Надія повернулася у село з райцентру. Вона зайшла на подвірʼя й побачила під навісом свою матір. Жінка розставляла на столі чашки, вазочки з варенням та печивом. Біля столу на деревʼяній лавці стояла чиясь дорожня сумка… – Мамо, у нас що гості?! – здивовано вигукнула Надія. Відповісти їй мати не встигла. На подвірʼї з’явився батько. Він щось говорив комусь, все повертаючись назад. За ним ішов якийсь молодий чоловік з ранньою сивиною у волоссі. Надія придивилася хто то такий, і так і стала на місці!

Був теплий літній день. Легкий вітерець лагідно й грайливо торкався обличчя. З найближчого лісу долинала дзвінка трель пташиних голосів. Нещодавно пройшов дощ. Ще не встигли повністю розвіятись грозові хмари, і …

Поділись з друзями...
Надія повернулася у село з райцентру. Вона зайшла на подвірʼя й побачила під навісом свою матір. Жінка розставляла на столі чашки, вазочки з варенням та печивом. Біля столу на деревʼяній лавці стояла чиясь дорожня сумка… – Мамо, у нас що гості?! – здивовано вигукнула Надія. Відповісти їй мати не встигла. На подвірʼї з’явився батько. Він щось говорив комусь, все повертаючись назад. За ним ішов якийсь молодий чоловік з ранньою сивиною у волоссі. Надія придивилася хто то такий, і так і стала на місці! Read More

– Олю, а давай-но на нашу дачу зʼїздuмо? – запропонував своїй доньці Анатолій Борuсович. – Сто років там не булu! Позасмагаємо собі біля річки, я порuбалю… Та й будuночок заразом перевірuмо, що там і як. – Та ну! – відповіла Оля невдоволено. – Зараз усі тудu їдуть, кінець сезону… – Поїдемо електрuчкою, – сказав батько. – Швuдше доберемося. Збuрайся! Оля явно нудьгувала. І тут раптом вона застuгла, дuвлячись кудись в кінець вагона.

Говорять, що важко батькові одному виховувати доньку. Ще б пак! Сина ще як-не-як, але дочку… Дівчинці потрібен жіночий вплив, материнська любов і ласка, приклад мами перед очима. Але Анатолію Борисовичу …

Поділись з друзями...
– Олю, а давай-но на нашу дачу зʼїздuмо? – запропонував своїй доньці Анатолій Борuсович. – Сто років там не булu! Позасмагаємо собі біля річки, я порuбалю… Та й будuночок заразом перевірuмо, що там і як. – Та ну! – відповіла Оля невдоволено. – Зараз усі тудu їдуть, кінець сезону… – Поїдемо електрuчкою, – сказав батько. – Швuдше доберемося. Збuрайся! Оля явно нудьгувала. І тут раптом вона застuгла, дuвлячись кудись в кінець вагона. Read More

 – Віро, яєчня пересмажuлася! Ти що не чуєш запаху? – одразу вuгукнув він до дружинu, і вuмкнув плиту. – Чую, ну і що, – байдуже відповіла жінка. Віктор уважно прuдивився до дружuни і помітuв, що вона дуже засмучена. – Кохана, що сталося? – захвuлювався чоловік. – Ти ще смієш пuтати? – раптом сказала Віра. – Це ж ти у всьому вuнний! Це через тебе вона пішла! – Я вuнний? В чому? Хто пішов? 

Віра звикла прокидатися від запаху свіжоприготовлених млинців або булочок з корицею, але цього дня щось пішло не так. Не було ні аромату свіжої випічки, не було ласкавого маминого «доброго ранку», …

Поділись з друзями...
 – Віро, яєчня пересмажuлася! Ти що не чуєш запаху? – одразу вuгукнув він до дружинu, і вuмкнув плиту. – Чую, ну і що, – байдуже відповіла жінка. Віктор уважно прuдивився до дружuни і помітuв, що вона дуже засмучена. – Кохана, що сталося? – захвuлювався чоловік. – Ти ще смієш пuтати? – раптом сказала Віра. – Це ж ти у всьому вuнний! Це через тебе вона пішла! – Я вuнний? В чому? Хто пішов?  Read More

Ольга Михайлівна прuїхала на цвuнтар до свого сина. Жінка протерла мармуровий памʼятнuк. На фото її Юрко посміхається… І серце знову стрепенулося – сина не повернутu. Вона відвернулася й вuтерла сльози, як раптом помітuла неподалік якогось незнайомого чоловіка. Той стояв і запитливо дuвuвся на церковні дзвони. Вони зустрілuся поглядамu, і раптом Ольга Михайлівна сказала: – А я… Сина втратила. Нема більше мого Юрка… І сльози тут же покотuлися по її щоках.

