– Що ж йому купити, – думала Ксенія, блукаючи магазинами. Раптом вона потрапила в крамничку з нитками для в’язання. – Втомилася, доню? – запитала бабуся-продавчиня. – Не можу чоловікові подарунок вибрати. – А ти зв’яжи йому светр. Як в’язатимеш – загадаєш бажання, воно точно збудеться, – сказала бабуся. Ксенія вийшла з магазину з клубками ниток. Вона ще не знала, що тепер її життя зміниться назавжди

Ксенія другу годину блукала новим торговим центром. -Це не торговий центр, а цілий всесвіт, тут і за тиждень усі магазинчики та павільйони не обійдеш, – з тугою подумала вона. Ксенія …

Поділись з друзями...
– Що ж йому купити, – думала Ксенія, блукаючи магазинами. Раптом вона потрапила в крамничку з нитками для в’язання. – Втомилася, доню? – запитала бабуся-продавчиня. – Не можу чоловікові подарунок вибрати. – А ти зв’яжи йому светр. Як в’язатимеш – загадаєш бажання, воно точно збудеться, – сказала бабуся. Ксенія вийшла з магазину з клубками ниток. Вона ще не знала, що тепер її життя зміниться назавжди Read More

Наталя знала, що Віктор їй зраджував, зраджував регулярно. Спочатку були просто підозри, а потім Наталя зіткнулася з доказами. Випадково після роботи Наталка зустріла свою колишню однокурсницю Маринку. – Наталка? Привіт! Як я рада тебе бачити! Ти прямо лялечка! Давай в кафе

Наталя знала, що Віктор їй зраджував, зраджував регулярно, і що називається з душею. Спочатку були просто підозри, здавалося, просто все неправильно зрозуміла, а потім Наталя зіткнулася з доказами. Вона просто-на-просто …

Поділись з друзями...
Наталя знала, що Віктор їй зраджував, зраджував регулярно. Спочатку були просто підозри, а потім Наталя зіткнулася з доказами. Випадково після роботи Наталка зустріла свою колишню однокурсницю Маринку. – Наталка? Привіт! Як я рада тебе бачити! Ти прямо лялечка! Давай в кафе Read More

У Марії відвели її коханого Бориса. І зробила це не аби-хто, а її двоюрідна сестра Рита! Марія йшла додому, як раптом зустріла сестру. Рита була весела. – Ах, ось ти де? – побачила вона Марію. – Уявляєш, Борис прийшов до нас у гості, а потім кудись зник… Я йому дзвоню, дзвоню, а він поза зоною. Я думала, він знову до тебе перебрався, стукаю, стукаю, а двері ніхто не відчиняє. – Твого Бориса в мене немає, – сказала Марія. Рита пішла… А наступного дня до Марії постукали в двері. Вона відкрила й застигла від несподіванки

Офіс спорожнів, а Марія ще сиділа біля комп’ютера, звіряючи цифру за цифрою. Додому йти не хотілося, та й не було чого, там її все одно ніхто не чекав. Коханий чоловік …

Поділись з друзями...
У Марії відвели її коханого Бориса. І зробила це не аби-хто, а її двоюрідна сестра Рита! Марія йшла додому, як раптом зустріла сестру. Рита була весела. – Ах, ось ти де? – побачила вона Марію. – Уявляєш, Борис прийшов до нас у гості, а потім кудись зник… Я йому дзвоню, дзвоню, а він поза зоною. Я думала, він знову до тебе перебрався, стукаю, стукаю, а двері ніхто не відчиняє. – Твого Бориса в мене немає, – сказала Марія. Рита пішла… А наступного дня до Марії постукали в двері. Вона відкрила й застигла від несподіванки Read More

Віктор занедужав. Він приїхав до бабусі в село. – Добре, хоч ти в мене є! – сказав він Вірі Петрівні. – Один я на цьому світі. А може, я нікому й не потрібен? – Ти що, зовсім, чи що?! – ахнула жінка. – Як це такий симпатичний чоловік і не потрібний?! Та обов’язково потрібний! Будь-якій самотній жінці – це був би подарунок долі. Ти лежи, а я піду до сусідки по мед… Віра Петрівна пішла. Віктор задрімав. Невдовзі рипнули двері в кімнаті і він почув легкі кроки. – Бабусю, це ти? – Віктор відкрив очі і… Аж сів на ліжку від несподіванки

