Після важкої праці Марія зайшла до хати, аж тут чоловік із шафи свій одяг дістає. — Ти куди збираєшся, Миколо? — питає у чоловіка. — Поїду я, Маріє. До Лариси. І хата, і все, що в ній — твоє. Гроші, які збирали, лишаю тобі. Беру тільки те, що у гаманці. Вибачай, покохав я щиро цю жінку. Довго село гуло, але Марію не шкодували, думали, що чоловік повернеться ще до неї. А потім з Києва приїхали відпочивальники, які знають Ларису і Миколу, всі люди з подивом слухати, як вони зараз живуть
Саме ця історія трапилася в одному з невеличких прибережних сіл Славутича. Сюди, у яскравий мальовничий куточок Придніпров’я, щороку приїздили відпочивальники з самого Києва. Якраз десь того літа у Приходьків поселилася …
Після важкої праці Марія зайшла до хати, аж тут чоловік із шафи свій одяг дістає. — Ти куди збираєшся, Миколо? — питає у чоловіка. — Поїду я, Маріє. До Лариси. І хата, і все, що в ній — твоє. Гроші, які збирали, лишаю тобі. Беру тільки те, що у гаманці. Вибачай, покохав я щиро цю жінку. Довго село гуло, але Марію не шкодували, думали, що чоловік повернеться ще до неї. А потім з Києва приїхали відпочивальники, які знають Ларису і Миколу, всі люди з подивом слухати, як вони зараз живуть Read More