Будинок Валентини без чоловічих рук давно вимагав ремонту — Ігор, так звали чоловіка, спочатку ганок підправив, потім залатав дах, паркан повалений підняв.Щодня він щось ремонтував і будинок гарнішав на очах.Побачивши, що в нього руки звідки треба ростуть, люди почали звертатися за допомогою, а він казав:— Якщо ти старий або бідний зовсім і так тобі допоможу. А якщо ні, то грошей платичи продуктами.З одних брав грошима, з інших консервацією, м’ясом, яйцями, молоком. У Валі то город був, а худоби не було — куди без чоловіка. Тому раніше вона Машу не часто балувала домашньою сметаною та молоком. А зараз у холодильнику й вершки до кави, і молоко домашнє, й сир.

— Відстань ти від мене! Я одружуватися на тобі не обіцяв! І взагалі я і знати не знаю,чия це дитина. А може, не мій зовсім? Тому, гуляй, а я мабуть …

Поділись з друзями...
Будинок Валентини без чоловічих рук давно вимагав ремонту — Ігор, так звали чоловіка, спочатку ганок підправив, потім залатав дах, паркан повалений підняв.Щодня він щось ремонтував і будинок гарнішав на очах.Побачивши, що в нього руки звідки треба ростуть, люди почали звертатися за допомогою, а він казав:— Якщо ти старий або бідний зовсім і так тобі допоможу. А якщо ні, то грошей платичи продуктами.З одних брав грошима, з інших консервацією, м’ясом, яйцями, молоком. У Валі то город був, а худоби не було — куди без чоловіка. Тому раніше вона Машу не часто балувала домашньою сметаною та молоком. А зараз у холодильнику й вершки до кави, і молоко домашнє, й сир. Read More

— Свєт, а давай сходимо кави поп’ємо, розвіємося? Тут недалеко гарна кав’ярня є,там і посидимо, поки за дітьми не треба. Сергій усе одно з роботи знову пізно прийде.— Давай. А то ми, правда, давно з тобою ніде удвох не були. Ніби й поруч весь час, а відпочити, поговорити ніколи, –пожвавилася Світлана.Прийшовши в кав’ярню, жінки зробили замовлення і сіли за столик так, що їм добре було видно все, що відбувається в залі.

— Вибачте, що так пізно, але нам більше нікуди йти. -Тепер ваш дім буде і нашим,-почервоніла найкраща подруга дружини із сином на руках, і впевнено увійшла.Чоловік сором’язливо опустив очі. Світлана …

Поділись з друзями...
— Свєт, а давай сходимо кави поп’ємо, розвіємося? Тут недалеко гарна кав’ярня є,там і посидимо, поки за дітьми не треба. Сергій усе одно з роботи знову пізно прийде.— Давай. А то ми, правда, давно з тобою ніде удвох не були. Ніби й поруч весь час, а відпочити, поговорити ніколи, –пожвавилася Світлана.Прийшовши в кав’ярню, жінки зробили замовлення і сіли за столик так, що їм добре було видно все, що відбувається в залі. Read More

Колишні однокласники саме збиралися на подвір’ї школи. Такий гамір зчинили, наче їм було по сімнадцять. «О, Ігорко! Невже? — вигукнула жартунка Леся. — Тридцять років не бачились! Якби не фейсбук, ми забули б, який ти на вигляд ». Ігор підійшов до гурту, привітався. Упізнав тих, кого не бачив у соцмережах. Бо роки змінювали вроду, але не впливали на очі. Погляди товаришів сяяли юністю… Раптом хтось сказав: «Дивіться, хто йде!» Ігор озирнувся — і обімлів. Це була Світлана.

