Сергій та Уляна готувалися до весілля. Сергій вирішив поїхати на заробітки, щоб підзаробити. А коли повернувся Уляна побачила, що він змінився. До весілля залишалося два дні. Уляна не змогла додзвонитися до Сергія увесь день. Надвечір вона отримала лише повідомлення дивного змісту: “Вибач, я покохав її. Я не можу ламати життя всім нам. Прощавай”. Що було далі, можна лише уявити

Сергій та Уляна були молоді і закохані. Обидвом по вісімнадцять років. Плани на майтутнє будували спільні. Батьки натішитися дітьми не могли. До весілля готувалися. Сергій вирішив, що краще поїхати до …

Поділись з друзями...
Сергій та Уляна готувалися до весілля. Сергій вирішив поїхати на заробітки, щоб підзаробити. А коли повернувся Уляна побачила, що він змінився. До весілля залишалося два дні. Уляна не змогла додзвонитися до Сергія увесь день. Надвечір вона отримала лише повідомлення дивного змісту: “Вибач, я покохав її. Я не можу ламати життя всім нам. Прощавай”. Що було далі, можна лише уявити Read More

Андрій приїхав на цвинтар з букетом троянд. – Привіт, кохана, – сказав він дивлячись на памʼятник своїй дружині Насті. – З днем народження! Ось приніс твої улюблені троянди… Андрій налив із пластикової пляшки воду в кам’яну вазу на плиті, поставив квіти. Чоловік сів на лавку і почав розповідати, як він живе, що відбувається у його житті… Андрій приїхав додому і подзвонив тещі. Він розповів, що їздив до Насті.

Андрій зайшов у квітковий магазин, щоб купити червоні троянди. Для його коханої Насті. В неі сьогодні день народження. Міг би бути… Насті не стало три роки тому. Вона дуже заслабла. …

Поділись з друзями...
Андрій приїхав на цвинтар з букетом троянд. – Привіт, кохана, – сказав він дивлячись на памʼятник своїй дружині Насті. – З днем народження! Ось приніс твої улюблені троянди… Андрій налив із пластикової пляшки воду в кам’яну вазу на плиті, поставив квіти. Чоловік сів на лавку і почав розповідати, як він живе, що відбувається у його житті… Андрій приїхав додому і подзвонив тещі. Він розповів, що їздив до Насті. Read More

Марія Петрівна з своїми онуками поверталася додому до міста з дачі автобусом. Несподівано, зламався автобус, не витримавши сильної спеки, яка стояла того дня. Люди невдоволено загули. Марія Петрівна зрозуміла, що доведеться дзвонити до сина, щоб їх забрали. Внуки ще зовсім маленькі, важко їм стояти на спеці і чекати наступний автобус. Марія вже дістала телефон, як раптом біля них та решти пасажирів зупинилася машина.  Вікно автомобіля, зі сторони водія, почало повільно опускатися. Марія Петрівна заглянула всередину машини, і остовпіла від побаченого

Заміж Марія Петрівна виходила не з любові. І, на жаль, навіть не за розрахунком. У ті роки вважалося, що вона засиділася у дівках. Коли їй вже було двадцять п’ять за …

Поділись з друзями...
Марія Петрівна з своїми онуками поверталася додому до міста з дачі автобусом. Несподівано, зламався автобус, не витримавши сильної спеки, яка стояла того дня. Люди невдоволено загули. Марія Петрівна зрозуміла, що доведеться дзвонити до сина, щоб їх забрали. Внуки ще зовсім маленькі, важко їм стояти на спеці і чекати наступний автобус. Марія вже дістала телефон, як раптом біля них та решти пасажирів зупинилася машина.  Вікно автомобіля, зі сторони водія, почало повільно опускатися. Марія Петрівна заглянула всередину машини, і остовпіла від побаченого Read More

