Анатолій та Юлія познайомилися у друзів. Після знайомства не захотілося розлучатися, тому вони вирушили гуляти і розлучилися тільки під ранок.
– Це мій найкращий день, – зізнався Анатолій. – У мене зовсім немає часу на прогулянки, я повинен дбати про маму з того часу, як тата не стало.
Уява намалювала Юлії немічну стареньку, яка досі переживає через те, що втратила чоловіка, і вона вигукнула:
– Ти такий молодець!
“Як же я помилилася, вона зовсім не старенька”, – подумала Юлія, коли Анатолій познайомив її з мамою. Катерині Олексіївні виповнилося п’ятдесят п’ять, але виглядала вона молодшою за свої роки. Недуг в ній теж не спостерігалося, рухалася жінка легко, як молоденька.
“Такій точно потрібна допомога?” – засумнівалася Юлія.
Катерина Олексіївна, наче почувши її думки, попросила м’яким, несміливим голосом:
– Сину, принеси мені каву.
Усю зустріч вона просила Анатолія то подати кардиган, то посунути стілець, то попросити вимкнути кондиціонер, і щоразу син кидався на допомогу. Юлію Катерина Олексіївна ласкаво розпитувала, чим займається, з якої вона сім’ї, яке у неї хобі. Але варто було Анатолію підвестися з-за столу і відлучитися, як його матір наче підміняли.
Вона миттю перестала посміхатися і уткнулася в телефон, а коли Юлія спробувала щось сказати, відповідала:
– Не люблю марну балаканину!
– Катерино Олексіївно, я вас чимось образила? – обережно поцікавилася Юлія.
Жінка пирхнула, картинно закотила очі і відвернулася. Однак, коли з’явився Анатолій, Катерина Олексіївна моментально прибрала телефон і знову тепло посміхнулася Юлії.
– Як тобі мама? – запитав її Анатолій, коли підвозив додому.
– Приємна жінка, але був один дивний епізод, – зізналася Юлія.
Вислухавши її, Анатолій насупився:
– Ви як змовились усі.
– Хто це ми? – здивувалася Юлія.
– Дівчата, з якими я зустрічався раніше, теж маму сварили, наче кожна хотіла отримати мене собі і розлучити з мамою. Я не можу її покинути. Якщо ти хочеш, щоб ми були разом, тобі доведеться з нею порозумітися.
– А що якщо вона не захоче порозумітися зі мною? – запитала Юлія.
– Мама тебе вже обожнює, так мені і сказала, коли ти ходила попудрити носик.
“Дуже в цьому сумніваюся”, – подумала Юлія. Чуття підказувало їй, що треба закінчити стосунки тут і зараз.
Але потім вона глянула на Анатолія, і логіка поступилася місцем почуттям. Вони з цим чоловіком підходили один до одного, як шматочки пазла. Вони мали однакове почуття гумору, вони любили собак, одні й самі фільми, обидва не переносили петрушку. Юлія могла б назвати мільйон таких дрібних деталей, з яких складається спорідненість душ, але за підсумком значення мало лише одне: із цим чоловіком вона хотіла завести дітей та зустріти старість.
«Така близькість варта того, щоб потерпіти дивну свекруху, не завжди вона буде поруч», – подумала Юлія.
***
Вони вирішили побратися і оголосили про це, зібравши на вечерю родичів та друзів. Юлія пильно стежила за Катериною Олексіївною, тож помітила, як та скам’яніла, почувши новини.
Юлія та Анатолій якраз з’їхалися, і дівчина з нетерпінням чекала, коли вони залишаться самі у своєму будинку. Проте наречений почав збиратися разом із гостями, пояснивши:
– Відвезу маму додому, вона трохи перебрала, та й небезпечно одній по темряві їхати.
Юлія впокорила невдоволення і сказала:
– Потім відразу додому, я чекатиму.
Минула година, потім друга, Анатолій не повертався. Юлію зморив сон, а коли вона прокинулася, була вже сьома година ранку. Наречений так і не повернувся, на телефоні не було ні дзвінків, ні повідомлень.