Ні Світлана, ні Ігор ніколи не приїжджали на зустрічі з випускниками. Ні після десяти років закінчення школи, ні після двадцяти. Вона не хотіла його бачити, бо досі не простила. Все …

Поділись з друзями...
Колишні однокласники саме збиралися на подвір’ї школи. Такий гамір зчинили, наче їм було по сімнадцять. «О, Ігорко! Невже? — вигукнула жартунка Леся. — Тридцять років не бачились! Якби не фейсбук, ми забули б, який ти на вигляд ». Ігор підійшов до гурту, привітався. Упізнав тих, кого не бачив у соцмережах. Бо роки змінювали вроду, але не впливали на очі. Погляди товаришів сяяли юністю… Раптом хтось сказав: «Дивіться, хто йде!» Ігор озирнувся — і обімлів. Це була Світлана. Read More

Христина із своїм хлопцем Андрієм були на побаченні, як раптом задзвонив телефон. – Пробач, – сказав Андрій. А потім відповів: – Так, мамо, що сталося? Христині було приємно чути, що чоловік, який їй сподобався, любить і цінує маму. – Змішувач зламався? Сьогодні ж заїду! – додав Андрій і закінчив виклик. – Вибач, не міг не відповісти, – посміхнувся він Христині. – Ну що ти! – промовила дівчина. – Було приємно слухати вашу розмову. Не кожен чоловік так цінує маму. – Та це не мама. Це теща, – сказав він. – Теща? Як теща? – Христина здивовано дивилася на Андрія, не розуміючи, що відбувається

Вперше за довгий час Христині сподобався чоловік. Вона познайомилася з Андрієм у барі, він дуже виділявся з натовпу. Сидів серед галасливих і добряче «веселих» людей один за столиком, а перед …

Поділись з друзями...
Христина із своїм хлопцем Андрієм були на побаченні, як раптом задзвонив телефон. – Пробач, – сказав Андрій. А потім відповів: – Так, мамо, що сталося? Христині було приємно чути, що чоловік, який їй сподобався, любить і цінує маму. – Змішувач зламався? Сьогодні ж заїду! – додав Андрій і закінчив виклик. – Вибач, не міг не відповісти, – посміхнувся він Христині. – Ну що ти! – промовила дівчина. – Було приємно слухати вашу розмову. Не кожен чоловік так цінує маму. – Та це не мама. Це теща, – сказав він. – Теща? Як теща? – Христина здивовано дивилася на Андрія, не розуміючи, що відбувається Read More

Ігор приїхав із заробітків і одразу пішов до своєї коханої Олени. Він подзвонив у двері, але ніхто не відкривав… Раптом відкрилися двері сусідки, Ганни Петрівни. Бабуся оглянула Ігоря. – Ігорчику, ти?! – сплеснула руками вона. – Прийшов таки! Точно, як вона й казала… – Хто казав, Олена?! – запитав Ігор. – Так, Олена, – відповіла сусідка. – Вона поїхала і просила передати тобі листа. Ганна Петрівна винесла невеликий конверт. – Ти заходь, сідай у кімнаті, прочитай, – сказала жінка. – Дякую, – сказав Ігор. Він зайшов у кімнату й розкрив конверт. Ігор швидко прочитав написане й застиг з листом у руках

Ігор квапливо піднімався сходами на третій поверх знайомого будинку. Він не плекав ілюзій, але ноги самі несли його до дверей коханої. Так, вона писала йому, коли він був на заробітках …

Поділись з друзями...
Ігор приїхав із заробітків і одразу пішов до своєї коханої Олени. Він подзвонив у двері, але ніхто не відкривав… Раптом відкрилися двері сусідки, Ганни Петрівни. Бабуся оглянула Ігоря. – Ігорчику, ти?! – сплеснула руками вона. – Прийшов таки! Точно, як вона й казала… – Хто казав, Олена?! – запитав Ігор. – Так, Олена, – відповіла сусідка. – Вона поїхала і просила передати тобі листа. Ганна Петрівна винесла невеликий конверт. – Ти заходь, сідай у кімнаті, прочитай, – сказала жінка. – Дякую, – сказав Ігор. Він зайшов у кімнату й розкрив конверт. Ігор швидко прочитав написане й застиг з листом у руках Read More

Наталя Іванівна ліпила вареники, коли пролунав телефонний дзвінок. Дзвонив її внук Денис. – Бабусю, я до вас на тижні заїду, хочу у дідуся книги взяти, – повідомив Денис. – Звісно приїжджай. Чекаємо! – зраділа Наталя. Денис приїхав через два дні. Наталя дуже зраділа, млинців напекла, улюблене варення Дениса малинове дістали. Увечері Наталія Іванівна випадково почула, як Денис батькам дзвонить, і про щось розмовляє. Жінка підійшла ближче, до кімнати у якій був внук, прислухалася до розмови і застигла від почутого

