– Це моя мама! Змирись, вона житиме з нами! – 25 років я чудово жила з чоловіком, та вмить все змінилося

Я завжди поважала батьків чоловіка, та ще до весілля сказала Іллі, що жити з ними не буду. І ми наче домовились, адже тоді обидвоє мріяли переїхати з села до міста. …

Поділись з друзями...
– Це моя мама! Змирись, вона житиме з нами! – 25 років я чудово жила з чоловіком, та вмить все змінилося Read More

– От я вірно все зробив! Взяв крuвеньку, а її батьки і квартиру, і машину нам дали! Усі на руках мене носять! А коханок ніхто не відміняв

Все життя я страждала від комплексів. А все через лікарську помилку. Коли мама народжувала, їй не зробили вчасно кесарів розтин. Я йшла ніжками вперед, мене перевертали та випадково вивернули ногу. …

Поділись з друзями...
– От я вірно все зробив! Взяв крuвеньку, а її батьки і квартиру, і машину нам дали! Усі на руках мене носять! А коханок ніхто не відміняв Read More

– Стефко, та ти в селі живеш! В тебе тих курей – не злічити, і яєць має бути багато. Це ж логічно, хіба ні? Невже тобі рідній сестрі шкода дати три десятка на Великдень? Я ж планувала в кошичок своє, домашнє яйце покласти, а не куплене, де жовток аж синій. Я ж не прошу тебе полядвиці кусок мені дати, а звичайнісіньке яйце, – наголосила я сестрі.

– Стефко, та ти в селі живеш! В тебе тих курей – не злічити, і яєць має бути багато. Це ж логічно, хіба ні? Невже тобі рідній сестрі шкода дати …

Поділись з друзями...
– Стефко, та ти в селі живеш! В тебе тих курей – не злічити, і яєць має бути багато. Це ж логічно, хіба ні? Невже тобі рідній сестрі шкода дати три десятка на Великдень? Я ж планувала в кошичок своє, домашнє яйце покласти, а не куплене, де жовток аж синій. Я ж не прошу тебе полядвиці кусок мені дати, а звичайнісіньке яйце, – наголосила я сестрі. Read More

Ми стояли під під’їздом будинку, де прожили тринадцять років. Сусіди проходили повз, відводячи очі. Хтось прискорював крок, наче ми були заразними. Лише баба Ніна з п’ятого поверху винесла пакет із домашнім печивом для дітей. Вдалині з’явився старий жовтий мікроавтобус. Гучний, з облізлою фарбою, але для нас він був прекрасніший за будь-який лімузин.

– Я ніколи не хотів їх усіх! – Андрій жбурнув теку з документами на стіл. – Семеро! Ти розумієш, що це ненормально в наші дні? Я стояла в центрі вітальні, …

Поділись з друзями...
Ми стояли під під’їздом будинку, де прожили тринадцять років. Сусіди проходили повз, відводячи очі. Хтось прискорював крок, наче ми були заразними. Лише баба Ніна з п’ятого поверху винесла пакет із домашнім печивом для дітей. Вдалині з’явився старий жовтий мікроавтобус. Гучний, з облізлою фарбою, але для нас він був прекрасніший за будь-який лімузин. Read More