Анатолій, повернувшись, спокійно пояснив:
– Мамі було недобре, вона так розпереживалася через нас, навіть плакала. Іноді радість – це також стрес.
– Але чому ти не подзвонив? – Вигукнула Юлія.
– Забув, нічого страшного, – відмахнувся Анатолій.
Юлії не хотілося сваритися, але вона уявила, що така ситуація повториться, і в ній закипіло невдоволення.
– Ні, ми не залишимо це просто так! Я буду твоєю дружиною і заслуговую на право знати, де ти і з ким. Якщо ти не розповідаєш мені такі дрібниці, навіщо нам тоді взагалі одружуватися?
Анатолій розгубився від такого пристрасного невдоволення, але, помовчавши, визнав:
– Ти маєш рацію, я якось про це не подумав. Пробач, тепер завжди попереджатиму.
Увечері зателефонувала Катерина Олексіївна. Юлія здивувалася, адже раніше майбутня свекруха не рвалася спілкуватися з нею особисто. Вона не встигла поставити жодного питання, як мати нареченого обрушилася на неї:
– Як ти смієш контролювати Толіка? Він має право сам вирішувати, залишитися йому в матері чи ні. О-о-о, я знаю таких краль, хочете отримати чоловіка собі і позбутися його матері, як непотрібного мотлоху! Нічого в тебе не вийде, я завжди буду головною жінкою у його житті!
Слухаючи Катерину Олексіївну, Юлія поступово закипала від невдоволення. Дочекавшись, поки майбутня свекруха зробить паузу, вона викарбувала:
– Хороша мати бажає синові щастя, ви ж думаєте лише про себе. Анатолій уже дорослий, тримати його біля своєї спідниці завжди не вийде.
На тому кінці пролунало обурення, але Юлія не збиралася сперечатися з Катериною Олексіївною. Вона поклала слухавку і тільки потім подумала: “Навряд чи Толіку сподобається, що я розмовляю з його мамою в такому тоні”.
Однак Катерина Олексіївна виявилася хитрою, вона не стала прямо звинувачувати майбутню невістку та налаштовувати сина проти неї. Натомість вона пустила в хід безпрограшний козир – своє здоров’я. Відколи Анатолій з’їхався з нареченою, самопочуття матері різко погіршилося.
– Доведеться перенести побачення, мамі щось зле, – казав Анатолій.
Або пропонував:
– З’їздь до друзів одна, маму треба відвезти на огляд.
Юлія якось запитала прямо:
– Ти не помічаєш, що твоїй мамі погано саме тоді, коли у нас намічається щось важливе?
– Упевнений, ти перебільшуєш, – відмахнувся Анатолій.
– Давай перевіримо? – запропонувала наречена. – Напиши їй, що хочеш влаштувати мені сюрприз і ввечері ведеш у ресторан. Подивимося, коли після цього їй знадобиться твоя допомога.
– Гаразд, але лише щоб довести, що мамині проблеми зі здоров’ям – випадковість.
Анатолій відправив повідомлення, і у відповідь прийшло майже відразу. Юлія побачила, як посмішка сповзла з обличчя нареченого, той глянув на неї розгублено.
– Ти мала рацію, мама пише, що їй недобре і потрібно побути з нею. Але чому вона це робить?
– Тому що звикла бути єдиною жінкою у твоєму житті. Ти замінив їй чоловіка, що стосується турботи, і вона не хоче тебе відпускати. Тобі треба вирішити, чи хочеш ти вічно бути маминим синочком.
Більше вони не обговорювали Катерину Олексіївну та її дивну поведінку, але Юлія бачила, що наречений серйозно обмірковує свої стосунки з матір’ю. Підсумок цих роздумів вона дізналася, коли майбутня свекруха обрушила на неї купу гнівних повідомлень, а потім взагалі заявилася з розбірками, але передбачливо в той час, коли Анатолія не було вдома.
