Знову ледь пережила вихідні, бо були батьки чоловіка в гостях. Завалили, як завше, без запрошення й попередження. Ну хто так робить в наш час мобільності? Правильно – матінка й батечко мого чоловіка Ігоря. От видихую сьогодні на роботі і весь час думаю: чи маю я терпіти батьків чоловіка? Має свекруха ключ від нашої квартири. Квартира свого часу придбана мною з чоловіком на двох, у нас в кожного у власності половина житлової площі

Знову ледь пережила вихідні, бо були батьки чоловіка в гостях. Завалили, як завше, без запрошення й попередження. Ну хто так робить в наш час мобільності? Правильно – матінка й батечко …

Поділись з друзями...
Знову ледь пережила вихідні, бо були батьки чоловіка в гостях. Завалили, як завше, без запрошення й попередження. Ну хто так робить в наш час мобільності? Правильно – матінка й батечко мого чоловіка Ігоря. От видихую сьогодні на роботі і весь час думаю: чи маю я терпіти батьків чоловіка? Має свекруха ключ від нашої квартири. Квартира свого часу придбана мною з чоловіком на двох, у нас в кожного у власності половина житлової площі Read More

Мирон їздив на заробітки, і місяцями не був вдома. А коли приїжджав, то ще вислуховував від дружини, що замало грошей привіз, і їй ні на що не вистачає. Скільки б Мирон не старався – завжди мало було. А зараз і зовсім сутужно стало, відколи перестав їздити за кордон, то взагалі, хоч вдома не сиди, бо розмови лише про гроші, точніше про їх відсутність. Мирон не витримав, і нагадав їй, що будинок, в якому вони живуть, зведений за його гроші. І не мала б вона своїх хутряних шуб і золотих виробів з коштовним камінням, якби не він. І сину саме він житло придбав. А те, що зараз час такий, що важко заробити – хіба ж він у цьому винен? Мудра жінка потерпіла б і підтримала свого чоловіка, а ця без упину картає

В неділю після церкви Мирон додому не пішов. Він вкотре спокійно минув свою хату і відразу попрямував до кума, бо був впевнений, що там його чекають більше, ніж вдома. Мирон …

Поділись з друзями...
Мирон їздив на заробітки, і місяцями не був вдома. А коли приїжджав, то ще вислуховував від дружини, що замало грошей привіз, і їй ні на що не вистачає. Скільки б Мирон не старався – завжди мало було. А зараз і зовсім сутужно стало, відколи перестав їздити за кордон, то взагалі, хоч вдома не сиди, бо розмови лише про гроші, точніше про їх відсутність. Мирон не витримав, і нагадав їй, що будинок, в якому вони живуть, зведений за його гроші. І не мала б вона своїх хутряних шуб і золотих виробів з коштовним камінням, якби не він. І сину саме він житло придбав. А те, що зараз час такий, що важко заробити – хіба ж він у цьому винен? Мудра жінка потерпіла б і підтримала свого чоловіка, а ця без упину картає Read More

Чоловік мій вибився в люди, переїхав з села в місто, де ми й зустрілися. А його батьки так і залишилися на одному місці, давно не розвиваються як особистості, й поговорити з ними особливо ні про що. З чоловіком живемо вже досить довго, батьків Олега знаю давно, і раніше стосунки у мене з ними були більш менш нормальними. Ми не так часто їздили до свекрів і спілкуватися було цікаво. Але зараз все змінилося, і я з ними і сестрою Олега і її чоловіком в дуже напружених стосунках. Моя свекруха не цікавиться нічим, навіть коли я хочу підтримати розмову з нею, нічого не виходить. Мені не подобається бути в них у гостях, бо я відчуваю себе там зайвою і надто розумною й інтелігентною порівняно з ними

Чоловік мій вибився в люди, переїхав з села в місто, де ми й зустрілися. А його батьки так і залишилися на одному місці, давно не розвиваються як особистості, й поговорити …

