На протязі сорока днів після Великодня, Господь блукає по світу та зустрічається з людьми у різноманітному вигляді.
Він дуже сильно відчуває віру, яка проявляється в любові до ближнього. Господь завжди приходить коли в людини немає часу або вона кудись поспішає. Одним із прикладів є історія, яка трапилася з ченцем Арсенієм, який поспішав у монастир.
Дорогою в монастир Арсеній зустрів бідолаху, який пересувався на візку. Нещасний спирався на руки та підтягував своє тіло на коліщатках. Арсеній був міцний та сильний чоловік, тому підняв чоловіка, поклав на плече та попрямував разом з ним у монастир.
Підходячи до місця призначення ченець помітив зграю братів, які начебто когось чекали. Підійшовши ближче він почув голос ігумена, який казав:
- Брати, подивіться, Арсеній Господа на собі несе!
З кожним кроком Арсеній зрозумів, що ноша його стає все легше. Раптом в небо піднявся Господь, який промовив до чоловіка:
- Арсеній, син мій, я тебе не забуду!
Будьте добрі та допомагайте тим, хто цього потребує. Господь Бог все бачить та винагородить своєю благодаттю за благодійність.