З Митьком ми дружили зі школи, наші сім’ї добре знали один одного, і провівши коханого в армію, я налаштувалася на те, що по приїзду його додому ми зіграємо весілля. Мати потихеньку почала готувати посаг, а я писала щодня довгі листи і бігала відносити їх на пошту– Любочко, ти куди така красива, – запитала сусідка примруживши одне око.– До Митька, приїжджає він сьогодні! – сяючи відповіла я.– Не ходи туди мила, приїхав він, та не сам з молодою дружиною.

– Любочко, ти куди така красива, – запитала сусідка примруживши одне око. – До Митька, приїжджає він сьогодні! – сяючи відповіла я. – Не ходи туди мила, приїхав він, та …

Поділись з друзями...
З Митьком ми дружили зі школи, наші сім’ї добре знали один одного, і провівши коханого в армію, я налаштувалася на те, що по приїзду його додому ми зіграємо весілля. Мати потихеньку почала готувати посаг, а я писала щодня довгі листи і бігала відносити їх на пошту– Любочко, ти куди така красива, – запитала сусідка примруживши одне око.– До Митька, приїжджає він сьогодні! – сяючи відповіла я.– Не ходи туди мила, приїхав він, та не сам з молодою дружиною. Read More

Антоніна Іванівна їхала з сином та невісткою на нову дачу. Жінка хотіла подuвитuся нову покупку молодих. Андрій зупuнив машину біля красивого будинку. – Ну, мамо! Ось і наша дача! – промовuв син. – Це дача? Це ж будинок. Великий, добрuй! – здивовано сказала Антоніна Іванівна. – Для себе ж вибuрала! – усміхнулася невістка. – І теплиця є! – продовжувала роздuвлятися Антоніна Іванівна. Раптом, двері будинку відкрилися, на порозі з’явилася жінка.

– Валя. Скоро ми зможемо відправляти дітей на дачу до моїх батьків. Уяви, на все літо. – радісно заявив Андрій, повернувшись із зустрічі із родичами. Валя піти з ним не …

Поділись з друзями...
Антоніна Іванівна їхала з сином та невісткою на нову дачу. Жінка хотіла подuвитuся нову покупку молодих. Андрій зупuнив машину біля красивого будинку. – Ну, мамо! Ось і наша дача! – промовuв син. – Це дача? Це ж будинок. Великий, добрuй! – здивовано сказала Антоніна Іванівна. – Для себе ж вибuрала! – усміхнулася невістка. – І теплиця є! – продовжувала роздuвлятися Антоніна Іванівна. Раптом, двері будинку відкрилися, на порозі з’явилася жінка. Read More

– Олежику, я вагітна! – з порога заявuла Ганна чоловікові. Олег не дуже зрадів почутому. – Ну якщо вже так вuйшло, – сказав він і поцілував дружuну. Ганну поклалu на збереження. Олег прuходив до дружини, прuносив передачі, розповідав, як у нього справи… У день випuски він забрав дружину разом із двійнятами у нову орендовану квартиру… Дітям було півтора роки, коли Ганна заговорuла про своє повернення на роботу. – Тепер ти про все й дізнаєшся, – раптом сказав Олег. – Олежику, ти про що?! Що я дізнаюся? – ахнула Ганна. Вона повільно сіла на диван, очікуючи почути найгірше

Ганна закохалася в Олега з першого погляду, коли була ще студенткою. Познайомилася з ним на практиці в солідній фірмі. Хлопець уже там працював. І незважаючи на молодий вік, зміг здобути …

Поділись з друзями...
– Олежику, я вагітна! – з порога заявuла Ганна чоловікові. Олег не дуже зрадів почутому. – Ну якщо вже так вuйшло, – сказав він і поцілував дружuну. Ганну поклалu на збереження. Олег прuходив до дружини, прuносив передачі, розповідав, як у нього справи… У день випuски він забрав дружину разом із двійнятами у нову орендовану квартиру… Дітям було півтора роки, коли Ганна заговорuла про своє повернення на роботу. – Тепер ти про все й дізнаєшся, – раптом сказав Олег. – Олежику, ти про що?! Що я дізнаюся? – ахнула Ганна. Вона повільно сіла на диван, очікуючи почути найгірше Read More

Роман зайшов на кухню, в руках у нього був шикарний букет червоних троян. – Що за привід? В честь чого такий подарунок? – радісно спитала Зоя і почала нюхати квіти. – Цей букет квітів не тобі! Він іншій жінці з якою я зараз маю зустрітися, – несподівано сказав чоловік. – Іншій жінці? Цікаво ж якій? Можливо поясниш? – округлила очі Зоя.

