Це трапилося несподівано, як грім серед ясного неба. Я завжди жартував, що наша донька Софія — маленька інопланетянка. “Ну звідки у неї ці незвичайні риси?” — часто повторював я своїй дружині Олені. І хоч ми знали, що Софія — наша донька, вона дійсно не була схожа ні на мене, ні на Олену. Та й на нашого сина Романа теж. Її риси обличчя, інтелект, яскравий погляд — усе це викликало у мені подив і, зізнаюся, трохи підозри.
Одного дня, коли ми з Софією сиділи вдома після школи, у мене промайнула ідея: зробити тест на батьківство. Звісно, це було більше з цікавості, ніж з якоїсь потреби. “Софійко, а як тобі ідея дізнатися, що за гени у тебе такі цікаві?” – пожартував я. Вона усміхнулася і, майже з викликом, відповіла: “Звісно, тату! Мені теж цікаво”.
Ось так, сміючись, ми й здали аналізи. Я нічого особливого не очікував, але коли через кілька тижнів отримав конверт з результатами, у мене раптом здригнулося серце. Всі ці відсотки, терміни, якісь складні цифри, я нічого не зрозумів. Мені захотілося більшої чіткості, тому вирішив записатися на консультацію до генетика, щоб все детально пояснили.
Наступного дня я сидів у кабінеті лікаря, намагаючись зберегти спокій.
— Пане Андрію, – почав лікар, з серйозним виразом на обличчі, – з результатів вашого тесту ми можемо визначити, що ви не є батьком Софії.
Ці слова приголомшили мене. Я мовчки дивився на лікаря, відчуваючи, як хвиля недовіри захоплює мене.
— Це ж якийсь жарт? – пробелькотів я.
— Мені дуже прикро, — тихо відповів лікар, знизуючи плечима. Я не міг повірити, що все це відбувається насправді. Виходячи з кабінету, я відчував себе так, ніби земля зникла з-під ніг.
По дорозі додому у голові роїлись думки. Можливо, це якась помилка? А може, Олена й сама нічого не знала? Але, разом з тим, я усвідомлював, що, здається, настав час для розмови.
Я повернувся додому і з порога викликав дружину на розмову. Вона виглядала спокійно, але в її очах щось блиснуло, коли я сказав, що хочу поговорити серйозно. Ми сіли на кухні, і я почав, намагаючись стримувати голос:
— Олено, я зробив тест Софії. Лікар сказав, що я не її батько. Як це можливо?
Вона не відразу відповіла, відвернула погляд й стисла долоні, а потім тихо промовила: — Андрію, я завжди хотіла тобі розповісти, але не знала, як… Це було давно, ще до нашого знайомства. Софія — це результат тієї короткої зустрічі, яку я мала з іншим чоловіком. Але тоді я думала, що це не має значення. Ти був чудовим батьком для неї.
— Як не має значення? — обурився я, не стримуючи голосу. – Ти серйозно? Ти роками дивилася мені в очі й приховувала від мене правду? Як ти могла?
— Я просто боялася тебе втратити, – відповіла вона тихо, опускаючи голову. Її голос затремтів. — Коли ми познайомилися, я вже чекала на Софію, але вирішила, що ти маєш право не знати. Ти завжди був їй справжнім батьком.
— Але це брехня, Олено! — перебив я її. — Ти не мала права так зі мною вчинити. Весь цей час я жив в омані, виховував чужу дитину, а ти навіть слова не сказала?
Вона мовчала, а я усвідомлював, що, мабуть, вже ніколи не зможу їй довіряти. Вся наша сім’я, всі роки разом враз обернулися на порожнечу.
Наступного ранку, після безсонної ночі, я вирішив остаточно. Вирушив до адвоката і подав на розлучення. Я розумів, що Софія тут ні до чого, вона – просто дитина, але моя довіра до Олени зникла. І хоч я все ще відчував, що люблю її, але жити з брехнею я не міг.
Ми ще раз зустрілися наодинці після того, як я подав документи. Вона намагалася переконати мене залишитись, та я вже знав, що повернення не буде.
— Ти розумієш, що розлучення — це не просто кінець для нас, але й для Софії? Вона ж вважає тебе своїм татом, ти — весь її світ”, — тихо сказала Олена, не приховуючи сліз.
— Це не змінює факту, що ти зрадила мою довіру. Брехня — це те, з чим я жити не можу. Я завжди був чесним з тобою, а ти просто обманювала мене всі ці роки, — сказав я, відчуваючи, як серце стискається.
Врешті-решт, ми обоє зрозуміли, що наше життя вже ніколи не буде таким, як раніше. Я відчував сум і злість одночасно, не розумів, як буду жити далі. Проте я був певен, що прийняв правильне рішення. Сімейна таємниця, яку я випадково розкрив, розвалила мою сім’ю, але вона ж дала мені можливість знову знайти чесність та правду.
Мабуть, життя знову подарує мені надію, але зараз я лише намагався впоратися з тим розчаруванням, який залишився після розчарування, що мене зрадила найближча людина.