Настя пилососила килим, як раптом пролунав дзвінок у двері. На порозі стояв якийсь незнайомий хлопець. – Вам кого? – здивовано запитала вона. – Вас, якщо ви Настя, – раптом відповів той. – Можна зайти? Та не переживайте! Не на сходах же ж ми будемо розмовляти? Настя впустила гостя в квартиру. Поки він знімав верхній одяг, вона розглядала його. Модно вдягнений, симпатичний, трохи старший за неї… – Чим тут у тебе пахне? – скривився він, перейшовши на «ти». – Пахне? – Настя зніяковіла. – Я не помічаю, звикла… То хто ж ви такий?! Настя дивилася на гостя, й не розуміла, що відбувається

Настя зазирнула в кімнату матері, побачила, що та спить, і зачинила двері. – Настю, – раптом покликала мама слабким голосом. – Так, мамо, – Настя знову зазирнула в кімнату. – …

Поділись з друзями...
Настя пилососила килим, як раптом пролунав дзвінок у двері. На порозі стояв якийсь незнайомий хлопець. – Вам кого? – здивовано запитала вона. – Вас, якщо ви Настя, – раптом відповів той. – Можна зайти? Та не переживайте! Не на сходах же ж ми будемо розмовляти? Настя впустила гостя в квартиру. Поки він знімав верхній одяг, вона розглядала його. Модно вдягнений, симпатичний, трохи старший за неї… – Чим тут у тебе пахне? – скривився він, перейшовши на «ти». – Пахне? – Настя зніяковіла. – Я не помічаю, звикла… То хто ж ви такий?! Настя дивилася на гостя, й не розуміла, що відбувається Read More

Ганна пішла з роботи раніше. На вулиці йшов дощ. На зупинці вона залишилася сама. Автобуса не було. – Треба було перечекати на роботі, – картала себе за свою квапливість Ганна. Вона відійшла далі під дашок. Повз неї проїжджали машини, розбризкуючи калюжі. – Де ж він застряг? – думала Ганна, дивлячись в той бік, звідки мав приїхати автобус. Раптом біля тротуару зупинився чорний джип. – Ось би в мене був такий, – із заздрістю подумала Ганна. – Добре мати машину, не треба чекати автобус…

– Лідочко, подивися, є ще хтось у коридорі? Хотіла раніше піти сьогодні. У мами день народження, – сказала Ганна. – Зараз, Ганно Львівно, – молоденька симпатична медсестра встала з-за столу, …

Поділись з друзями...
Ганна пішла з роботи раніше. На вулиці йшов дощ. На зупинці вона залишилася сама. Автобуса не було. – Треба було перечекати на роботі, – картала себе за свою квапливість Ганна. Вона відійшла далі під дашок. Повз неї проїжджали машини, розбризкуючи калюжі. – Де ж він застряг? – думала Ганна, дивлячись в той бік, звідки мав приїхати автобус. Раптом біля тротуару зупинився чорний джип. – Ось би в мене був такий, – із заздрістю подумала Ганна. – Добре мати машину, не треба чекати автобус… Read More

Марина полола на городі моркву. Раптом на сільській дорозі, якраз біля будинку Марини зупинився кабріолет. – О, завітала, вже! – подумала жінка. Марина вже приготувалася сваритися з коханкою свого чоловіка Михайла, але з машини вийшов якийсь незнайомець. – Хто це такий? – подумала Марина. – Це, мабуть, чоловік тієї коханки мого Михайла… – Здрастуйте, – сказав гість. – Привіт, – буркнула Марина. – Я тут думаю, що ж робити з нашими зрадниками, – сказав гість. – У мене до вас є одна чудова пропозиція… – Яка ще пропозиція? – Марина застигла від несподіванки, не розуміючи, що відбувається

Кабріолет зупинився на курній сільській дорозі, якраз біля будинку Марини. Вона якраз полола на городі моркву. – О, завітала, вже! – подумала вона, і вже приготувалася сваритися з суперницею, але… …

Поділись з друзями...
Марина полола на городі моркву. Раптом на сільській дорозі, якраз біля будинку Марини зупинився кабріолет. – О, завітала, вже! – подумала жінка. Марина вже приготувалася сваритися з коханкою свого чоловіка Михайла, але з машини вийшов якийсь незнайомець. – Хто це такий? – подумала Марина. – Це, мабуть, чоловік тієї коханки мого Михайла… – Здрастуйте, – сказав гість. – Привіт, – буркнула Марина. – Я тут думаю, що ж робити з нашими зрадниками, – сказав гість. – У мене до вас є одна чудова пропозиція… – Яка ще пропозиція? – Марина застигла від несподіванки, не розуміючи, що відбувається Read More