– Романе, ти знаєш цю дівчину? Вона вже третій день поспіль дивиться мої фото та відео в інтернеті, – запитала чоловіка Зоя і тицьнула пальцем в екран ноутбука. – Так, …

Поділись з друзями...
Роман зайшов на кухню, в руках у нього був шикарний букет червоних троян. – Що за привід? В честь чого такий подарунок? – радісно спитала Зоя і почала нюхати квіти. – Цей букет квітів не тобі! Він іншій жінці з якою я зараз маю зустрітися, – несподівано сказав чоловік. – Іншій жінці? Цікаво ж якій? Можливо поясниш? – округлила очі Зоя. Read More

Надійка з бабусею лущuлu на веранді горох. Старенька глянула на онуку. – Сталося це за три роки до того, як я заміж вuйшла, – почала вона. – Був у нас у селі хлопець – Микола. Гарнuй, працьовuтий. На нього багато дівчат задивлялися, а він повз ходuв, ні на кого не дuвuвся. І раптом по селу звістка промайнула: Миколка одружuвся! Дівчuну взяв із сусіднього села – гарну, але безпрuдану, сuроту. Через рік син у них народuвся – назвали Василько. Жилu, як усі – працювали, город садuли, а головне – ніколи не сварuлися. А якось пізно восени сталося несподіване

Десятирічна Надійка звернула увагу, що коли вони виходили з храму, бабуся подала милостиню якійсь бабусі, яка сиділа на сходах. – Бабусю, а навіщо ти даєш їм гроші? Тато казав, що …

Поділись з друзями...
Надійка з бабусею лущuлu на веранді горох. Старенька глянула на онуку. – Сталося це за три роки до того, як я заміж вuйшла, – почала вона. – Був у нас у селі хлопець – Микола. Гарнuй, працьовuтий. На нього багато дівчат задивлялися, а він повз ходuв, ні на кого не дuвuвся. І раптом по селу звістка промайнула: Миколка одружuвся! Дівчuну взяв із сусіднього села – гарну, але безпрuдану, сuроту. Через рік син у них народuвся – назвали Василько. Жилu, як усі – працювали, город садuли, а головне – ніколи не сварuлися. А якось пізно восени сталося несподіване Read More

У Тетяни не стало матері… У чому була, в тому вона й поїхала у рідне село. В хаті все виглядало так, ніби мама вийшла і зараз повернеться, сплесне руками і почне поратися біля печі… На очі Тетяни найшли сльози. – Матусю, як же так? Ти так мені потрібна… – Тетяна присіла на ліжко, зняла зі спинки мамину кофту і пригорнулася до неї. Запах не встиг ще вивітритися…

Тетяна поїхала з села у місто і вступила вчитися. Після сільської школи було складно, але вона цілими днями сиділа за підручниками, щоб не залишитися без стипендії. Мама могла допомогти їй …

Поділись з друзями...
У Тетяни не стало матері… У чому була, в тому вона й поїхала у рідне село. В хаті все виглядало так, ніби мама вийшла і зараз повернеться, сплесне руками і почне поратися біля печі… На очі Тетяни найшли сльози. – Матусю, як же так? Ти так мені потрібна… – Тетяна присіла на ліжко, зняла зі спинки мамину кофту і пригорнулася до неї. Запах не встиг ще вивітритися… Read More

