Інше
Інше

Настя з Сергієм сиділи за столиком в кафе. Жінка замовила різні смаколики. Вони сміялися, говорили і Сергій навіть натякнув їй, що такі зустрічі можна продовжити. Але Настя одразу перевела розмову на іншу тему. Раптом Настя глянула у вікно й ахнула! Вона побачила свого чоловіка Михайла. Він стояв посеред ринку і озирався на всі боки. Настя різко скочила і вибігла з дверей. Сергій не розумів, що відбувається

- by Avtor+

Якби Анастасії років десять тому сказали, що вона житиме в селі, стане садівницею і доглядатиме яблуневий сад, то вона нізащо не повірила б! Вона – розумниця і красуня, яка з …

Поділись з друзями...
Настя з Сергієм сиділи за столиком в кафе. Жінка замовила різні смаколики. Вони сміялися, говорили і Сергій навіть натякнув їй, що такі зустрічі можна продовжити. Але Настя одразу перевела розмову на іншу тему. Раптом Настя глянула у вікно й ахнула! Вона побачила свого чоловіка Михайла. Він стояв посеред ринку і озирався на всі боки. Настя різко скочила і вибігла з дверей. Сергій не розумів, що відбувається Read More
Інше

В Оксани не стало чоловіка. На прощання приїхала сестра Рита, обоє плакали. Оксана дуже переживала. Коли вона трохи заспокоїлася, то почала розбирати речі чоловіка і вирішила зайти в гараж. Там у Андрійка багато мотлоху назбиралось. Оксана відкрила кришку старої коробки і ахнула! Там були якісь старі листи! – Чиї це листи? – подумала вона. – Я йому не писала! Та й для чого? Жили ж разом! Раптом вона побачила адресу сусіднього села. Вона відкрила перший лист і в неї потемніло в очах. Чоловіку писала її сестра

- by Avtor+

Ганну чоловік відвіз до пологового будинку. Вона ніби ще й не збиралася туди, говорила: -Мені ще півтора тижня, а може й більше ходити. Але сьогодні зранку їй стало важко і …

Поділись з друзями...
В Оксани не стало чоловіка. На прощання приїхала сестра Рита, обоє плакали. Оксана дуже переживала. Коли вона трохи заспокоїлася, то почала розбирати речі чоловіка і вирішила зайти в гараж. Там у Андрійка багато мотлоху назбиралось. Оксана відкрила кришку старої коробки і ахнула! Там були якісь старі листи! – Чиї це листи? – подумала вона. – Я йому не писала! Та й для чого? Жили ж разом! Раптом вона побачила адресу сусіднього села. Вона відкрила перший лист і в неї потемніло в очах. Чоловіку писала її сестра Read More
Інше

Марія повернулася додому, мама з батьком на кухні вечеряли. Марія зайшла і мовчки сіла на стільчик. – У тебе ж завтра весілля. Ти чого така сумна? – запитала мама, помітивши, що донька дивно виглядає. Марія мовчала. – Доню, що сталося? – втрутився у розмову батько. -Ніякого весілля не буде! – раптом сказала Марія. – Як не буде? Що ти таке говориш? Вже все готово, – здивувалася мама. – Мамо, ти багато чого не знаєш про Віктора, – сказала донька. Мама з батьком переглянулися, нічого не розуміючи

- by Avtor+

— Що ти робиш, Маріє! — вигукнула мати до доньки. — І як тобі не соромно?! Що тобі ще треба? — Соромно, — тихо відповіла Марія, — Але такого мені …

Поділись з друзями...
Марія повернулася додому, мама з батьком на кухні вечеряли. Марія зайшла і мовчки сіла на стільчик. – У тебе ж завтра весілля. Ти чого така сумна? – запитала мама, помітивши, що донька дивно виглядає. Марія мовчала. – Доню, що сталося? – втрутився у розмову батько. -Ніякого весілля не буде! – раптом сказала Марія. – Як не буде? Що ти таке говориш? Вже все готово, – здивувалася мама. – Мамо, ти багато чого не знаєш про Віктора, – сказала донька. Мама з батьком переглянулися, нічого не розуміючи Read More
Інше