Ольга працювала на кухні у дорогому ресторані. – Олечко, у моєї старенької мами завтра день народження, – якось підійшов до неї власник закладу. – Можеш виконати одне моє прохання? Приготуй для неї тортик і тістечка, по твоєму фірмовому рецепту. Я дам машину і ти їй відвезеш, гаразд? – Звичайно, з радістю, Іване Івановичу! – сказала Ольга і взялася до роботи… Мама Івана Івановича була просто в захваті! – Яка краса, невже ви це самі приготували?! – ахнула вона. – Проходьте, люба, я вас пригощу чаєм… Віра Олексіївна запросила Ольгу на свою веранду. А невдовзі сталося несподіване

– Мамо, мамо, я більше так іграшки не розкидатиму! – вигукнула Оля. А мама її навіть ніколи до неї й не сварилася ні за що. Вона просто дивилася сумно на …

Поділись з друзями...
Ольга працювала на кухні у дорогому ресторані. – Олечко, у моєї старенької мами завтра день народження, – якось підійшов до неї власник закладу. – Можеш виконати одне моє прохання? Приготуй для неї тортик і тістечка, по твоєму фірмовому рецепту. Я дам машину і ти їй відвезеш, гаразд? – Звичайно, з радістю, Іване Івановичу! – сказала Ольга і взялася до роботи… Мама Івана Івановича була просто в захваті! – Яка краса, невже ви це самі приготували?! – ахнула вона. – Проходьте, люба, я вас пригощу чаєм… Віра Олексіївна запросила Ольгу на свою веранду. А невдовзі сталося несподіване Read More

Марія в черговий раз набрала номер доньки. – Мамо, що там в тебе сталося, що ти надзвонюєш? – обурилася Ольга, нарешті, піднявши слухавку. – Щось термінове? – Доню, батько зліг, мені потрібна твоя допомога, – майже плачучи сказала жінка. – Що саме потрібно? Гроші? – запитала донька. – Ні. Хочу щоб ти навідувалася до нас час від часу, допомагала мені доглядати його, – попросила Марія. – Не буду я цього робити! – вигукнула Оля. – Чому я повинна це робити? Він мені навіть не батько! – Як не батько? А хто ж…?! – здивовано запитала Марія, не розуміючи, що відбувається

Часто тепер Марія згадує про своє життя та долю, має багато часу, пенсію, дітей дорослих. Дочка одружена і живе далеко. Двоє синів теж одружені, живуть своїми сім’ями неподалік матері. Пролетіла …

Поділись з друзями...
Марія в черговий раз набрала номер доньки. – Мамо, що там в тебе сталося, що ти надзвонюєш? – обурилася Ольга, нарешті, піднявши слухавку. – Щось термінове? – Доню, батько зліг, мені потрібна твоя допомога, – майже плачучи сказала жінка. – Що саме потрібно? Гроші? – запитала донька. – Ні. Хочу щоб ти навідувалася до нас час від часу, допомагала мені доглядати його, – попросила Марія. – Не буду я цього робити! – вигукнула Оля. – Чому я повинна це робити? Він мені навіть не батько! – Як не батько? А хто ж…?! – здивовано запитала Марія, не розуміючи, що відбувається Read More

Микола поїхав на риболовлю з самого рання. Було вже пізно, а чоловік все не повертався. Його дружина Ліда захвилювалася. Вона й дзвонила не раз, але Микола не відповідав… Приїхав він пізно і не один. Почувся шум машини. Старий пом’ятий мотоцикл Миколи тягнув на буксирі блискучий джип… Розгублений чоловік сидів за кермом. Коли вони під’їхали, з джипа вискочив якийсь мужик і підійшов до Миколи. – Ну що, друже, по руках? – запитав він. – Ось, тримай, і розбіглися! Чоловік дістав дві пачки грошей, дав їх Миколі, сів у джип і поїхав. Ліда не розуміла, що це робиться

Рано-вранці, тільки-но почало світати, Микола тихо встав і пішов збиратися. Він ще звечора зібрав усе необхідне і поклав у багажник свого старого мотоцикла. Давно вже Микола морочився з ним, бо …