Поділись з друзями...
Чоловік мій вибився в люди, переїхав з села в місто, де ми й зустрілися. А його батьки так і залишилися на одному місці, давно не розвиваються як особистості, й поговорити з ними особливо ні про що. З чоловіком живемо вже досить довго, батьків Олега знаю давно, і раніше стосунки у мене з ними були більш менш нормальними. Ми не так часто їздили до свекрів і спілкуватися було цікаво. Але зараз все змінилося, і я з ними і сестрою Олега і її чоловіком в дуже напружених стосунках. Моя свекруха не цікавиться нічим, навіть коли я хочу підтримати розмову з нею, нічого не виходить. Мені не подобається бути в них у гостях, бо я відчуваю себе там зайвою і надто розумною й інтелігентною порівняно з ними Read More

Софія поверталася додому, жінка зайшла на подвір’я, як раптом побачила жіночі сліди на свіжому снігу. – Напевно, свекруха приїхала, – подумала Софія. – Привіт, – сказала вона чоловікові та свекрусі, увійшовши на кухню. Софія розігріла вечерю, всі разом повечеряли. Після вечері вимила посуд, увійшла до кімнати та відчула напруженість. Свекруха суворо дивилася на неї, чоловік теж. Першим почав чоловік. – Може пора все розповісти? Я тобі вірив! – вигукнув чоловік. Софія не розуміла, що відбувається

Софія давно звикла керувати серйозним підприємством. Вже протягом п’ятнадцяти років живе за принципом “треба”, “повинна”, “терміново”. Їй сорок вісім, одружена, чоловік Андрій теж працює на підприємстві. Донька одружена живе своєю …

Поділись з друзями...
Софія поверталася додому, жінка зайшла на подвір’я, як раптом побачила жіночі сліди на свіжому снігу. – Напевно, свекруха приїхала, – подумала Софія. – Привіт, – сказала вона чоловікові та свекрусі, увійшовши на кухню. Софія розігріла вечерю, всі разом повечеряли. Після вечері вимила посуд, увійшла до кімнати та відчула напруженість. Свекруха суворо дивилася на неї, чоловік теж. Першим почав чоловік. – Може пора все розповісти? Я тобі вірив! – вигукнув чоловік. Софія не розуміла, що відбувається Read More

Сашко приїхав електричкою на весілля друга. Весілля гуляли всім селом. Людей було так багато, що столи накрили в місцевому кафе. Танцювати ж виходили на подвірʼя… Сашко різко встав з-за столу і попрямував на вулицю. Вже починало темніти. Гості танцювали, хтось співав, хтось пішов гуляти по селу. Сестра нареченої Наталка поралася в залі. Вона накривала на стіл чай і до чаю. Жінка вже перемила весь посуд зі своїми помічницями і раптом побачила Сашка, який зайшов до неї в підсобку. – Може, погуляємо біля річки? – запропонував він, посміхаючись. Наталя раптом спохмурніла. Сашко здивовано дивився на жінку

Сашко їхав на електричці на весілля друга. Разом із Ігорем вони були «не розлий вода». І ось тепер Ігор зібрався одружитися. Наречена Світлана дуже любила свого коханого. На весіллі гуляли …

Поділись з друзями...
Сашко приїхав електричкою на весілля друга. Весілля гуляли всім селом. Людей було так багато, що столи накрили в місцевому кафе. Танцювати ж виходили на подвірʼя… Сашко різко встав з-за столу і попрямував на вулицю. Вже починало темніти. Гості танцювали, хтось співав, хтось пішов гуляти по селу. Сестра нареченої Наталка поралася в залі. Вона накривала на стіл чай і до чаю. Жінка вже перемила весь посуд зі своїми помічницями і раптом побачила Сашка, який зайшов до неї в підсобку. – Може, погуляємо біля річки? – запропонував він, посміхаючись. Наталя раптом спохмурніла. Сашко здивовано дивився на жінку Read More

Ірина прокинулася рано і пішла готувати сніданок. Вона зробила собі легкий салатик, а чоловікові нагріла миску борщу і поставила тарілку з бутербродами. В коридорі почулися кроки і на кухню зайшов Дмитро. Чоловік мовчки сів за стіл і уважно глянув на Іру. – Слухай, Іринко, – раптом почав Дмитро. – А що, якби ми розлучилися, га? Іра мовчала і з цікавістю дивилася на чоловіка. А потім раптом засміялася: – Це що, жарт такий? Дмитро серйозно дивився на дружину