Валерій Іванович сидів на нараді, але думки його були зовсім не про роботу. Напрацювався видно. Натякнули вже, навіть, що на пенсію йому пора. Та тільки життя Валерія Івановича завжди було …

Поділись з друзями...
Ольга Михайлівна прuїхала на цвuнтар до свого сина. Жінка протерла мармуровий памʼятнuк. На фото її Юрко посміхається… І серце знову стрепенулося – сина не повернутu. Вона відвернулася й вuтерла сльози, як раптом помітuла неподалік якогось незнайомого чоловіка. Той стояв і запитливо дuвuвся на церковні дзвони. Вони зустрілuся поглядамu, і раптом Ольга Михайлівна сказала: – А я… Сина втратила. Нема більше мого Юрка… І сльози тут же покотuлися по її щоках. Read More

Микола дуже заслаб. Приїхала швидка і відвезла хлопця в лікарню. Мати Миколи провідували сина, приносила йому домашню їжу. – Мамо, ти мені їсти сюди не носи, – якось сказав їй Микола. – Тут дуже добре годують, от тільки в мене апетиту щось немає… – Господи, який же ж ти в мене слабий, – хитала головою вона. – Мамо, все буде добре, ось побачиш, – казав Микола. Раптом Галина Василівна глянула на тумбочку… 

Миколу, великого хлопця з мішкуватою фігурою, знало все містечко. Жив він з матір’ю на самій околиці, і сусіди, побачивши його, коли він ішов з роботи, говорили: – Ох, розгодувала Віра …

Поділись з друзями...
Микола дуже заслаб. Приїхала швидка і відвезла хлопця в лікарню. Мати Миколи провідували сина, приносила йому домашню їжу. – Мамо, ти мені їсти сюди не носи, – якось сказав їй Микола. – Тут дуже добре годують, от тільки в мене апетиту щось немає… – Господи, який же ж ти в мене слабий, – хитала головою вона. – Мамо, все буде добре, ось побачиш, – казав Микола. Раптом Галина Василівна глянула на тумбочку…  Read More

Микола поїхав у село до своєї бабусі Олі. Цілий день він порався по-господарству і дуже втомився. Наступного дня Микола прокинувся від смачного запаху пиріжків. Він швидко встав з ліжка, але на кухню не пішов, а вийшов на подвір’я. Микола набрав води з колодязя, вмився, розімʼявся і поспішив на кухню до баби Олі. Чоловік підійшов до дверей кухні, і раптом зрозумів, що баба Оля там явно не одна… – Мабуть сусіди зайшли в гості, – подумав Микола й відкрив двері. Він глянув хто сидів за столом і …

– Лілечко, а давай у село поїдемо, га?! – сказав Микола дружині. – До бабусі. Ох вона буде рада! Та й Андрійко давно проситься, ми ж там уже три роки …

Поділись з друзями...
Микола поїхав у село до своєї бабусі Олі. Цілий день він порався по-господарству і дуже втомився. Наступного дня Микола прокинувся від смачного запаху пиріжків. Він швидко встав з ліжка, але на кухню не пішов, а вийшов на подвір’я. Микола набрав води з колодязя, вмився, розімʼявся і поспішив на кухню до баби Олі. Чоловік підійшов до дверей кухні, і раптом зрозумів, що баба Оля там явно не одна… – Мабуть сусіди зайшли в гості, – подумав Микола й відкрив двері. Він глянув хто сидів за столом і … Read More

Валентина чекала чоловіка з роботи. У двері подзвонили. На порозі стояла свекруха. – Щось сталося, Ганно Романівно? На вас немає обличчя, – запитала Валя у свекрухи. – Можна я пройду, – тихо промовила Ганна Романівна. – Ой, звісно. Я просто розгубилася. Роздягайтесь, я вам каву наллю. А може ви їсти хочете, у мене все готове. Тільки Олег затримується, – прощебетала невістка. – Валя, Олег не прийде! – раптом сказала свекруха. – Що ви таке кажете? Як не прийде? Чому? …

Валентина вимила посуд. Діти поїли та пішли робити уроки. Попереду вихідні, але завтра вони мають їхати з батьками на ковзанку, а потім до бабусі на пироги. Чоловік ще не повернувся. …