Марина відчинила двері квартири. – Іди до мене… Ах, ти ще й дражнишся! – почувся вкрадливий голос Толіка, коли Марина зайшла в коридор. Вона застигла, з подивом дивлячись на двері спальні, з-за яких долинав сміх і два голоси. Підозра викликала переживання і Марина повільно підійшла до спальні. Вона, як уві сні, відчинила двері і застигла від картини, яка зявилася перед нею. – Краще б ти мені зрадив! – тільки й вигукнула Марина, здивовано дивлячись на чоловіка

– Іди до мене… Ах, ти ще й дражнишся! – почувся вкрадливий голос Толіка, коли Марина відчинила двері квартири. Вона застигла, з подивом дивлячись на двері спальні, через які долинав …

Поділись з друзями...
Марина відчинила двері квартири. – Іди до мене… Ах, ти ще й дражнишся! – почувся вкрадливий голос Толіка, коли Марина зайшла в коридор. Вона застигла, з подивом дивлячись на двері спальні, з-за яких долинав сміх і два голоси. Підозра викликала переживання і Марина повільно підійшла до спальні. Вона, як уві сні, відчинила двері і застигла від картини, яка зявилася перед нею. – Краще б ти мені зрадив! – тільки й вигукнула Марина, здивовано дивлячись на чоловіка Read More

Борис із дружиною Лізою були на дачі. – Лізо, твоя тітка Ольга одна на цвинтар пішла до дядька Миколи! – гукнув він. – Квіточки тримає й пиріжки в руках несе загорнуті… Тітка Ольга протирала пам’ятник своєму чоловікові Миколі. – Микольцю, я привіт тобі від дітей принесла, – прошепотіла вона. – Не ображайся на них, що не приїхали – вони зайняті… А так вони пам’ятають, їй Богу памʼятають! Раптом вона відчула, що її хтось торкнувся за плече. Тітка Ольга аж стрепенулася. Жінка обернулася з надією в очах, наче сподівалася побачити своїх дітей.

Ольга мила на подвірʼї під краном щойно викопану моркву. – Іди звідси! – сказала вона своїй племінниці Лізі. – Нікого бачити не хочу! Зрозуміла я – старі вам не потрібні – …

Поділись з друзями...
Борис із дружиною Лізою були на дачі. – Лізо, твоя тітка Ольга одна на цвинтар пішла до дядька Миколи! – гукнув він. – Квіточки тримає й пиріжки в руках несе загорнуті… Тітка Ольга протирала пам’ятник своєму чоловікові Миколі. – Микольцю, я привіт тобі від дітей принесла, – прошепотіла вона. – Не ображайся на них, що не приїхали – вони зайняті… А так вони пам’ятають, їй Богу памʼятають! Раптом вона відчула, що її хтось торкнувся за плече. Тітка Ольга аж стрепенулася. Жінка обернулася з надією в очах, наче сподівалася побачити своїх дітей. Read More

Алла спокійно вечеряла, коли хтось почав голосно стукати у її двері. Алла подивилася в вічко і здивовано вимовила: – Мама? Вона різко відчинила двері. Слідом за Вірою Павлівною увійшов і батько Георгій Семенович. – Доню, – суворо почав чоловік. – Ти не можеш так розмовляти з матір’ю. Тобі не соромно після сьогоднішнього? – Про що ти? – поцікавилася Алла. – Не прикидайся! Такого наговорити рідній матері! – завелася Віра Павлівна. – Та що ж я зробила?! – Алла здивовано дивилася на батьків, не розуміючи, що відбувається

– Алла, ну що новенького? – Запитала Віра Павлівна у своєї дочки. Дівчина посміхнулася і радісно повідомила: – Мамо, мене нарешті перевели на віддалення! Тепер можу працювати прямо з дому …

Поділись з друзями...
Алла спокійно вечеряла, коли хтось почав голосно стукати у її двері. Алла подивилася в вічко і здивовано вимовила: – Мама? Вона різко відчинила двері. Слідом за Вірою Павлівною увійшов і батько Георгій Семенович. – Доню, – суворо почав чоловік. – Ти не можеш так розмовляти з матір’ю. Тобі не соромно після сьогоднішнього? – Про що ти? – поцікавилася Алла. – Не прикидайся! Такого наговорити рідній матері! – завелася Віра Павлівна. – Та що ж я зробила?! – Алла здивовано дивилася на батьків, не розуміючи, що відбувається Read More

Вечором Олег відпочuвав після роботи, коли задзвонuв його телефон. Дзвонuла його сестра Ніна. – Привіт. Сьогодні розмовляла з мамою, – одразу почала сестра. – Вона жалілася, що їм з батьком ремонт nотрібно зробuти, а грошей немає! Давай скuнемося та допоможемо? – Навіть не вздумай, допомагати! – вигукнув Олег і розсміявся. – Але чому? – здивувалася Ніна.

