Коли Артем познайомився з Іриною, у нього вже була власна трикімнатна квартира в новобудові. Уже тоді він готовий був одружуватись з дівчиною, але поставив перед собою ціль: спочатку треба закінчити ремонт.
Ірина дочекалася, доки ремонтні роботи закінчаться, але Артем все одно робити пропозицію зовсім не поспішав.
Мовляв, спочатку треба грошей на весілля назбирати. Раніше ж усе на ремонт витрачалось.
– Артеме, поїхали до моїх батьків? Познайомишся з ними, вони давно про тебе питають. Ти ж знаєш, тато не остання людина в місті, – сказала якась Ірина, втомившись чекати від хлопця перших кроків.
Артем розумів, що відмовити не може, бо тоді дівчина його кине, тож погодився на таку авантюру. А там батьки, зачекавшись уже весілля доньки, ще з порогу дали своє благословення. Батько нареченої сказав, що всі витрати він може взяти на себе. Але для Артема то була справа принципу. Тому, щоб оплатити свою частину, хлопець молодий чоловік взяв кредит.
Через тиждень пара повинна була їхати і до Артемової матері знайомитись, але Ірі ця ідея не подобалась, тож вона відтягувала цю поїздку як могла. Вона вважала, що на село має якусь алергію.
Свою маму Артем любив понад усе на світі. Вона виховувала хлопця сама, батько давним-давно помер. Жінка робила все, щоб дати сину хорошу освіту та допомогти вибитись у люди. А після весілля збирався забрати її до себе в місто.
І от коли син вкотре приїхав до мами, побачив, що та дуже захворіла. І не сказала ж нічого! Виправдовувалась, що нічого серйозного не сталось. Але Артем у все це не повірив і повіз маму в лікарню.Були навіть думки перенести весілля на більш слушний час, але Антоніна Володимирівна запевняла, що до того часу буде як новенька.
За тиждень до свята в Артема з’явилась можливість підписати вигідну умову в іншому місті. Пообіцявши нареченій, що до їхнього дня встигне повернутись, чоловік зібрав речі і поїхав заробляти гроші.
– Іринко, тільки дуже тебе прошу, зустрінеш маму з лікарні? Її якраз виписують завтра. Забереш її до нас у квартиру, побудете там разом кілька днів. Добре?
Ірина мовчки кивнула.
Тиждень минув швидко, Артем повернувся додому. Наречена одразу кинулась обіймати коханого, а той запитав:
– А мама моя де? Щось її не чути.
– Ой, там така кумедна ситуація сталась. У мене справ багато перед весілля було, я нічого не встигала. Ну і попросила тата твою маму забрати. А тато це доручив моїй мамі, а вона – нашій помічниці… Словом, усе добре, маму забрали. Вона в селі.
Артем не знав, що відповісти. Постояв мовчки кілька секунд, залишив речі і пішов. Через кілька годин додому він повернувся уже з мамою.
– Артемчику, – зустріла його Ірина, – ти що, хочеш у нас маму поселити? Але ж ми ще молоді! Нащо нам ці проблеми зі старою людиною. Якщо ти так за неї хвилюєшся, давай знайдемо їй місце в будинку для літніх людей… Там їй краще буде, аніж у селі.
Артем далі навіть слухати нічого не хотів. У своїй майбутній дружині він розчарувався назавжди.
– Збирай свої речі і їдь до батьків. Весілля не буде. Більше я тебе знати не хочу.
Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.
Як ви гадаєте, чи правильно зробив Артем?