Віктор поспішав до бабусі в село. Він узяв на себе всі турботи про неї в останні роки. Батьки його були зайняті – батько досі працював, а мати поралася в саду …

Поділись з друзями...
Віктор занедужав. Він приїхав до бабусі в село. – Добре, хоч ти в мене є! – сказав він Вірі Петрівні. – Один я на цьому світі. А може, я нікому й не потрібен? – Ти що, зовсім, чи що?! – ахнула жінка. – Як це такий симпатичний чоловік і не потрібний?! Та обов’язково потрібний! Будь-якій самотній жінці – це був би подарунок долі. Ти лежи, а я піду до сусідки по мед… Віра Петрівна пішла. Віктор задрімав. Невдовзі рипнули двері в кімнаті і він почув легкі кроки. – Бабусю, це ти? – Віктор відкрив очі і… Аж сів на ліжку від несподіванки Read More

Ірина повернулася додому і одразу зайшла в кімнату до чоловіка. — Нам треба поговорити, — сказала вона. – Щось сталося? – Максим відвів погляд від екрану компʼютера. Ірина кілька секунд мовчала, збираючись із думками. — Я подала заяву на розлучення, — сказала вона. Максим застиг, але потім усміхнувся: – Ти серйозно? Через те, що мама з тобою посварилася? – Ні, – коротко відповіла Ірина. – А через що тоді? – поцікавився чоловік. – Я подала на розлучення через «традиції» у вашій сімʼї, – несподівано сказала Ірина. – Через традиції? Які ще традиції? – Максим здивовано дивився на дружину, не розуміючи, що відбувається

Ірина сиділа на кухні, вдихаючи знайомий аромат свіжозвареної кави. В голові вихором крутилися спогади про останні чотири роки, що вона провела у шлюбі з Максимом. Її квартира, колись затишна та …

Поділись з друзями...
Ірина повернулася додому і одразу зайшла в кімнату до чоловіка. — Нам треба поговорити, — сказала вона. – Щось сталося? – Максим відвів погляд від екрану компʼютера. Ірина кілька секунд мовчала, збираючись із думками. — Я подала заяву на розлучення, — сказала вона. Максим застиг, але потім усміхнувся: – Ти серйозно? Через те, що мама з тобою посварилася? – Ні, – коротко відповіла Ірина. – А через що тоді? – поцікавився чоловік. – Я подала на розлучення через «традиції» у вашій сімʼї, – несподівано сказала Ірина. – Через традиції? Які ще традиції? – Максим здивовано дивився на дружину, не розуміючи, що відбувається Read More

Інна від випічки джужини брата в захваті була. Але сама замовляти не поспішала. У гості прийде – скуштує, хвалить. І раптом зателефонувала, щоб замовити торт. За власним ескізом:– Таню, Денису ось такий тортик треба зробити. Візьмешся?Глянула Тетяна: непроста робота. Чесно зізналася, що точно так може і не вийти. Будуть невеликі відмінності.– Та нічого. Йому головне – загалом щоб так було. Це подарунок від мами, тобто від мене. Встигнеш до кінця тижня?Тетяна прикинула: замовлень поки що небагато, можна і взятися. Вирішила не брати передоплату з родички: своя ж людина! А заплатить повністю одразу, коли забиратиме торт. Ну, а продукти для виготовлення та оформлення за свої купити поки що можна.Провозилася Таня з тортиком майже добу. Оформлення виявилося дуже складним. Там і суфле, і варення, і зефір, і желе. Сама майстриня задоволена залишилася. Інна так і взагалі руками сплеснула:– Боже, як гарно! – Тільки й змогла вимовити зовиця. – Це навіть краще, ніж я уявляла. Дякую від щирого серця.Таня скромно посміхнулася і назвала ціну. Замовниця застигла на місці:– Що? Яка ціна? За що стільки?