Я ніколи не любив свою дружину, хоч сотню разів їй про це казав. Її провини у тому не було – жили ми гарно. Вона ніколи не сварилася зі мною, не …

Поділись з друзями...
Ірина прокинулася рано і пішла готувати сніданок. Вона зробила собі легкий салатик, а чоловікові нагріла миску борщу і поставила тарілку з бутербродами. В коридорі почулися кроки і на кухню зайшов Дмитро. Чоловік мовчки сів за стіл і уважно глянув на Іру. – Слухай, Іринко, – раптом почав Дмитро. – А що, якби ми розлучилися, га? Іра мовчала і з цікавістю дивилася на чоловіка. А потім раптом засміялася: – Це що, жарт такий? Дмитро серйозно дивився на дружину Read More

– Люда, – благаючим голосом говорив Степан Андрійович, – ну, будь-ласка, подумай, ще раз. Навіщо нам розлучатися? Хіба тобі так погано зі мною? – Погано, – тон Людмили не обіцяв нічого доброго. – Дуже погано. – Не розумію, сонечко моє. Я все для тебе роблю. Всю зарплату віддаю, по дому допомагаю, навіть готувати навчився

– Люда, – благаючим голосом говорив Степан Андрійович, – ну, будь-ласка, подумай, ще раз. Навіщо нам розлучатися? Хіба тобі так погано зі мною? – Погано, – тон Людмили Сергіївни не …

Поділись з друзями...
– Люда, – благаючим голосом говорив Степан Андрійович, – ну, будь-ласка, подумай, ще раз. Навіщо нам розлучатися? Хіба тобі так погано зі мною? – Погано, – тон Людмили не обіцяв нічого доброго. – Дуже погано. – Не розумію, сонечко моє. Я все для тебе роблю. Всю зарплату віддаю, по дому допомагаю, навіть готувати навчився Read More

Олена вийшла з дому і пішла на зупинку. Підʼїхала маршрутка і вона шмигнула в салон. – От класно! – подумала вона. – І місце біля вікна вільне. На одній із зупинок в автобус забігли хлопець із дівчиною. Вони обнімалися і весело розмовляли. Олена може й не звернула б на них увагу, але, тут хлопець повернувся до неї… Олена не могла в це повірити – це був її Михайло

Не встигла Олена зайти на роботу, як Аня зробила великі очі і сказала їй: -Привіт! Тебе вже шукали… Зайди до Ольги Петрівни. Ольга Петрівна це була начальниця Олени. Олена кивнула: …

Поділись з друзями...
Олена вийшла з дому і пішла на зупинку. Підʼїхала маршрутка і вона шмигнула в салон. – От класно! – подумала вона. – І місце біля вікна вільне. На одній із зупинок в автобус забігли хлопець із дівчиною. Вони обнімалися і весело розмовляли. Олена може й не звернула б на них увагу, але, тут хлопець повернувся до неї… Олена не могла в це повірити – це був її Михайло Read More

Ніна Петрівна доживала останні дні. Так вона сама вирішила. Ніна вийшла за ворота, сіла на лавку. Вона прикрила очі, сиділа, насолоджуючись свіжим повітрям після дощу. З цього стану її вивів тонкий дитячий голосок. – Вибачте, ви не знаєте, у вас у селі ніхто кімнату не здає? Ні, не дитина! Дівчинка, років двадцяти стояла біля паркану, і запитливо дивилася на Ніну

Ніна Петрівна доживала останні дні. Так вона сама вирішила та розуміла, що її життєвий шлях підійшов до свого завершення. Багато років живе вона на світі, настав час і честь знати. …

Поділись з друзями...
Ніна Петрівна доживала останні дні. Так вона сама вирішила. Ніна вийшла за ворота, сіла на лавку. Вона прикрила очі, сиділа, насолоджуючись свіжим повітрям після дощу. З цього стану її вивів тонкий дитячий голосок. – Вибачте, ви не знаєте, у вас у селі ніхто кімнату не здає? Ні, не дитина! Дівчинка, років двадцяти стояла біля паркану, і запитливо дивилася на Ніну Read More