Сашко одружився з Ольгою. Все село знало про їхнє кохання, бо дружили вони зі школи. Все було добре в молодій сім’ї – і порядок, і достаток, і мир, і злагода. Ось тільки прожили вони разом вже шість років, а дітей все не було… Ольга дуже переживала. – Не переживай, – казав Сашко. – Які твої роки? Все ще у нас буде. Я тебе люблю, Олечко! Сашко обійняв дружину…

Сашко одружився одразу після служби. Ольга чекала на нього. Все село знало про їхнє кохання вже давно, бо дружили вони ще зі школи, ходили завжди поруч. – Он молоді йдуть …

Поділись з друзями...
Сашко одружився з Ольгою. Все село знало про їхнє кохання, бо дружили вони зі школи. Все було добре в молодій сім’ї – і порядок, і достаток, і мир, і злагода. Ось тільки прожили вони разом вже шість років, а дітей все не було… Ольга дуже переживала. – Не переживай, – казав Сашко. – Які твої роки? Все ще у нас буде. Я тебе люблю, Олечко! Сашко обійняв дружину… Read More

Наталя лежала на ліжку й відпочивала. Вона була вже старенькою, та й слаба постійно, тож підводилася вона рідко. Допомагала Наталі її двоюрідна внучка Катруся, яка жила разом із нею… Раптом у коридорі пролунав дзвінок домофона. Внучка одразу кинулася туди і підняла слухавку. – Хто там? – запитала вона. – Дід Петро, – твердо сказав чоловічий голос. – Відкривай! – Який ще дід Петро? – не зрозуміла Катя. – Катрусю, відкривай! – раптом пролунав з кімнати голос Наталі. ..

Дід Іван із кимось говорив по телефону добрих пів години. Потім він з ностальгійною усмішкою на обличчі сидів і дивився в одну точку. – Тату, хто там дзвонив? – підійшла …

Поділись з друзями...
Наталя лежала на ліжку й відпочивала. Вона була вже старенькою, та й слаба постійно, тож підводилася вона рідко. Допомагала Наталі її двоюрідна внучка Катруся, яка жила разом із нею… Раптом у коридорі пролунав дзвінок домофона. Внучка одразу кинулася туди і підняла слухавку. – Хто там? – запитала вона. – Дід Петро, – твердо сказав чоловічий голос. – Відкривай! – Який ще дід Петро? – не зрозуміла Катя. – Катрусю, відкривай! – раптом пролунав з кімнати голос Наталі. .. Read More

– Не дивуйся, але так вийшло, загалом я… Я вагітна! Ще не помітно, але майже чотири місяці, – раптом видала Олена.Марині здалося, що вона хотіла щось ще сказати, але тут гримнули вхідні двері і зайшов Ігор.Марина гріла Ігореві котлети , а сама думала, що Олена була якась дивна… Коли Олену відвезли в пологовий, Марина хвилювалася. Рано-вранці вона подзвонила в пологовий. Їй довго не відповідали, а потім запитали: – А ви їй хто? Марина вигадала, щоб швидше відповіли: – Та сестра я! – Приїжджайте, дівчинка в неї народилася, – повагавшись, сказала медсестра. – А навіщо приїжджати? – не зрозуміла Марина. І тут…

– Давай на дачу Оленку з собою покличемо? – Марина затишно влаштувалася на дивані. Ігор її обійняв і вони вкотре дивилися старий-старий фільм. – Та ну її, Маринко, – Ігор …

Поділись з друзями...
– Не дивуйся, але так вийшло, загалом я… Я вагітна! Ще не помітно, але майже чотири місяці, – раптом видала Олена.Марині здалося, що вона хотіла щось ще сказати, але тут гримнули вхідні двері і зайшов Ігор.Марина гріла Ігореві котлети , а сама думала, що Олена була якась дивна… Коли Олену відвезли в пологовий, Марина хвилювалася. Рано-вранці вона подзвонила в пологовий. Їй довго не відповідали, а потім запитали: – А ви їй хто? Марина вигадала, щоб швидше відповіли: – Та сестра я! – Приїжджайте, дівчинка в неї народилася, – повагавшись, сказала медсестра. – А навіщо приїжджати? – не зрозуміла Марина. І тут… Read More