Чоловік повернувся з роботи зовсім без настрою, довго ходив мовчки, а коли сів за стіл вечеряти, став розповідати Надії, про своїх батьків.
Усе своє майно: дві квартири, дачу, автомобіль, батьки оформили в дарчу своєму старшому синові. Батько вже всі документи зібрав, узгодив, тепер все їхнє майно на старшому синові офіційно.
Вислухавши Сергія Надія сіла тихенько за краєм столу і не могла повірити в те, що тільки що почула від чоловіка. Надія не розуміла навіщо Петрові це все багатство, адже в нього великий будинок, дорогий автомобіль, а сім’ї у нього немає, ні дружини, ні дітей. А вони з Сергієм мають двоє дітей, живуть в невеличкій двокімнатній квартирі.
До вечора Надія посиділа, а ввечері набрала свекра, адже знала, що він у них в сім’ї головний. Надія стала скаржитися на життя, говорити, як їм зараз важко, вони так розраховували на допомогу батьків. Надія говорила, що ображена на них, як вони могли віддати все синові, який і так гарно живе, а другому – який з дітьми тулиться в маленькій квартирі, не дати зовсім нічого.
– Надю, а ти знаєш, що мати 2 тижні лежала в стаціонарі? Я так і думав, не знаєш. А жаль. Ви з Сергієм за цей час нам жодного разу не подзвонили. Біля матері був Петро. Він і фахівців шукав, і їсти їй возив, і до мене допомагати забігав. І так всі роки було, Петро все робить для нас, він опікується нами. А те, що сім’ї зараз немає – не біда, він дуже хороша людина, ще знайде свою долю. І немає чого ображатися на нас, дитино, як ви до нас, так і ми до вас. Чи ти на інше розраховувала?
Надія поклала телефон і вирішила, що більше до свекрів ні ногою і чоловіка намовить.
А в той вечір Петро привіз маму додому зі стаціонару. Вона була тепло одягнена, син надів на голову їй хустинку. Петро на кухні став розбирати продукти і заходився швиденько готувати вечерю. Батько допоміг матері розпакувати речі, посміхаючись дивився на сина. Цієї миті раділи усі.
А потім Петро повернувся до тата, сказав, щоб той одягнувся святково, до них на вечерю прийде майбутня невісточка.