Михайло, прийшовши з роботи, буденним тоном повідомив, що у племінниці Світлани у неділю день народження. Його запросили. Одного. – Підеш? – намагаючись не показати образи, спитала Таня. – Ще чого …

Поділись з друзями...
Інна від випічки джужини брата в захваті була. Але сама замовляти не поспішала. У гості прийде – скуштує, хвалить. І раптом зателефонувала, щоб замовити торт. За власним ескізом:– Таню, Денису ось такий тортик треба зробити. Візьмешся?Глянула Тетяна: непроста робота. Чесно зізналася, що точно так може і не вийти. Будуть невеликі відмінності.– Та нічого. Йому головне – загалом щоб так було. Це подарунок від мами, тобто від мене. Встигнеш до кінця тижня?Тетяна прикинула: замовлень поки що небагато, можна і взятися. Вирішила не брати передоплату з родички: своя ж людина! А заплатить повністю одразу, коли забиратиме торт. Ну, а продукти для виготовлення та оформлення за свої купити поки що можна.Провозилася Таня з тортиком майже добу. Оформлення виявилося дуже складним. Там і суфле, і варення, і зефір, і желе. Сама майстриня задоволена залишилася. Інна так і взагалі руками сплеснула:– Боже, як гарно! – Тільки й змогла вимовити зовиця. – Це навіть краще, ніж я уявляла. Дякую від щирого серця.Таня скромно посміхнулася і назвала ціну. Замовниця застигла на місці:– Що? Яка ціна? За що стільки? Read More

Людмила збиралася їхати з чоловіком Дмитром у райцентр. Вона домовилася на роботі про заміну, а Дмитро мав відремонтувати їхню машину. Але підходячи до будинку Людмила побачила, що машина стоїть така ж, якою вона бачила її зранку! Людмила заскочила в хату і побачила чоловіка, який сидів сам за столом. У нього явно цілий день були веселощі… – Дмитре, що це означає?! – ахнула вона. – А-а-а, з’явилася… – сказав той. – Що значить «з’явилася»?! – здивувалася жінка. – Ми про що домовлялись? Ми нікуди не їдемо? – З тобою я нікуди не поїду! – сказав чоловік. Людмила не розуміла, що це робиться

Людмила думками була вже у поїздці до районного центру, де жила її молодша дочка. Нарешті післязавтра вдасться побачити улюблену внучку. Вона заздалегідь домовилася на роботі з напарницею, що та підмінить …

Поділись з друзями...
Людмила збиралася їхати з чоловіком Дмитром у райцентр. Вона домовилася на роботі про заміну, а Дмитро мав відремонтувати їхню машину. Але підходячи до будинку Людмила побачила, що машина стоїть така ж, якою вона бачила її зранку! Людмила заскочила в хату і побачила чоловіка, який сидів сам за столом. У нього явно цілий день були веселощі… – Дмитре, що це означає?! – ахнула вона. – А-а-а, з’явилася… – сказав той. – Що значить «з’явилася»?! – здивувалася жінка. – Ми про що домовлялись? Ми нікуди не їдемо? – З тобою я нікуди не поїду! – сказав чоловік. Людмила не розуміла, що це робиться Read More

 Андрій Степанович повернувся додому. Чоловік відкрив квартиру своїм ключем, зайшов в коридор. – Сюрприз! Тату, вітаємо тебе з ювілеєм! – в коридорі зʼявилися всі його діти. – Дякую, а що ж ви мене не попередили, що прийдете, я хоча б підготувався, стіл накрив, – усміхнувся Андрій Степанович. – Не хвилюйся, ми самі все підготували, – відповіла донька Оля. – Тату, ми маємо для тебе ще один сюрприз, – загадково додав син Ігор. – Ще один сюрприз? Цікаво… – відповів Андрій Степанович. – Зайди у кімнату і сам все побачиш, – сказала донька. Андрій Степанович зайшов у кімнату і…застиг від побаченого

