Валя знала Олю з дитинства. Але останнім часом все ніяк не було часу зустрітися. А потім Валя побачила Олю під ручку з дуже симпатичним чоловіком. Цікавість взяла гору, і Валентина, прихопивши коробку цукерок, поїхала до приятельки на чай. Двері відчинила Оля. – Привіт, от забігла чайку попити. – Ой, Валю, проходь, ти якраз на вечерю, ми тільки сіли за стіл. Валя вдала, що нічого не знає і не бачила

Валя знала Олю з дитинства, вони мешкали в сусідніх дворах і навчалися в одній школі. Оля завжди відрізнялася від своїх однолітків, вона була дуже доброю і з малого віку шкодувала …

Поділись з друзями...
Валя знала Олю з дитинства. Але останнім часом все ніяк не було часу зустрітися. А потім Валя побачила Олю під ручку з дуже симпатичним чоловіком. Цікавість взяла гору, і Валентина, прихопивши коробку цукерок, поїхала до приятельки на чай. Двері відчинила Оля. – Привіт, от забігла чайку попити. – Ой, Валю, проходь, ти якраз на вечерю, ми тільки сіли за стіл. Валя вдала, що нічого не знає і не бачила Read More

Коли Валера привіз Христину, до себе в село – зібралася вся рідня. – А це що у вас, корови? Фу, ну і запах! – дивувалася Христя. – От молока звідси, я б точно пити не стала. Все ж в бруді! Фу! А це що? Добрива для городу? Що ж ви все отак робите, як це їсти потім можна?! Сільські жителі каталися від сміху, слухаючи міську пані. Та через пару днів усім вже було не до сміху

Коли Валера привіз Христину, як дружину до себе в село, зібралася вся рідня. Всі з цікавістю спостерігали за новою родичкою з незвичайною зовнішністю: її обличчя було ніби ляльковим – малесенький …

Поділись з друзями...
Коли Валера привіз Христину, до себе в село – зібралася вся рідня. – А це що у вас, корови? Фу, ну і запах! – дивувалася Христя. – От молока звідси, я б точно пити не стала. Все ж в бруді! Фу! А це що? Добрива для городу? Що ж ви все отак робите, як це їсти потім можна?! Сільські жителі каталися від сміху, слухаючи міську пані. Та через пару днів усім вже було не до сміху Read More

– Дорогий, а ти чому не збираєшся? – спитала Іра у чоловіка, який сидів перед телевізором. – У тебе ж літак за чотири години?– А я тобі не сказав? – Віктор кинув на дівчину дивний погляд. – Відрядження перенесли. Полечу наступного тижня.– А, зрозуміло, – якось розчаровано промовила Іра і поспішила до спальні, за телефоном. .Чоловік тільки зміцнився у своїх підозрах – дружина щось приховує

– Дорогий, а ти чому не збираєшся? – спитала Іра у чоловіка, який сидів перед телевізором. – У тебе ж літак за чотири години? – А я тобі не сказав? …

Поділись з друзями...
– Дорогий, а ти чому не збираєшся? – спитала Іра у чоловіка, який сидів перед телевізором. – У тебе ж літак за чотири години?– А я тобі не сказав? – Віктор кинув на дівчину дивний погляд. – Відрядження перенесли. Полечу наступного тижня.– А, зрозуміло, – якось розчаровано промовила Іра і поспішила до спальні, за телефоном. .Чоловік тільки зміцнився у своїх підозрах – дружина щось приховує Read More

Я ПОВЕРНУВСЯ ДОДОМУ – НІ ДІТЕЙ, НІ ДРУЖИНИ НЕ БУЛО. НА ХОЛОДИЛЬНИКУ ВИСІЛА ЗАПИСКА, НАПИСАНА СТАРШИМ СИНОМ: «ТАТУ, МАМІ РАПТОВО СТАЛО ПОГАНО, ВОНА В ЛІКАРНІ, ОЛЕНКУ ВІДВІВ ДО БАБУСІ І ПОЇХАВ ДО МАМИ. ЗАЛИШИВ ТОБІ ВЕЧЕРЮ НА СТОЛІ. РОЗІГРІЙ ЇЇ, ХОЧ ЩОСЬ ЗРОБИ САМ». В ТОЙ МОМЕНТ Я НАЧЕ ПРОКИНУВСЯ ВІД ДОВГОГО СНУ. Я ЖИВ В СІМ’Ї, АЛЕ НЕ ПОМІЧАВ СВОЮ СІМ’Ю

Я стояв на зупинці і чекав автобус. Знічев’я я штовхав алюмінієву банку, яку хтось кинув повз сміттєвий бак. На зупинці в годину пік було незвично малолюдно. Єдиною людиною, яка разом …