Віка з Олесею стояли біля каси, коли в магазин зайшла чергова клієнтка. – Ця точно нічого не купе, – сказала Олеся і відвернулася. Віка пішла до жінки, і через декіляка хвилин оформила покупку. – Як тобі вдалося? – здивувалася Олеся. – Вона ж з села. – Ну і що? Я теж із села, – сказала Віка. – Хіба це найголовніше? – Ні звичайно. Головне, що ти їй продала дороге пальто. Не розумію, як це в тебе виходить? – дивувалася Олеся. – Ти здивуєшся ще більше, якщо дізнаєшся, кому вона його купила, – раптом сказала Віка

- by Avtor+

– Здається, наші клієнти, я підійду, – Олеся миттєво «наділа» посмішку і плавно, як кораблик по воді, пішла назустріч двом солідним дамам. – Пальто вибираєте? А який розмір? Можу запропонувати …

Поділись з друзями...
Віка з Олесею стояли біля каси, коли в магазин зайшла чергова клієнтка. – Ця точно нічого не купе, – сказала Олеся і відвернулася. Віка пішла до жінки, і через декіляка хвилин оформила покупку. – Як тобі вдалося? – здивувалася Олеся. – Вона ж з села. – Ну і що? Я теж із села, – сказала Віка. – Хіба це найголовніше? – Ні звичайно. Головне, що ти їй продала дороге пальто. Не розумію, як це в тебе виходить? – дивувалася Олеся. – Ти здивуєшся ще більше, якщо дізнаєшся, кому вона його купила, – раптом сказала Віка Read More
Інше

Марина прийшла відвідати подругу Віру, яка нещодавно народила. Марина принесла персиків та домашнього печива. – Я фрукти поки не їм, –  раптом сказала Віра. – Не їси? – здивувалася подруга. – А кому ж тоді твій Олег виноград із грушами купував? – Коли? Та ти  вигадуєш. Його й у місті зараз немає, – усміхнулася Віра. – Ось дивист, – Марина показала фото Олега з ринку. – Цього не може бути, – тільки й промовила Віра

- by Avtor+

Віра з Олегом познайомилися півроку тому. І дівчина одразу зрозуміла, що закохалася. Олег був старший за неї на шість років. “Тим краще» – думала вона тоді, чоловік має бути старшим. …

Поділись з друзями...
Марина прийшла відвідати подругу Віру, яка нещодавно народила. Марина принесла персиків та домашнього печива. – Я фрукти поки не їм, –  раптом сказала Віра. – Не їси? – здивувалася подруга. – А кому ж тоді твій Олег виноград із грушами купував? – Коли? Та ти  вигадуєш. Його й у місті зараз немає, – усміхнулася Віра. – Ось дивист, – Марина показала фото Олега з ринку. – Цього не може бути, – тільки й промовила Віра Read More
Інше

– Маринко, зайди до мене, – подзвонив Марині її начальник – Андрій Михайлович. Дівчина поправила комірець блузки, обсмикнула спідницю і пішла до директора. У його кабінеті пахло дорогими жіночими парфумами. За столом сиділа Інна – дружина начальника і недобре дивилася на Марину. Сам Андрій Михайлович стояв біля вікна, поклавши руки в кишені штанів. Він навіть не обернувся, коли Марина зайшла. – Сідай, – сказав він. Марина обережно сіла на стілець. – Ну що, голубонько, – раптом сказала Інна. Знаєш, я ж бачу, як ти на мого чоловіка дивишся! Як крутишся тут постійно! – Інно Володимирівно, про що ви? – Марина не розуміла, що відбувається

- by Avtor+

– Маринко, зайди до мене, – голос Андрія Михайловича у слухавці звучав тихо і якось не так як завжди. Такого тону Марина за три роки роботи не чула. Серце тьохнуло. …

Поділись з друзями...
– Маринко, зайди до мене, – подзвонив Марині її начальник – Андрій Михайлович. Дівчина поправила комірець блузки, обсмикнула спідницю і пішла до директора. У його кабінеті пахло дорогими жіночими парфумами. За столом сиділа Інна – дружина начальника і недобре дивилася на Марину. Сам Андрій Михайлович стояв біля вікна, поклавши руки в кишені штанів. Він навіть не обернувся, коли Марина зайшла. – Сідай, – сказав він. Марина обережно сіла на стілець. – Ну що, голубонько, – раптом сказала Інна. Знаєш, я ж бачу, як ти на мого чоловіка дивишся! Як крутишся тут постійно! – Інно Володимирівно, про що ви? – Марина не розуміла, що відбувається Read More
Інше

