цікаве
Інше / цікаве

— Потрібно було замовити столик у ресторані. Навіть не уявляю, чим же ти здивуєш нас на Новий рік? Я панської статі, звикла харчуватися добре і не буду набивати шлунок твоїми салатами, – сказала свекруха, не помічаючи, що Ольга взувається в передпокої. — Нічим не здивую. Хочете готувати –ставайте до плити.

- by Avtor+

— Що будеш подавати на свято? Я звикла харчуватися добре і не буду набиватишлунок твоїми майонезними салатами, – сказала свекруха з виглядом господині. — Нічим не здивую. Хочете святковий стіл …

Поділись з друзями...
— Потрібно було замовити столик у ресторані. Навіть не уявляю, чим же ти здивуєш нас на Новий рік? Я панської статі, звикла харчуватися добре і не буду набивати шлунок твоїми салатами, – сказала свекруха, не помічаючи, що Ольга взувається в передпокої. — Нічим не здивую. Хочете готувати –ставайте до плити. Read More
Інше / цікаве

Степан Андрійович ішов по сільській дорозі. – Нарешті я вдома, нарешті я там, де народився, там де поховані мої батьки і моя кохана дружина… – сказав він вголос. Чоловік відкрив хвіртку і зайшов до себе подвірʼя. Він довго порався із замком, але нічого не виходило. Степан Андрійович набрав номер доньки. – Ну чого тобі? – відповіла та. – Доню, я в свою хату не можу зайти… – сказав він. – Ключі нові де, чи замок розбирати? – Ти що?! – ахнула та. – Нічого розбирати не треба! Йди звідти. – Як іти, я ж тут живу?! – Степан Андрійович не розумів, що відбувається

- by Avtor+

Степан Андрійович повільно йшов по звивистій сільській дорозі. Ноги змокли, та й верхній одяг теж. Невелика сумка з речами, здавалась непідйомною для літнього чоловіка. Зупинившись на хвилину, чоловік озирнувся довкола. …

Поділись з друзями...
Степан Андрійович ішов по сільській дорозі. – Нарешті я вдома, нарешті я там, де народився, там де поховані мої батьки і моя кохана дружина… – сказав він вголос. Чоловік відкрив хвіртку і зайшов до себе подвірʼя. Він довго порався із замком, але нічого не виходило. Степан Андрійович набрав номер доньки. – Ну чого тобі? – відповіла та. – Доню, я в свою хату не можу зайти… – сказав він. – Ключі нові де, чи замок розбирати? – Ти що?! – ахнула та. – Нічого розбирати не треба! Йди звідти. – Як іти, я ж тут живу?! – Степан Андрійович не розумів, що відбувається Read More
Інше / цікаве

Ніжні спогади з минулого огорнули Мар’яну тихенько за плечі. В сільському автобусі вона майже нікого не знала, давно уже в селі не була. Відчувала лиш Олегів погляд на потилиці. Який же він був цікавий молодим! Які вірші писав для неї! Куди подівся його юнацький запал, жага до нових знань? Він завжди мріяв бути відомим вченим, літературознавцем. Чому воно так в житті буває? Вони змалку дружили, а згодом відчули, що щирі дитячі почуття переросли у ніжне перше кохання. Обставини і час розлучили їх, розкидало життя по різні боки своєї нестримної ріки. Як багато для здійснення мрій важить те, що поруч людина, яка тебе розуміє й підтримує! Мар’яна повернула голову у бік  Андрійчуків. Люся зі шматком ковбаси в одній руці й  хлібом у другій щось смачно розповідала чоловікові. «Це ж вона років на сім молодша за нас, напевно, Олег щасливий, якщо усе життя прожив з нею», – подумала.

- by Avtor+

«Скільки ж це ми не бачилися з тобою?» – Мар’яна не могла повірити своїм очам. У голові, мов комети, шугали думки, а слова десь зникли усі. Наче оніміла, дивилася на …

Поділись з друзями...
Ніжні спогади з минулого огорнули Мар’яну тихенько за плечі. В сільському автобусі вона майже нікого не знала, давно уже в селі не була. Відчувала лиш Олегів погляд на потилиці. Який же він був цікавий молодим! Які вірші писав для неї! Куди подівся його юнацький запал, жага до нових знань? Він завжди мріяв бути відомим вченим, літературознавцем. Чому воно так в житті буває? Вони змалку дружили, а згодом відчули, що щирі дитячі почуття переросли у ніжне перше кохання. Обставини і час розлучили їх, розкидало життя по різні боки своєї нестримної ріки. Як багато для здійснення мрій важить те, що поруч людина, яка тебе розуміє й підтримує! Мар’яна повернула голову у бік  Андрійчуків. Люся зі шматком ковбаси в одній руці й  хлібом у другій щось смачно розповідала чоловікові. «Це ж вона років на сім молодша за нас, напевно, Олег щасливий, якщо усе життя прожив з нею», – подумала. Read More
Інше / цікаве