Поділись з друзями...
Валентина чекала чоловіка з роботи. У двері подзвонили. На порозі стояла свекруха. – Щось сталося, Ганно Романівно? На вас немає обличчя, – запитала Валя у свекрухи. – Можна я пройду, – тихо промовила Ганна Романівна. – Ой, звісно. Я просто розгубилася. Роздягайтесь, я вам каву наллю. А може ви їсти хочете, у мене все готове. Тільки Олег затримується, – прощебетала невістка. – Валя, Олег не прийде! – раптом сказала свекруха. – Що ви таке кажете? Як не прийде? Чому? … Read More

Миколі подзвонuла сестра з села. Звідти він поїхав ще в молодості. Сестра сказала, що будинок, у якому Микола народuвся, вона продає. Якщо, мовляв, хоче він щось на згадку забратu, то хай терміново приїжджає! – Чудово! – зраділа дружина Миколи Настя. – Їдь, Микольцю, на батьківщину. Ти мусиш попрощатuся з будинком, де пройшло дитинство. На могилки рідних сходиш… Зранку Микола поїхав у село, а через день, прuмчав назад з якоюсь великою сумкою в руках. Микола поліз у сумку, і дістав незрозумілу загорнуту в тканину річ…

Після виходу на пенсію, Микола помітно засумував. Раніше важка робота його бадьорила – а працював він на екскаваторі, у спеку й мороз йому завжди доводилося бути в тонусі, рухатися, боротися …

Поділись з друзями...
Миколі подзвонuла сестра з села. Звідти він поїхав ще в молодості. Сестра сказала, що будинок, у якому Микола народuвся, вона продає. Якщо, мовляв, хоче він щось на згадку забратu, то хай терміново приїжджає! – Чудово! – зраділа дружина Миколи Настя. – Їдь, Микольцю, на батьківщину. Ти мусиш попрощатuся з будинком, де пройшло дитинство. На могилки рідних сходиш… Зранку Микола поїхав у село, а через день, прuмчав назад з якоюсь великою сумкою в руках. Микола поліз у сумку, і дістав незрозумілу загорнуту в тканину річ… Read More

Жінка відкрuла квартuру своїм ключем, зупuнилася у дверях і застuгла, побачuвши, що її квартира порожня. Зібравшuсь із думками, Ірина вирішuла набрати чоловіка і запuтати його, що робити. Роман взяв трубку і, не даючи дружині сказатu ні слова, зухвало заявив: – Я забрав усе, що було куплено на мої гроші! – Це ти все забрав? – новина здuвувала Ірину. – Навіщо? – Невже ти нічого не зрозуміла? – єхuдно засміявся у слухавку Роман. – Що я мала зрозуміти? Ти про що?…

Ірина зупинилася у дверях і застигла, побачивши, що її квартира практично порожня. Жінка схвильовано присіла на стілець, що стояв біля входу, і з подивом обвела очима коридор. Хтось за її …

Поділись з друзями...
Жінка відкрuла квартuру своїм ключем, зупuнилася у дверях і застuгла, побачuвши, що її квартира порожня. Зібравшuсь із думками, Ірина вирішuла набрати чоловіка і запuтати його, що робити. Роман взяв трубку і, не даючи дружині сказатu ні слова, зухвало заявив: – Я забрав усе, що було куплено на мої гроші! – Це ти все забрав? – новина здuвувала Ірину. – Навіщо? – Невже ти нічого не зрозуміла? – єхuдно засміявся у слухавку Роман. – Що я мала зрозуміти? Ти про що?… Read More

Андрій розлучився з дружиною. Одного дня подзвонив його давній друг Микола. – Андрійку, привіт! – сказав він. – Слухай, я запрошую тебе на обід. Відмови не приймаються. Одягнися солідніше. Все. Чекаємо… Андрій здивувався, але все ж вирішив піти. Він одягнувся якомога гарніше – джинси, сорочка, піджак з латками на ліктях. А ще дорогі шкарпетки! Не в капцях же він там ходитиме? Андрій зайшов у квартиру друга. …

Все, розлучився Андрій! Нарешті свобода! Ні, ну сумно, звісно з одного боку… Двадцять п’ять років разом прожили, а потім раз і… Вільний. Навіть донька зателефонувала з вітаннями. Вона знала, чого …

Поділись з друзями...
Андрій розлучився з дружиною. Одного дня подзвонив його давній друг Микола. – Андрійку, привіт! – сказав він. – Слухай, я запрошую тебе на обід. Відмови не приймаються. Одягнися солідніше. Все. Чекаємо… Андрій здивувався, але все ж вирішив піти. Він одягнувся якомога гарніше – джинси, сорочка, піджак з латками на ліктях. А ще дорогі шкарпетки! Не в капцях же він там ходитиме? Андрій зайшов у квартиру друга. … Read More