яка сподобалася Дарині на одній виставці.
– Пощастило тобі, дочко, з чоловіком! Ех, я не запам’ятав би, якби Галі картина якась сподобалася! – похвалив тесть зятя.
– Мамо, я зараз вмиюся і прийду тобі допомагати, — усміхнулася Дарина.
– А я вам зараз стіл допоможу витягти й розкласти, — заметушився Ігор.
Загальні веселощі перервав дзвінок домофону: прийшла Єлизавета Ігорівна.
– О, свати дорогі! Чого це ви вирішили нас своєю присутністю вшанувати? Останній раз півроку тому зустрічалися, ви якось не надто часто вагітну дочку відвідуваєте.
Звісно, навіщо мотатися за 200 кілометрів?
Галина Сергіївна відразу повернула подачу:
– А ми, Єлизавета Ігорівно, заважати молодим не хочемо. Як деякі, без запрошення відвідувати. Натомість гроші регулярно відправляємо.
Єлизавета Ігорівна скривилася, але промовчала: сваха примудрилася її зачепити за живе.
Свято пройшло напружено, Дарина та Ігор зробили все, щоб не допустити сварку.
***
Юрій Андрійович із Галиною Сергіївною переночували ще одну ніч у дітей і зранку раніше в понеділок поїхали додому.
Слідом за ними на роботу пішов Ігор. І тільки хотіла Дарина забратися назад у ліжко та ще трохи поспати, як пролунав дзвінок домофона.
– Відкривай! — нервово пролунав голос Єлизавети Ігорівни.
Дарина, звичайно ж, відчинила двері свекрусі, хоча тон жінки її схвилював.
– Єлизавета Ігорівно, здравствуйте! Щось сталося? — поцікавилася Дарина, щойно свекруха опинилася на порозі.
– Спиш, чи що? Вставай, давай, будемо для мене готувати кімнату. Часу до пологів мало залишилося, стільки всього встигнути потрібно!
Дарина здивувалася. Їй зовсім не хотілося жити на одній території зі свекрухою. Жінка спробувала заперечити матері чоловіка:
– Єлизавета Ігорівно, не треба до нас переїжджати. Повірте, ми з Ігорем зі своїми батьківськими обов’язками впораємось. Будь ласка, давайте залишимо все як є. Та де ви жити зібралися? У вітальні?
– Ще чого, – пирхнула Єлизавета Ігорівна, – купіть диван і в дитячій поставите. Я житиму в кімнаті онука.
Сама до дитини вставатиму, сама сповивати стану. Режим годування налагоджу. Хочу брати активну участь у вихованні онука!
У Дарини волосся на голові заворушилося: цього ще не вистачало! Свекрухи і так забагато в її житті багато. Якщо Єлизавета Ігорівна переїде до них, то спокій можна буде забути назавжди!
– Я з Ігорем навіть у гуртожитку жила, — продовжила Єлизавета Ігорівна, — усі 5 років, що він навчався. Стежила за своєю дитиною, у всьому йому допомагала.
Він у мене щодня свіженьке їв, у випрасуваних сорочках ходив. Я йому диплом допомагала писати! Завдяки мені Ігор у житті своє місце знайшов!
Дарина кинулася дзвонити чоловікові. Ігор приїхав швидко і попросив матір:
– Мамо, до себе їдь. Не треба до нас переїжджати. Ну, правда, скільки можна? Я вже дорослий!
Єлизавета Ігорівна і на сина, і на невістку образилася. Вона ж, допомогу пропонує, а Дарина ніс верне!
Єлизавета Ігорівна гордо пішла, пообіцявши, що у цій квартирі більше ноги її не буде!
***
До пологів Дарина та Ігор жили спокійно, Єлизавета Ігорівна подружжя не турбувала.
На виписку і Юрій Андрійович із Галиною Сергіївною приїхали, і Єлизавета Ігорівна несподівано прийшла.
На виході з пологового будинку всі сфотографувалися та поїхали додому до молодих батьків. Жодного повноцінного застілля з приводу народження нового члена сім’ї, звичайно ж, не вийшло.
Та й не планувалося – все-таки малюк ще був занадто малий. Батьки Дарини виявили делікатність і швидко збиралися додому, бачачи, що новоспечені батьки хочуть залишитися наодинці.
А ось Єлизавета Ігорівна, помітивши збори батьків Дарини, заявила:
— Ви їдьте, а я залишусь поки що у молодих. Їм зараз допомога знадобиться!
Галина Сергіївна в цей момент побачила очі дочки, яка мало не розплакалася від слів свекрухи, і взяла ситуацію до рук:
– Єлизавета Ігорівно! Ось народить Ганна ваша — допомагатимете їй. А Дарина має для допомоги свою матір! І якщо буде потрібно, Дарина мене про допомогу попросить. Вас підвезти додому?
— А ви мене за яким правом виставляєте? – обурилася Єлизавета Ігорівна, – якщо вам байдужа доля єдиного онука, то я за дитину переживаю. Я залишаюся тут, крапка!
Між родичами виникла сварка, і Ігореві довелося втрутитися. Чоловік відвіз матір додому та попросив більше без запрошення не приходити.
Єлизавета Ігорівна спробувала обуритися, але Ігор міняти своє рішення не збирався. Мати та син посварилися.
Єлизавета Ігорівна з Ігорем та Дариною тепер не розмовляє, чекає, коли ті перед нею вибачаться.
Подружжя кроки до зближення не роблять, вони себе винними в сварці не вважають.