– Я не дам внести розбрат між мною та сином! – Заявила вона, тицяючи пальцем в Юлію. – Таких дівчат може бути мільйон, але я єдина!
– Ви кажете, як ревнива дружина, а не мати, – зауважила Юлія, яку ця ситуація навіть порадувала.
– Тому що мати для чоловіка найближча, так було й так буде, – заявила Катерина Олексіївна.
***
У п’ятницю Юлія та Анатолій мали бронювати ресторан та обговорювати меню. Коли дівчина приїхала, вона з неприємним подивом виявила там Катерину Олексіївну.
– Мама запропонувала сплатити частину весільних витрат і хоче допомогти, – пояснив Анатолій.
Юлія втримала роздратування, бо не хотіла влаштовувати сварку при персоналу ресторану. Однак цей візит став для неї серйозним випробуванням. Катерина Олексіївна вчепилася в синову руку і відмовлялася її відпускати. Вона забракувала страви, які обрала Юлія, пояснивши:
– Толік, ти ж не любиш курку, треба взяти тільки свинину. Я все оплачу.
Катерина Олексіївна ніжно погладила сина по щоці. Юлія зловила розгублений погляд дівчини, адміністратора ресторану, та явно не могла зрозуміти, хто з двох жінок наречена та кого їй треба слухатись.
Від цього Юлії стало смішно і соромно. Вона м’яко, але з прихованою сталлю в голосі промовила:
– Катерино Олексіївно, впевнена, ваш син може вирішити, що хоче на власне весілля. Він зовсім не маля, яким ви його вважаєте.
Катерина Олексіївна блиснула очима, встала та демонстративно вийшла.
– Навіщо ти так? Мама просто хотіла допомогти, – заступився Анатолій.
– І тому поводилася, ніби ми плануємо її весілля? Якби мій батько так поводився, ти вважав би це нормальним?
Анатолій зам’явся і промовчав, але відповідь і не знадобилася.
***
«Катерина Олексіївна прив’язувала сина до себе роками, звичайно, Анатолію потрібен час, щоб розірвати цей зв’язок», – переконувала себе Юлія.
Цю фразу їй доводилося повторювати під час усієї підготовки до весілля, поки Катерина Олексіївна намагалася змінити замовлення на торт, замовити на весілля лімузин та голубів, яких наречена категорично не хотіла, і навіть виключити зі списку гостей подруг Юлії.
Спочатку Анатолій умовляв наречену дозволити матері взяти участь у підготовці, але Юлія щоразу запитувала:
– Чиє буде весілля, наше чи її?
А потім трапився епізод, який назавжди схилив шальки терезів на користь Юлії, а не Катерини Олексіївни. Майбутня свекруха дізналася, що вони хочуть зробити фото біля міських визначних пам’яток, і заявила:
– Це так старомодно, що навіть смішно! Та й список локацій просто сором. Юлія, ви ж сучасна дівчина, до чого вам це?
Анатолій, який протягом усього монологу похмурнів, нарешті сказав:
– Це була моя ідея, локації теж вибирав я.
Катерина Олексіївна засоромилася, але відразу дзвінко засміялася:
– Попалися? Я ж просто пожартувала!
Після цього Анатолій м’яко і ненав’язливо усунув матір від планування весілля, а нареченій повідомив:
– Ти тільки не смійся, але я задумався, раптом мама і інших моїх дівчат так само ганяла, а я не помічав?
Юлія співчутливо взяла нареченого за руку:
– Напевно, так і було.
– Вибач, що не повірив одразу.
***
Юлія подумала, що після цього фіаско Катерина Олексіївна здасться і дозволить сину жити своїм життям, але вона недооцінила майбутню свекруху.
– Показував мамі фото твоєї весільної сукні, вона попросила, – повідомив якось Анатолій.
– Навіщо воно їй? – насторожилася Юлія.
– Сказала, цікаво, дуже хвалила і попросила скинути фото їй.
Якби на місці Катерини Олексіївни був хтось інший, Юлія пропустила б це повз вуха, але тут вона стривожилася.