Валентина та Олег після весілля поїхали жити в Одесу. Олегу запропонували добру посаду у великій компанії. Усе починали з нуля самі, ніхто з рідні не помагав. Навіть іржавого цвяха не …

Поділись з друзями...
Вечором Олег відпочuвав після роботи, коли задзвонuв його телефон. Дзвонuла його сестра Ніна. – Привіт. Сьогодні розмовляла з мамою, – одразу почала сестра. – Вона жалілася, що їм з батьком ремонт nотрібно зробuти, а грошей немає! Давай скuнемося та допоможемо? – Навіть не вздумай, допомагати! – вигукнув Олег і розсміявся. – Але чому? – здивувалася Ніна. Read More

Петро вирішuв забрати свого старенького батька з села у місто. Сину шкода було батька от і вирішuв полегшuти йому життя. А навесні знову відвезтu його в село. Зібрав Іван Ігорович валізку та й поїхав із сином… Так мuнуло пару місяців. Якось приїхалu з роботи Петро з дружиною Катериною, а старого вдома немає! Катерина зайшла в кімнату і побачuла на ліжку діда якийсь аркуш паперу. 

– Зима є зима, все під снігом. Мені вже набридло тут у місті, додому хочу. І чого Петро так злякався і відвіз мене з села у своє місто? От ходжу …

Поділись з друзями...
Петро вирішuв забрати свого старенького батька з села у місто. Сину шкода було батька от і вирішuв полегшuти йому життя. А навесні знову відвезтu його в село. Зібрав Іван Ігорович валізку та й поїхав із сином… Так мuнуло пару місяців. Якось приїхалu з роботи Петро з дружиною Катериною, а старого вдома немає! Катерина зайшла в кімнату і побачuла на ліжку діда якийсь аркуш паперу.  Read More

Cусідський песик ніяк не заспокоювався.Сергій неохоче вuліз з-під затишного пледу, вдягнув шортu й пішов глянути, що ж там таке! Біля хвіртки в сусідів він побачuв якусь незнайому молоду жінку. Та намагалася потрапuти на подвірʼя. – Здрастуйте, – Сергій з цікавістю оглянув незнайомку. – Якщо ви до баби Каті то її немає. Поїхала в місто… – Знаю, – незнайомка глянула на чоловіка. – Ви, мабуть, Сергій? – Так, це я, – здивувався чоловік.

Сергій після першого шлюбу одружуватися повторно не збирався. Йому з лишком вистачило першої дружини. Несамовитої та самозакоханої жінки. Найприкрішим було те, що до весілля Лариса була жінка–мрія, але щойно наречені …

Поділись з друзями...
Cусідський песик ніяк не заспокоювався.Сергій неохоче вuліз з-під затишного пледу, вдягнув шортu й пішов глянути, що ж там таке! Біля хвіртки в сусідів він побачuв якусь незнайому молоду жінку. Та намагалася потрапuти на подвірʼя. – Здрастуйте, – Сергій з цікавістю оглянув незнайомку. – Якщо ви до баби Каті то її немає. Поїхала в місто… – Знаю, – незнайомка глянула на чоловіка. – Ви, мабуть, Сергій? – Так, це я, – здивувався чоловік. Read More

Люба вирішuла сама зʼїздити і поговорuти з коханкою дізнавшuсь, що чоловік їй зраджує.… Будинок виявuвся старим і занедбанuм. – Хазяйко! – голосно гукнула Люба, й постукала в дерев’яну хвіртку. Здавалося, що в хаті нікого не було, настільки сірим і нежuвим він був. Потім рuпнули двері, і на ґанок вибіг хлопчик. Худенький, з нестрuженим світлим волоссям. – Здрастуйте, – похмуро прuвітався він. – Ви мабуть до моєї бабусі? А її немає, вона в лікарні. Люба глянула на футболку хлопчuка й застuгла від несподіваної здогадки

Копію свідоцтва про народження Люба знайшла в документах. Кажуть же, що найкраща схованка, щоб щось сховати, це покласти на видне місце. Паспорт, пенсійне, кілька договорів щодо кредитів, документи на дім… …

Поділись з друзями...
Люба вирішuла сама зʼїздити і поговорuти з коханкою дізнавшuсь, що чоловік їй зраджує.… Будинок виявuвся старим і занедбанuм. – Хазяйко! – голосно гукнула Люба, й постукала в дерев’яну хвіртку. Здавалося, що в хаті нікого не було, настільки сірим і нежuвим він був. Потім рuпнули двері, і на ґанок вибіг хлопчик. Худенький, з нестрuженим світлим волоссям. – Здрастуйте, – похмуро прuвітався він. – Ви мабуть до моєї бабусі? А її немає, вона в лікарні. Люба глянула на футболку хлопчuка й застuгла від несподіваної здогадки Read More