Світлана розбирала речі своєї матері. Декілька днів тому, вона провела свою матір в останню путь. Пролунав дзвінок телефону. – Привіт, Світлано, як у тебе справи? – почула вона незнайомий голос. – Хто це? Я вас не знаю, – відповіла Світлана. – Світлано, це твоя тітка Дарина, сестра твоєї мами, – несподівано сказала незнайомка. – Я гості зайти хотіла. Ось вже біля вашого будинку стою. Пустиш мене? – Так, заходьте, – Світлана не дуже хотіла бачити родичів, але якщо це сестра мами, то, мабуть, треба з нею поговорити.

- by Avtor+

– Привіт, Світлано, як у тебе справи? Дівчина здивовано подивилася на слухавку, вона не зовсім розуміла, хто їй дзвонить – номер був невідомий, а голос незнайомий. Хоча останнім часом, після …

Поділись з друзями...
Світлана розбирала речі своєї матері. Декілька днів тому, вона провела свою матір в останню путь. Пролунав дзвінок телефону. – Привіт, Світлано, як у тебе справи? – почула вона незнайомий голос. – Хто це? Я вас не знаю, – відповіла Світлана. – Світлано, це твоя тітка Дарина, сестра твоєї мами, – несподівано сказала незнайомка. – Я гості зайти хотіла. Ось вже біля вашого будинку стою. Пустиш мене? – Так, заходьте, – Світлана не дуже хотіла бачити родичів, але якщо це сестра мами, то, мабуть, треба з нею поговорити. Read More
Інше / цікаве

Ларисо ти в своєму розумі? Ти чому не допомогла моїй мамі? Моя матуся в тебе попросила грошей на ремонт у квартирі брата, а ти її виставила за двері. І ще гидоти наговорила. Ми всі скидаємося, щоб допомогти йому. Це – сімейні цінності. Мої батьки додали грошей, батьки його дружини додали грошей, я додав грошей… Тепер черга за тобою – випалив Микита. Від такої заяви Лариса стояла наче на неї вилили відро крижаної води

- by Avtor+

— Ваше прохання… Це верх нахабства. Закатайте свою губу назад і пішли геть із мого будинку! — Лариса різко відчинила вхідні двері. — Ваш син і так уже рік у …

Поділись з друзями...
Ларисо ти в своєму розумі? Ти чому не допомогла моїй мамі? Моя матуся в тебе попросила грошей на ремонт у квартирі брата, а ти її виставила за двері. І ще гидоти наговорила. Ми всі скидаємося, щоб допомогти йому. Це – сімейні цінності. Мої батьки додали грошей, батьки його дружини додали грошей, я додав грошей… Тепер черга за тобою – випалив Микита. Від такої заяви Лариса стояла наче на неї вилили відро крижаної води Read More
Інше / цікаве

Рита nовернулася з відрядження. Зайшла в квартиру і ледь не зомліла. – Так, що ж це, мало не вnала, та ще й колготки порвала. – Костя, а чому тут все розкuдано? Костя вuйшов з кімнати в корuдор і nосміхнувся. – Рито, ти nовернулася нарешті, я так скучuв, та й холодuльник зовсім nорожній, як ти можеш залuшати мене так надовго!

- by Avtor+

Коли Маргарита виходила заміж за Костю, вона ще не знала, що він типовий мамин синочок. До цього з майбутньою свекрухою вони разом спілкувалися вкрай рідко. З Костиком до весілля разом …

Поділись з друзями...
Рита nовернулася з відрядження. Зайшла в квартиру і ледь не зомліла. – Так, що ж це, мало не вnала, та ще й колготки порвала. – Костя, а чому тут все розкuдано? Костя вuйшов з кімнати в корuдор і nосміхнувся. – Рито, ти nовернулася нарешті, я так скучuв, та й холодuльник зовсім nорожній, як ти можеш залuшати мене так надовго! Read More
Інше / цікаве

– Кохана, тu чого так рано встала? Вихіднuй же. – Що забув? Я ж у село зібралася. Поїдеш зі мною? – Ні-і-і. Я краще nодарунок тобі на день народження куплю. Що, до речі, ти хочеш? – Е-е-е, ні, любuй, тут давай вже сам, – nосміхнулась дружuна. На наступнuй день Дарина зайшла в квартиру і побачuла сяючого чоловіка з квітами і подарунком.

