Якось на обід Вікторія вирішила заскочити до свекрухи без попередження. Двері виявилися відкритими. Вікторія переступила через поріг, але почула її голос– Тягається щодня, набридла! Ні, не можу прогнати, Льоня набрехав, що я хвора, щоб вона грошей дала. А я ще попросити хочу, там літню кухню добудувати лишилося… Так, виїжджаю вже, забула сумку, ось і повернулася. Кладу трубку, поки що.Голос свекрухи почав наближатися, Вікторія вискочила у під’їзд і сховалася за ліфтом. Вона простояла там, ковтаючи злі сльози, доки кабіна не спустилася на перший поверх.«Як у Льоні язик повернувся збрехати про таке, адже зі здоров’ям не жартують. А свекруха також гарна», – розмірковувала Вікторія, гарячково збираючи речі..

– Розкажи про свої доходи, люба невістка! – Зажадала свекруха, коли син вийшов у магазин і залишив їх наодинці з Вікторією. – Скільки ти заробляєш, чи зможеш утримувати мого хлопчика? …

Поділись з друзями...
Якось на обід Вікторія вирішила заскочити до свекрухи без попередження. Двері виявилися відкритими. Вікторія переступила через поріг, але почула її голос– Тягається щодня, набридла! Ні, не можу прогнати, Льоня набрехав, що я хвора, щоб вона грошей дала. А я ще попросити хочу, там літню кухню добудувати лишилося… Так, виїжджаю вже, забула сумку, ось і повернулася. Кладу трубку, поки що.Голос свекрухи почав наближатися, Вікторія вискочила у під’їзд і сховалася за ліфтом. Вона простояла там, ковтаючи злі сльози, доки кабіна не спустилася на перший поверх.«Як у Льоні язик повернувся збрехати про таке, адже зі здоров’ям не жартують. А свекруха також гарна», – розмірковувала Вікторія, гарячково збираючи речі.. Read More

Маш, це ж кошмар якийсь! – вигукувала Віра.– Слухай, у мене така справа… дива, загалом, у квартирі відбуваються. Я не впевнена, але мені здається, ніби хтось копається у моїх речах. Гліб каже, ніхто до нас не ходить, доки мене нема. А мені весь час здається, що білизна перекинута в ящику. Нещодавно колготки кудись подівались. Гліб каже, мовляв, я їх сама зносила і не пам’ятаю. А я пам’ятаю, що вони в мене навіть не розпаковані лежали… Духів наче менше стає… я стільки не користуюсь ними.– Хм, – задумливо простягла Маша. – І справді дивно.

Обідня перерва тривала рівно годину. Віра неквапливо з’їла принесений з дому легкий салат з овочів і невеликий шматочок піци з сиром, що купила на роботу. У гуртку остигав терпкий, ароматний …

Поділись з друзями...
Маш, це ж кошмар якийсь! – вигукувала Віра.– Слухай, у мене така справа… дива, загалом, у квартирі відбуваються. Я не впевнена, але мені здається, ніби хтось копається у моїх речах. Гліб каже, ніхто до нас не ходить, доки мене нема. А мені весь час здається, що білизна перекинута в ящику. Нещодавно колготки кудись подівались. Гліб каже, мовляв, я їх сама зносила і не пам’ятаю. А я пам’ятаю, що вони в мене навіть не розпаковані лежали… Духів наче менше стає… я стільки не користуюсь ними.– Хм, – задумливо простягла Маша. – І справді дивно. Read More

– З тобою так добре, Надя. Оленка останнім часом нестерпною стала. Так, я розумію, що не стало її матері. Ну а я тут до чого? Я молодий та здоровий чоловік. Мені потрібна турбота та увага. А вона ходить вічно пригнічена і в’яла!– Так, я її теж бачила днями. Вся сіра та похмура. Не розумію, як ти з нею під одним дахом живеш.– Я й сам не знаю. Одружені ми лише рік, ще не пізно все поміняти. Я думаю, що варто з нею…Вітя обірвав себе на півслові

– Оленко, прийми мої співчуття, – свекруха Галина Павлівна обняла мене і притиснула до себе. – Дякую, – відповіла я крізь сльози. Відхід матері став для мене справжнім ударом. Я …

Поділись з друзями...
– З тобою так добре, Надя. Оленка останнім часом нестерпною стала. Так, я розумію, що не стало її матері. Ну а я тут до чого? Я молодий та здоровий чоловік. Мені потрібна турбота та увага. А вона ходить вічно пригнічена і в’яла!– Так, я її теж бачила днями. Вся сіра та похмура. Не розумію, як ти з нею під одним дахом живеш.– Я й сам не знаю. Одружені ми лише рік, ще не пізно все поміняти. Я думаю, що варто з нею…Вітя обірвав себе на півслові Read More

— Будь ласка, покиньте мій дім, — попросила я Галину. — Мені дуже набрид скандал, що ви затіяли.— Ти не маєш права виганяти мене, я приїхала до сина. Ти тут взагалі не до місця – Заявила мені свекруха.— Мамо, правда, тобі час. Ти привносиш негатив до нашого будинку, причому постійно. Як тільки охолонеш, прийдеш до тями – ласкаво просимо. А поки що до побачення..