Людмилу заздалегідь попередили, що це станеться з дня на день. Але вона вперто сиділа біля своєї мами Тетяни Андріївни, напувала, годувала і все розмовляла з нею… Матері було майже 95 років. Людмила сиділа біля старенької й тримала її за руку. Вже пройшло пів години, як вона зрозуміла – мами більше нема… Людмила тихо заплакала. Аж раптом у коридорі почулися чиїсь кроки і двері в кімнату різко відчинилися. Людмила обернулася і аж стрепенулась від несподіванки

- by Avtor+

– Людочко, доню, води, дай мені водички, – Тетяна Андріївна міцно тримала руку доньки. Їй самій здавалося, що вона говорить голосно так, що не почути її неможливо, але чому ж …

Поділись з друзями...
Людмилу заздалегідь попередили, що це станеться з дня на день. Але вона вперто сиділа біля своєї мами Тетяни Андріївни, напувала, годувала і все розмовляла з нею… Матері було майже 95 років. Людмила сиділа біля старенької й тримала її за руку. Вже пройшло пів години, як вона зрозуміла – мами більше нема… Людмила тихо заплакала. Аж раптом у коридорі почулися чиїсь кроки і двері в кімнату різко відчинилися. Людмила обернулася і аж стрепенулась від несподіванки Read More
Інше

— Ой, не кажи, подруго! Нарешті я позбулася цієї тварини! Як побачила, що вона з вікна випала, навіть перехрестилася. Та ходила я потім, дивилася… Вона на передніх лапах під кущі заповзла. Ти що, смієшся? Я її і здоровою терпіти не могла… Я йому сказала, що вона втекла. Ой, та як він дізнається? А як і дізнається, що він зробить? 

- by Avtor+

— Розумієш, Варюша, чоловікові погано одному… Туга мене з’їдає. Хочеться жіночого тепла, ласки. Віктор Борисович ніжно погладжував свою улюблену кішечку Варю. — Бачиш, як доля склалася, поховали ми нашу Оленку, …

Поділись з друзями...
— Ой, не кажи, подруго! Нарешті я позбулася цієї тварини! Як побачила, що вона з вікна випала, навіть перехрестилася. Та ходила я потім, дивилася… Вона на передніх лапах під кущі заповзла. Ти що, смієшся? Я її і здоровою терпіти не могла… Я йому сказала, що вона втекла. Ой, та як він дізнається? А як і дізнається, що він зробить?  Read More
Інше

— Мамо, мені його тітка віддала. Сказала, що його Муркотик звуть. І ще сказала, що ти будеш рада і щоб ми з тобою його берегли

- by Avtor+

Коли Валерій приходив до Зінаїди, вона буквально на очах дуріла. Це від щастя. Метушилася, починала чепуритись, ховати під подушки розкидані речі, які приміряла перед його приходом, і виплутувати з волосся …

Поділись з друзями...
— Мамо, мені його тітка віддала. Сказала, що його Муркотик звуть. І ще сказала, що ти будеш рада і щоб ми з тобою його берегли Read More
Інше

Роман поїхав на роботу, спокійно витримавши величезний затор, серед водіїв, які нервували і сигналили. Звичайно, всі були трохи на взводі. Сьогодні тридцяте число, останній робочий день перед новорічними святами. Усі метушилися, нервували, передчуваючи завтрашнє застілля зі своїми сім’ями. Тільки Роману нікуди було поспішати. Він був самотній і ще не знав, де відзначатиме Новий рік

- by Avtor+

Роман брів через кучугури, провалюючись у сніг по коліно. Чоловік абсолютно не розумів, де перебуває. Хуртовина мела так сильно, що затуляла всю видимість, огороджуючи Романа білим щільним простирадлом великих сніжинок. …

Поділись з друзями...
Роман поїхав на роботу, спокійно витримавши величезний затор, серед водіїв, які нервували і сигналили. Звичайно, всі були трохи на взводі. Сьогодні тридцяте число, останній робочий день перед новорічними святами. Усі метушилися, нервували, передчуваючи завтрашнє застілля зі своїми сім’ями. Тільки Роману нікуди було поспішати. Він був самотній і ще не знав, де відзначатиме Новий рік Read More