– Тату, ми тут порадилися… Ми вирішили твій ювілей відсвяткувати у ресторані. Як ти на це дивишся? Ти тільки дай добро, а ми з Ігорем та Ольгою все організуємо. – …

Поділись з друзями...
 Андрій Степанович повернувся додому. Чоловік відкрив квартиру своїм ключем, зайшов в коридор. – Сюрприз! Тату, вітаємо тебе з ювілеєм! – в коридорі зʼявилися всі його діти. – Дякую, а що ж ви мене не попередили, що прийдете, я хоча б підготувався, стіл накрив, – усміхнувся Андрій Степанович. – Не хвилюйся, ми самі все підготували, – відповіла донька Оля. – Тату, ми маємо для тебе ще один сюрприз, – загадково додав син Ігор. – Ще один сюрприз? Цікаво… – відповів Андрій Степанович. – Зайди у кімнату і сам все побачиш, – сказала донька. Андрій Степанович зайшов у кімнату і…застиг від побаченого Read More

 Ігор з коханою Софією поїхали в село. В цьому селі жила якась знайома Ігоревого дідуся Петра. Звали її Зінаїда Іванівна. Молоді хотіли дещо розпитати в неї про покійного діда… Якась бабуся в халаті поралася на городі. Ігор покликав її. – Що ви хотіли, молодь? – посміхнулася бабуся. – Скажіть, а ви часом не Зінаїда Іванівна? – запитав Ігор. – Так, – сказала старенька. – А чим я можу вам бути корисною? Ігор простягнув жінці якусь фотографію. – Зачекайте, зараз окуляри візьму… – здивовано пробурмотіла та. Зінаїда Іванівна глянула на знімок і її обличчя так і змінилося від побаченого

– Фу, скільки тут пилу й павутиння скрізь, – Софія йшла за своїм коханим Ігорем по горищі сільського будинку. – Скільки років тут ніхто не бував? – Можливо рік, не …

Поділись з друзями...
 Ігор з коханою Софією поїхали в село. В цьому селі жила якась знайома Ігоревого дідуся Петра. Звали її Зінаїда Іванівна. Молоді хотіли дещо розпитати в неї про покійного діда… Якась бабуся в халаті поралася на городі. Ігор покликав її. – Що ви хотіли, молодь? – посміхнулася бабуся. – Скажіть, а ви часом не Зінаїда Іванівна? – запитав Ігор. – Так, – сказала старенька. – А чим я можу вам бути корисною? Ігор простягнув жінці якусь фотографію. – Зачекайте, зараз окуляри візьму… – здивовано пробурмотіла та. Зінаїда Іванівна глянула на знімок і її обличчя так і змінилося від побаченого Read More

Ігор вийшов із кафе після поминального обіду. Син пропонував підвезти, але він відмовився. – Пройдусь. Мені потрібно, прийти в себе, – сказав чоловік синові у відповідь на його занепокоєння. Пішов Ігор додому. Подумалося йому – адже там зараз порожня квартира. Вдома нікого. І тепер так буде до кінця днів. – Люба, як мені тепер жити без тебе, – знову і знову запитував Ігор. В роздумах чоловік зайшов до квартири, пройшов на кухню. Раптом у квартиру подзвонили, Ігор відкрив двері, подивився хто прийшов і застиг від несподіванки

Після проведення у кафе поминального обіду Ігор вирушив додому пішки. Син пропонував поїхати разом машиною, але він відмовився. – Пройдусь. Мені потрібно побути трохи на свіжому повітрі, прийти в себе. …

Поділись з друзями...
Ігор вийшов із кафе після поминального обіду. Син пропонував підвезти, але він відмовився. – Пройдусь. Мені потрібно, прийти в себе, – сказав чоловік синові у відповідь на його занепокоєння. Пішов Ігор додому. Подумалося йому – адже там зараз порожня квартира. Вдома нікого. І тепер так буде до кінця днів. – Люба, як мені тепер жити без тебе, – знову і знову запитував Ігор. В роздумах чоловік зайшов до квартири, пройшов на кухню. Раптом у квартиру подзвонили, Ігор відкрив двері, подивився хто прийшов і застиг від несподіванки Read More