Поділись з друзями...
Микола поїхав на риболовлю з самого рання. Було вже пізно, а чоловік все не повертався. Його дружина Ліда захвилювалася. Вона й дзвонила не раз, але Микола не відповідав… Приїхав він пізно і не один. Почувся шум машини. Старий пом’ятий мотоцикл Миколи тягнув на буксирі блискучий джип… Розгублений чоловік сидів за кермом. Коли вони під’їхали, з джипа вискочив якийсь мужик і підійшов до Миколи. – Ну що, друже, по руках? – запитав він. – Ось, тримай, і розбіглися! Чоловік дістав дві пачки грошей, дав їх Миколі, сів у джип і поїхав. Ліда не розуміла, що це робиться Read More

Світлана прийшла з роботи пізно. Вона роззулася, важко зітхнула і пішла на кухню. За цілий день вона дуже втомилася. За столом на кухні сиділа її мати Антоніна Петрівна, й уважно щось роздивлялася на екрані ноутбука. – Ой, доню! – скочила вона з-за столу. – А я тебе цілий вечір чекаю! Світлана здивовано глянула на жінку. – Не дивись на мене так! – продовжувала Антоніна. – Ось глянь сюди, – вона повернула до доньки ноутбук. Світлана глянула на екран і ахнула

Двадцять два роки Антоніна Петрівна прожила б вдовою і прожила б ще стільки ж, але вона вирішила знайти своїй дочці Світлані чоловіка. Дочка в неї вийшла якась невезуча – у …

Поділись з друзями...
Світлана прийшла з роботи пізно. Вона роззулася, важко зітхнула і пішла на кухню. За цілий день вона дуже втомилася. За столом на кухні сиділа її мати Антоніна Петрівна, й уважно щось роздивлялася на екрані ноутбука. – Ой, доню! – скочила вона з-за столу. – А я тебе цілий вечір чекаю! Світлана здивовано глянула на жінку. – Не дивись на мене так! – продовжувала Антоніна. – Ось глянь сюди, – вона повернула до доньки ноутбук. Світлана глянула на екран і ахнула Read More

Вікторія прибирала в квартирі, коли пролунав дзвінок телефону. Жінка глянула на екран мобільного і побачила, що дзвонить її племінниця Алла. – Тітко Віка, ви зайняті? – одразу запитала племінниця. – Вирішила трохи прибирати в квартирі, – відповіла Вікторія. – Ми можемо зустрітися? – запитала Алла. – Алло, щось сталося? – запереживала Вікторія, помітивши, що племінниця дуже схвильована. – Не телефонна розмова! Давайте за годину зустрінемося у кафе, адресу я відправлю повідомленням. Мова про мого батька! – повідомила Алла і відключилася. Віка одразу почала збиратися на зустріч із племінницею. Але Вікторія навіть уявити не могла, що збиралася повідомити їй Алла

Свою першу доньку Софія народила майже у шістнадцять років. Ну отак вийшло. Виховувати Аллочку допомагала мати. А у двадцять два роки вийшла заміж за Романа. Прожили разом кілька років, та …

Поділись з друзями...
Вікторія прибирала в квартирі, коли пролунав дзвінок телефону. Жінка глянула на екран мобільного і побачила, що дзвонить її племінниця Алла. – Тітко Віка, ви зайняті? – одразу запитала племінниця. – Вирішила трохи прибирати в квартирі, – відповіла Вікторія. – Ми можемо зустрітися? – запитала Алла. – Алло, щось сталося? – запереживала Вікторія, помітивши, що племінниця дуже схвильована. – Не телефонна розмова! Давайте за годину зустрінемося у кафе, адресу я відправлю повідомленням. Мова про мого батька! – повідомила Алла і відключилася. Віка одразу почала збиратися на зустріч із племінницею. Але Вікторія навіть уявити не могла, що збиралася повідомити їй Алла Read More

– Ви хто? — спитала незнайомку з немовлям, відчинивши двері ключем, що знайшла в речах загиблого чоловіка.

– Ганно Ігорівно, там Ілля Петрович підійшов. Впустити? – Запитала секретарка, Ліза, зазирнувши в кабінет. Жінка у суворому діловому костюмі на мить підняла погляд від документів, і втомлено кивнула: – …

Поділись з друзями...
– Ви хто? — спитала незнайомку з немовлям, відчинивши двері ключем, що знайшла в речах загиблого чоловіка. Read More