12 років тому почалася російсько-грузинська війна, це багато хто пам’ятає. На жаль, те, що відбувалося потім, у багатьох є спокуса забути. У тому числі на Заході. Я нагадаю: через декілька місяців після війни Євросоюз почав «партнерство заради модернізації» з Росією, а Хілларі Клінтон натиснула спільно з Лавровим «кнопку перезавантаження». Проце в Фейсбуці пише ексміністр МЗС України Павло Клімкін.
Навчатися завжди краще на чужих помилках, а не на своїх. Ми, на жаль, і на своїх не спромоглися. Можна скільки завгодно згадувати про те, що змінила ця війна, але один висновок мають пам’ятати всі: Росії немає сенсу робити аванси, вона розуміє тільки гру з нульовою сумою. Тому й говорити з РФ потрібно тільки спільно всьому Заходу, і почалося це лише після російської агресії в Україні. І друге: не довіряти ні в чому й вимагати чітких дій, які можна перевірити. Якщо б Захід почав дотримуватися лінії «спільних вимог спільного тиску» у 2008 році, то світ зараз виглядав би по-іншому.
Я в школі читав «Три мушкетери» — один за всіх і всі за одного — це головний урок, який ані ми, а не Захід не зробили з російсько-грузинської війни і який має залишатися ключовим принципом солідарності у відносинах з РФ. Крапка.