Поділись з друзями...
Я ПОВЕРНУВСЯ ДОДОМУ – НІ ДІТЕЙ, НІ ДРУЖИНИ НЕ БУЛО. НА ХОЛОДИЛЬНИКУ ВИСІЛА ЗАПИСКА, НАПИСАНА СТАРШИМ СИНОМ: «ТАТУ, МАМІ РАПТОВО СТАЛО ПОГАНО, ВОНА В ЛІКАРНІ, ОЛЕНКУ ВІДВІВ ДО БАБУСІ І ПОЇХАВ ДО МАМИ. ЗАЛИШИВ ТОБІ ВЕЧЕРЮ НА СТОЛІ. РОЗІГРІЙ ЇЇ, ХОЧ ЩОСЬ ЗРОБИ САМ». В ТОЙ МОМЕНТ Я НАЧЕ ПРОКИНУВСЯ ВІД ДОВГОГО СНУ. Я ЖИВ В СІМ’Ї, АЛЕ НЕ ПОМІЧАВ СВОЮ СІМ’Ю Read More

ДУЖЕ ДОВГО ЇХАВ ПОТЯГ І Я ВПЕРШЕ ЗРОЗУМІЛА НАСКІЛЬКИ ДАЛЕКО ПОЇХАЛА ЖИТИ З БАТЬКІВСЬКОЇ ХАТИНИ. НА ВОКЗАЛІ МЕНЕ ЗУСТРІЛИ СЕСТРА ТА МАМА, ТАТО ГОТУВАВ СНІДАНОК ДО МОГО ПРИЇЗДУ. – Я ПІШЛА ВІД ЧОЛОВІКА, – МОВИЛА Я ТИХЕНЬКО. – ЯК, ТИ НЕ В ГОСТІ, НАЗАВЖДИ ДО НАС? – МАМА ХВИЛЮВАЛАСЯ, А Я НЕ ЗНАЛА, ЩО Й СКАЗАТИ ЇЙ. В СЕЛІ МИНАЛИ ДНІ ЗА ДНЯМИ, ДОВГІ ЗИМОВІ ВЕЧОРИ ЗДАВАЛИСЯ ВІЧНІСТЮ ДЛЯ МЕНЕ. ЧОЛОВІК НЕ ПРИЇЖДЖАВ ЗА МНОЮ І ЗДАВАЛОСЯ НІЧОГО ХОРОШОГО МЕНЕ ТУТ НЕ ЧЕКАЄ

Вже так довго стукають колеса поїзда, я їду додому, до своїх тата з мамою. Так, далеко забралася, що до рідної домівки їхати дуже довго. Нічого, як раз зможу відпочити трохи …

Поділись з друзями...
ДУЖЕ ДОВГО ЇХАВ ПОТЯГ І Я ВПЕРШЕ ЗРОЗУМІЛА НАСКІЛЬКИ ДАЛЕКО ПОЇХАЛА ЖИТИ З БАТЬКІВСЬКОЇ ХАТИНИ. НА ВОКЗАЛІ МЕНЕ ЗУСТРІЛИ СЕСТРА ТА МАМА, ТАТО ГОТУВАВ СНІДАНОК ДО МОГО ПРИЇЗДУ. – Я ПІШЛА ВІД ЧОЛОВІКА, – МОВИЛА Я ТИХЕНЬКО. – ЯК, ТИ НЕ В ГОСТІ, НАЗАВЖДИ ДО НАС? – МАМА ХВИЛЮВАЛАСЯ, А Я НЕ ЗНАЛА, ЩО Й СКАЗАТИ ЇЙ. В СЕЛІ МИНАЛИ ДНІ ЗА ДНЯМИ, ДОВГІ ЗИМОВІ ВЕЧОРИ ЗДАВАЛИСЯ ВІЧНІСТЮ ДЛЯ МЕНЕ. ЧОЛОВІК НЕ ПРИЇЖДЖАВ ЗА МНОЮ І ЗДАВАЛОСЯ НІЧОГО ХОРОШОГО МЕНЕ ТУТ НЕ ЧЕКАЄ Read More

Марія в речах чоловіка знайшла гарний золотий браслетик. Наближався її день народження, ну і вона нічого Вітктору говорити не стала. Даремно чекала Марія вранці в знаменний день привітань від чоловіка. “Забув він її привітати” – подумала вона, і полізла в шафу ще раз на браслетик подивитися – а його вже там нема

Це що, правда? – Не вгамовувався чоловік. -Звичайно, я що обманювати стану? – Підтакувала я. У моєї подруги Марії не клеїлося особисте життя. Заміж вона вийшла пізно в 38 років, і …

Поділись з друзями...
Марія в речах чоловіка знайшла гарний золотий браслетик. Наближався її день народження, ну і вона нічого Вітктору говорити не стала. Даремно чекала Марія вранці в знаменний день привітань від чоловіка. “Забув він її привітати” – подумала вона, і полізла в шафу ще раз на браслетик подивитися – а його вже там нема Read More

Іван похмуро дивився, як крутиться на кухні дружина. Галя бігала від плити до столу, і ця біганина у чоловіка викликала глухе роздратування. – І що ж носиться? Все одно нічого путнього не приготує. Скільки живемо, а вся їжа, наче Галя вперше варить. І відчуває чоловік, що любов його остигати стала, немає тепла в будинку, однією любов’ю ситий не будеш.

