Маш, це ж кошмар якийсь! – вигукувала Віра.– Слухай, у мене така справа… дива, загалом, у квартирі відбуваються. Я не впевнена, але мені здається, ніби хтось копається у моїх речах. Гліб каже, ніхто до нас не ходить, доки мене нема. А мені весь час здається, що білизна перекинута в ящику. Нещодавно колготки кудись подівались. Гліб каже, мовляв, я їх сама зносила і не пам’ятаю. А я пам’ятаю, що вони в мене навіть не розпаковані лежали… Духів наче менше стає… я стільки не користуюсь ними.– Хм, – задумливо простягла Маша. – І справді дивно.
Обідня перерва тривала рівно годину. Віра неквапливо з’їла принесений з дому легкий салат з овочів і невеликий шматочок піци з сиром, що купила на роботу. У гуртку остигав терпкий, ароматний …
Маш, це ж кошмар якийсь! – вигукувала Віра.– Слухай, у мене така справа… дива, загалом, у квартирі відбуваються. Я не впевнена, але мені здається, ніби хтось копається у моїх речах. Гліб каже, ніхто до нас не ходить, доки мене нема. А мені весь час здається, що білизна перекинута в ящику. Нещодавно колготки кудись подівались. Гліб каже, мовляв, я їх сама зносила і не пам’ятаю. А я пам’ятаю, що вони в мене навіть не розпаковані лежали… Духів наче менше стає… я стільки не користуюсь ними.– Хм, – задумливо простягла Маша. – І справді дивно. Read More