- by Avtor+

Борис прокинувся в чудовому настрої. Пояснити свій настрій він і сам би не зміг. Чи то погода так діє, чи то вихідний день, чи запах млинців, що тягнувся з кухні. …

Поділись з друзями...
– Кохана, тu чого так рано встала? Вихіднuй же. – Що забув? Я ж у село зібралася. Поїдеш зі мною? – Ні-і-і. Я краще nодарунок тобі на день народження куплю. Що, до речі, ти хочеш? – Е-е-е, ні, любuй, тут давай вже сам, – nосміхнулась дружuна. На наступнuй день Дарина зайшла в квартиру і побачuла сяючого чоловіка з квітами і подарунком. Read More
Інше / цікаве

Вже 3 роки, як не стало її Андрійка. Її синочка. Та Віра Сергіївна щовечора ходила до заводу, де він працював – зустрічати з роботи.. Сусіди співчували старенькій, та нічого вдіяти з тим не могли. От і зараз сіла вона на лавку і звично вдивляючись в чоловіків, стала чекати. – Андрійко, – потягнула за рукав чоловіка, який проходив повз. – Га-а?.. – Синочку, ти? – Я, – промовив чоловік. – Ой, дочекалася! Ну, підемо додому? 

- by Avtor+

Сухувата старенька в старому, як вона сама, пальто стояла біля під’їзду на холодному листопадовому вітрі. На голові недбало зсунутий набік квітчастий в’язаний берет, що не прикриває сивого волосся. Пальто застебнуте …

Поділись з друзями...
Вже 3 роки, як не стало її Андрійка. Її синочка. Та Віра Сергіївна щовечора ходила до заводу, де він працював – зустрічати з роботи.. Сусіди співчували старенькій, та нічого вдіяти з тим не могли. От і зараз сіла вона на лавку і звично вдивляючись в чоловіків, стала чекати. – Андрійко, – потягнула за рукав чоловіка, який проходив повз. – Га-а?.. – Синочку, ти? – Я, – промовив чоловік. – Ой, дочекалася! Ну, підемо додому?  Read More
Інше / цікаве

— Це не моя дитина! Я не хочу весільні фото з ним, відведіть його звідси будь ласка. Свекруха змінилася в обличчі, ніби Христина заліпила їй ляпас. — Як не твоя? Він же Андрія, а ти тепер його дружина, і дитину маєш прийняти! — Ні, не повинна! — Христина почала закипати, — ми домовилися, що будемо жити удвох, хлопчик мені не потрібен, зрозуміло?

- by Avtor+

Вадиму було п’ять, коли Христина стала дружиною Андрія. Кілька разів чоловік намагався привести хлопчика до будинку, який вони купили разом після весілля, але Христина одразу окреслила межі – жодних дітей. …

Поділись з друзями...
— Це не моя дитина! Я не хочу весільні фото з ним, відведіть його звідси будь ласка. Свекруха змінилася в обличчі, ніби Христина заліпила їй ляпас. — Як не твоя? Він же Андрія, а ти тепер його дружина, і дитину маєш прийняти! — Ні, не повинна! — Христина почала закипати, — ми домовилися, що будемо жити удвох, хлопчик мені не потрібен, зрозуміло? Read More
Інше / цікаве

Таня поверталася з роботи пізно – на дворі вже було темно. В руках вона несла пакет з продуктами. Ніби й купила мало, а було важко. Таня йшла по тротуару, як раптом ззаду хтось потягнув за пакет і грубо сказав: – Віддай! Вона застигла на місці. – Таня, ну ти даєш! Що, не впізнала? – сказав чоловік. Таня впізнала. Вона впізнала б його з тисячі. Це був він – Валера

- by Avtor+

Таня поверталася з роботи пізно. На дворі вже було темно. В руках пакет з продуктами, як завжди хотіла купити трошки, і в кошику, ніби, було небагато, а пакет вийшов важкий. …

Поділись з друзями...
Таня поверталася з роботи пізно – на дворі вже було темно. В руках вона несла пакет з продуктами. Ніби й купила мало, а було важко. Таня йшла по тротуару, як раптом ззаду хтось потягнув за пакет і грубо сказав: – Віддай! Вона застигла на місці. – Таня, ну ти даєш! Що, не впізнала? – сказав чоловік. Таня впізнала. Вона впізнала б його з тисячі. Це був він – Валера Read More