Іван похмуро дивився, як крутиться на кухні дружина. Гриміли каструлі, сковорідки Галя бігала від плити до столу, і ця біганина у чоловіка викликала глухе роздратування. – І що ж носиться? …

Поділись з друзями...
Іван похмуро дивився, як крутиться на кухні дружина. Галя бігала від плити до столу, і ця біганина у чоловіка викликала глухе роздратування. – І що ж носиться? Все одно нічого путнього не приготує. Скільки живемо, а вся їжа, наче Галя вперше варить. І відчуває чоловік, що любов його остигати стала, немає тепла в будинку, однією любов’ю ситий не будеш. Read More

– От п’ятдесят років з тобою, Маріє, прожили, а все дарма, – сказав Іван дивлячись на дружину. – Чому дарма? – вона відклала в’язання. – Бо діток у нас не було. І все через мене. Ще й гуляв я… Марія мовчки почала протирати дзеркало. – Не звинувачуй себе. Все я чудово знала. Ти в цьому не винен. Я хочу відкрити тобі одну таємницю. Великий гріх на мені

-От п’ятдесят років з тобою, Маріє, прожили, а все дарма, – задумливо сказав дід Іван дивлячись на дружину. -Чому дарма? – вона відклала в’язання. – Завжди в пошані, не гірше …

Поділись з друзями...
– От п’ятдесят років з тобою, Маріє, прожили, а все дарма, – сказав Іван дивлячись на дружину. – Чому дарма? – вона відклала в’язання. – Бо діток у нас не було. І все через мене. Ще й гуляв я… Марія мовчки почала протирати дзеркало. – Не звинувачуй себе. Все я чудово знала. Ти в цьому не винен. Я хочу відкрити тобі одну таємницю. Великий гріх на мені Read More

Вероніка їхала додому, до батьківського будинку, твердо вірячи, що все тепер буде добре. Ось і дім. Ключ у Вероніки завжди із собою. Дивно, навіть не зачинено. Вероніка тихо зайшла, озираючись і перевіряючи кожен куточок. Тиша, але якийсь дивний запах і дуже брудно. Раптом пролунали кроки та голоси. Вероніка прислухалася, це був голос вітчима.

Вероніка їхала додому до батьківського будинку, твердо вірячи, що все тепер буде добре. Їй начхати на те, що скажуть сусідки. Це її життя. А добре, воно має обов’язково наступити, бо …

Поділись з друзями...
Вероніка їхала додому, до батьківського будинку, твердо вірячи, що все тепер буде добре. Ось і дім. Ключ у Вероніки завжди із собою. Дивно, навіть не зачинено. Вероніка тихо зайшла, озираючись і перевіряючи кожен куточок. Тиша, але якийсь дивний запах і дуже брудно. Раптом пролунали кроки та голоси. Вероніка прислухалася, це був голос вітчима. Read More

– Що ж йому купити, – думала Ксенія, блукаючи магазинами. Раптом вона потрапила в крамничку з нитками для в’язання. – Втомилася, доню? – запитала бабуся-продавчиня. – Не можу чоловікові подарунок вибрати. – А ти зв’яжи йому светр. Як в’язатимеш – загадаєш бажання, воно точно збудеться, – сказала бабуся. Ксенія вийшла з магазину з клубками ниток. Вона ще не знала, що тепер її життя зміниться назавжди

Ксенія другу годину блукала новим торговим центром. -Це не торговий центр, а цілий всесвіт, тут і за тиждень усі магазинчики та павільйони не обійдеш, – з тугою подумала вона. Ксенія …

Поділись з друзями...
– Що ж йому купити, – думала Ксенія, блукаючи магазинами. Раптом вона потрапила в крамничку з нитками для в’язання. – Втомилася, доню? – запитала бабуся-продавчиня. – Не можу чоловікові подарунок вибрати. – А ти зв’яжи йому светр. Як в’язатимеш – загадаєш бажання, воно точно збудеться, – сказала бабуся. Ксенія вийшла з магазину з клубками ниток. Вона ще не знала, що тепер її життя зміниться назавжди Read More