Спочатку це було навіть приємно. Наталія Іванівна завжди виглядала молодшою за свої роки і подобалася чоловікам. З Андрієм Вікторовичем вони одружилися після закінчення інституту. І коли їхня донька Світлана заміж …

Поділись з друзями...
Наталя Іванівна ліпила вареники, коли пролунав телефонний дзвінок. Дзвонив її внук Денис. – Бабусю, я до вас на тижні заїду, хочу у дідуся книги взяти, – повідомив Денис. – Звісно приїжджай. Чекаємо! – зраділа Наталя. Денис приїхав через два дні. Наталя дуже зраділа, млинців напекла, улюблене варення Дениса малинове дістали. Увечері Наталія Іванівна випадково почула, як Денис батькам дзвонить, і про щось розмовляє. Жінка підійшла ближче, до кімнати у якій був внук, прислухалася до розмови і застигла від почутого Read More

Валентина Петрівна потрапила до лікарні. Жінка попросила свого сина Владислава з родиною зібрати в неї на дачі малину. – І скільки зібрали? – поцікавилась вона ввечері по телефону. – Небагато, – сказав чоловік. – Добре, хай стоїть, – сказала Валентина Петрівна. – Мене завтра виписують, забери мене машиною… – Сподіваюся, малину ви поставили в холодильник? – наступного дня запитала Валентина Петрівна сина й невістку. – Та там не було чого ставити, – посміхнулася невістка Вікторія. – А Владик вам нічого не сказав? – А що він мав мені сказати? – запитала Валентина Петрівна. Вона дивилася на сина і не розуміла, що відбувається

Валентина Петрівна скривилася, коли дізналася, що її єдиний улюблений син вирішив одружитися на жінці, в якої є двоє дітей. – Навіщо тобі потрібен цей тягар?! – взялася за голову жінка. …

Поділись з друзями...
Валентина Петрівна потрапила до лікарні. Жінка попросила свого сина Владислава з родиною зібрати в неї на дачі малину. – І скільки зібрали? – поцікавилась вона ввечері по телефону. – Небагато, – сказав чоловік. – Добре, хай стоїть, – сказала Валентина Петрівна. – Мене завтра виписують, забери мене машиною… – Сподіваюся, малину ви поставили в холодильник? – наступного дня запитала Валентина Петрівна сина й невістку. – Та там не було чого ставити, – посміхнулася невістка Вікторія. – А Владик вам нічого не сказав? – А що він мав мені сказати? – запитала Валентина Петрівна. Вона дивилася на сина і не розуміла, що відбувається Read More

Ірина прийшла з магазину з пакетами продуктів у руках. Вона відкрила двері і в ту ж мить її кіт вискочив з квартири і побіг по сходах. – Мурчику, куди ти, ану стій! – Ірина кинула пакети і побігла слідом за котом. Ось тільки той бігав швидше, а в під’їзд, якраз хтось заходив. І цей хтось випустив кота на вулицю. – Мурчику, ану до мене, киць-киць-киць! – гукала Ірина, вийшовши з будинку. Ірина підібрала кота аж біля сусіднього будинку. Жінка вже зібралася додому, як раптом глянула хто йде від сусіднього підʼїзду, й оторопіла від побаченого

– Люба, мене тут приятелі у відпустку кличе в Карпати. На кілька тижнів всього. На роботі домовитися можна, а от як у нас у родині справи? Там і намети будуть, …

Поділись з друзями...
Ірина прийшла з магазину з пакетами продуктів у руках. Вона відкрила двері і в ту ж мить її кіт вискочив з квартири і побіг по сходах. – Мурчику, куди ти, ану стій! – Ірина кинула пакети і побігла слідом за котом. Ось тільки той бігав швидше, а в під’їзд, якраз хтось заходив. І цей хтось випустив кота на вулицю. – Мурчику, ану до мене, киць-киць-киць! – гукала Ірина, вийшовши з будинку. Ірина підібрала кота аж біля сусіднього будинку. Жінка вже зібралася додому, як раптом глянула хто йде від сусіднього підʼїзду, й оторопіла від побаченого Read More