Я людина не конфліктна, тому дуже довго «ковтала» образи, що наносила мені свекруха під час своїх численних візитів. І чого їй удома не сидиться? Проте, остання витівка Галини, так звати …

Поділись з друзями...
— Будь ласка, покиньте мій дім, — попросила я Галину. — Мені дуже набрид скандал, що ви затіяли.— Ти не маєш права виганяти мене, я приїхала до сина. Ти тут взагалі не до місця – Заявила мені свекруха.— Мамо, правда, тобі час. Ти привносиш негатив до нашого будинку, причому постійно. Як тільки охолонеш, прийдеш до тями – ласкаво просимо. А поки що до побачення.. Read More

Зіна готувала вечерю, коли Микола повернувся з роботи. – Мені все набридло! – пролунало відразу, як тільки гримнули вхідні двері. – Миколо, йди вечеряти, – гукнула у відповідь Зіна. – Ти мене не чуєш? Мені все набридло, – чоловік зайшов на кухню. – Їж, а потім розкажеш, –   промовила Зіна. – Ти не зрозуміла! Мене дістали ці вечері, діти, ти! – несподівано вигукнув чоловік. – Я тебе дістала? І наша донька? – округлила очі Зіна. – Так, тому я дещо придумав! – загадково сказав Микола, з хвилину помовчав, а потім виклав свій план дружині. Зіна вислухала чоловіка, і аж рота відкрила від почутого

– Мені все набридло! – пролунало відразу, як тільки гримнули вхідні двері. – Оригінально. А можна більш розгорнуто. Зіна готувала вечерю, а Микола повернувся з роботи. Він працював вже третій …

Поділись з друзями...
Зіна готувала вечерю, коли Микола повернувся з роботи. – Мені все набридло! – пролунало відразу, як тільки гримнули вхідні двері. – Миколо, йди вечеряти, – гукнула у відповідь Зіна. – Ти мене не чуєш? Мені все набридло, – чоловік зайшов на кухню. – Їж, а потім розкажеш, –   промовила Зіна. – Ти не зрозуміла! Мене дістали ці вечері, діти, ти! – несподівано вигукнув чоловік. – Я тебе дістала? І наша донька? – округлила очі Зіна. – Так, тому я дещо придумав! – загадково сказав Микола, з хвилину помовчав, а потім виклав свій план дружині. Зіна вислухала чоловіка, і аж рота відкрила від почутого Read More

Алла Тимофіївна поливала кімнатні квіти. Чого тільки в неї не було – фікус, папороть, спатифілум і багато інших. На вікнах пишно цвіла фіалка… Вона любила свої квіточки, розмовляла з ними. Раптом пролунав дзвінок у двері. – Цікаво, кого там принесло? – подумала жінка. – Напевно, сусідка Марійка знову прийшла по щось. Ну завжди в неї то борошно закінчується, то сіль! Не шкода, звісно, але нервує. Чому я ні в кого нічого не прошу? Алла Тимофіївна пішла в коридор

Алла Тимофіївна поливала кімнатні квіти, оглядаючи кожну пелюстку. Уся кімната була заставлена горщиками різного розміру. Чого тільки в неї не було – фікус, антуріум, заміокулькас, папороть, спатифілум, монстера та багато …

Поділись з друзями...
Алла Тимофіївна поливала кімнатні квіти. Чого тільки в неї не було – фікус, папороть, спатифілум і багато інших. На вікнах пишно цвіла фіалка… Вона любила свої квіточки, розмовляла з ними. Раптом пролунав дзвінок у двері. – Цікаво, кого там принесло? – подумала жінка. – Напевно, сусідка Марійка знову прийшла по щось. Ну завжди в неї то борошно закінчується, то сіль! Не шкода, звісно, але нервує. Чому я ні в кого нічого не прошу? Алла Тимофіївна пішла в коридор Read More

Андрій прийшов додому пізно. Дружина Олена зустріла його несподівано весело. – Ти чого так пізно?! – запитала вона. – У мами був? А я курку в духовці запікала! Вони з апетитом їли курку, а потім Олена сьорбнула з чашки чаю й серйозно глянула на чоловіка. – Знаєш, я зрозуміла, що ти був правий, – сказала вона. – Я згодна всиновити малюка. Олена зазирнула Андрію в очі. – Оленко, просто я сьогодні дізнався одну дуже важливу й несподівану річ, – сказав Андрій. – Навіть не знаю, як це сказати… Олена застигла з чашкою в руках, не розуміючи, що відбувається

– Добре, що ти приїхав, нам треба поговорити! – Любов Михайлівна явно була схвильована. І її хвилювання передалося Андрієві. – Добре, мамо, щось серйозне? До речі, як твоє здоров’я? – …

Поділись з друзями...
Андрій прийшов додому пізно. Дружина Олена зустріла його несподівано весело. – Ти чого так пізно?! – запитала вона. – У мами був? А я курку в духовці запікала! Вони з апетитом їли курку, а потім Олена сьорбнула з чашки чаю й серйозно глянула на чоловіка. – Знаєш, я зрозуміла, що ти був правий, – сказала вона. – Я згодна всиновити малюка. Олена зазирнула Андрію в очі. – Оленко, просто я сьогодні дізнався одну дуже важливу й несподівану річ, – сказав Андрій. – Навіть не знаю, як це сказати… Олена застигла з чашкою в руках, не розуміючи, що відбувається Read More