«Навіщо Катерині Олексіївні фото моєї сукні? Якщо хоче зіпсувати її, попросила показати її особисто. І потім нову купити не проблема, вона це розуміє. А що якщо вона хоче одягти на весілля таке саме?»
Юлія навіть посміялася з себе. Ну хто одягає весільне вбрання на чуже весілля!
“Наприклад, мати, яка тримається за сина міцною хваткою”, – шепнув внутрішній голос.
Увечері Юлія почепила перед собою весільну сукню та довго її розглядала. До сьогоднішньої розмови з нареченим вбрання їй дуже подобалося, а зараз їй стало неприємно на нього дивитися.
«Навіть якщо моя здогад неправильна, Катерина Олексіївна своїми підозрами назавжди зіпсувала для мене цю сукню. Вона псує все, до чого торкається. Напевно й саме весілля якось зганьбить», – подумала Юлія, запихаючи вбрання назад у шафу.
“Але ти можеш зіпсувати весілля їй”, – прошепотів внутрішній голос.
Юлія моментально зрозуміла, що треба робити, і мимоволі засміялася.
***
– Ти виглядаєш чудово, – сказав Анатолій, дивлячись на наречену з деяким здивуванням.
Юлія поправила фату:
– Рада, що тобі подобаються зміни.
«Цікаво, чи це сподобається Катерині Олексіївні?» – подумала вона.
Вчора мама Анатолія надіслала фото вишневого вбрання, яке придбала для весілля сина. Юлія попросила гостей одягнути щось темне, щоб її біла сукня виглядала на тлі ще ефектніше, тому костюм свекрухи схвалила. Але чомусь їй здавалося, що Катерина Олексіївна прийде зовсім в іншому.
Майбутня свекруха запізнювалася і з’явилася, тільки коли молодят запросили до зали. Її поява не залишилася непоміченою. Юлія зрозуміла, що завітала Катерина Олексіївна після того, як її мама ахнула і притиснула руку до губ.
Невістка одразу обернулася.
Ні, це була не та сама сукня, яку купила Юлія, але дуже схоже: елегантний фасон, мережива, а головне – білий відтінок. Вбрання було здатне принести невдоволення будь-якій нареченій, що бажає бути на своєму весіллі найкрасивішою.
Якби не одне але…
Скромна, але торжествуюча посмішка Катерини Олексіївни зів’яла, коли вона побачила Юлію. Її погляд розгублено пройшовся її платтям, і майбутня свекруха вигукнула, не стримавшись:
– Зелене?! Чому ти в зеленому?
Юлія поправила сукню світло-зеленого кольору і ніжно посміхнулася:
– Тому що білий колір – це минуле століття. Я хотіла бути оригінальною та сучасною.
Погляд Катерини Олексіївни зупинився на гостях, усі жінки як одна також були одягнені у різні відтінки зеленого. На їхньому тлі її весільне плаття виглядало блякло і особливо недоречно.
– Ти хіба не попередив маму, що потрібне нове вбрання? – шепнув Анатолій.
– Мабуть, забула, але це не біда. Вона чудово виглядає, – відповіла Юлія, підхопила його під руку, і вони разом увійшли до зали.
***
Все весілля Катерина Олексіївна трималася осторонь, явно засмучена вчинком невістки та поглядами, які кидали на неї інші гості.
Під час танцю Анатолій нахилився до вуха новоспеченої дружини та шепнув:
– Я зрозумів, мама одягла цю сукню спеціально! Але навіщо?
– Бо не хоче тебе відпускати.
Анатолій стиснув руку нареченої міцніше:
– Їй доведеться це зробити, я більше не дозволю мамі керувати мною.
Анатолій обійняв її і через його плече Юлія побачила сумну свекруху. На мить вона пошкодувала Катерину Олексіївну, але відразу подумала: «Ось що буває, коли робиш іншу людину сенсом життя. Тепер їй доведеться вчитися жити одній, і це лише її вина».