Відучилася в університеті, і ми з хлопцем вирішили одружитися.
— Бажаєте весілля, самі оплачуйте, – відразу сказали його батьки.
Батьки хотіли навпіл, оскільки ми студенти і ще не мали роботи. Ми сходили вдвох
розписалися і надвечір приготували стіл.
Покликали батьків з обох боків. Тихо посиділи. Чоловік зажадав, щоб я переїхала
жити до його батьків, бо ми ще не мали нічого свого.
Я вважала, що повинна йти за чоловіком і переїхала в іншу область. Спочатку все
йшло добре, я поступлива і працьовита. Робила роботу по дому, у дворі, на городі, за
місяць знайшла роботу, причому дуже гідну.
Свекруха — домогосподарка, весь час сидить удома і нікуди не ходить. І тут я почала
розуміти їхній спосіб життя.
Свекруха знаходиться в центрі уваги, у них у сім’ї всі чоловіки (чоловік та троє синів).
На мене одразу скинула прибирання, готування, прання та прасування хоч свекри у
мене молоді, по 40 років.
Я приходила з роботи і все мовчки робила. Але ми із чоловіком не жили сім’єю. У нас
навіть не було окремої кімнати, спали на дивані в залі, зарплату чоловік віддавав
батькам, зі своєї я купувала продукти, засоби для прання, прибирання, оплачувала
комунальні послуги 50%.
Бувало, що на велику покупку, як зимове пальто чи чоботи, мені додавали мої
батьки. Було дуже соромно.
Спроби поговорити із чоловіком ні до чого не приводили. Крім того, ми жили на
пташиних правах, і якщо, наприклад, довго купалися у ванній, то отримували багато
скарг, а починаючи заперечувати, нам вказували на двері.
Проживши так рік, мене підвищили на посаді, і я вирішила, що можу дозволити собі
орендоване житло, оскільки чоловік так мені грошей і не давав. Я почала самотужки
шукати квартиру, чоловік мене не підтримав, його все влаштовувало, а побуту він не
помічав.
Дітей заводити у тому будинку я просто боялася. Коли я заговорила з чоловіком про
розстрочку на житло, він влаштував скандал і вигнав при свекрусі мене з дому. Вона
мовчки дивилася.
Я була рада, що в незнайомому мені місті в мене з’явилася подруга і якийсь час жила
в неї. Потім чоловік повернув мене додому.
Але нічого не змінилося, і за півроку я знову заговорила про придбання свого житла.
Однак знову почула лише лайку, і чоловік знову вигнав мене при свекрусі посеред
зими.
Знову мені посприяла подруга. І я чітко вирішила, що більше туди не повернусь, а з
чоловіком буде розлучення.
Однак, прийшовши забирати речі, я чоловіка ще більше не впізнала, мама
нашіптувала йому на вухо, а він повторював її слова про розлучення. Свекор увесь
час був на роботі, знав всю історію зі слів свекрухи. Сина вони використовували як
гаманець та робочу силу у дворі.
Моментально я знайшла потрібну квартиру, господиня віддала ключі відразу, хоча
документи ще були не готові, я переїхала. Влізла в розстрочку на житло на 10 років,
але була щаслива.
На покупку мені потрібна була згода чоловіка і, зустрівшись з ним, ми помирилися, я
вмовила його переїхати. Виявляється, він віддавав гроші батькам, бо вони купили
нову машину в кредит. І саме на той момент вони його виплатили.
Все стало спокійно. Я оформила квартиру на себе та стала господинею свого
кута. Однак те, що я так піднялася за два роки у незнайомому місті, не давало
спокійно жити моїм свекрам.
Вони самі жили у бабиному будинку без ремонту, а в нас євроремонт. Але я не
звертала на це уваги. Почула купу гидот і вирішила, що спілкуватися з ними не хочу.
Із чоловіком стосунки налагодилися. Минув рік, я заробила на гарний декрет, щоб
платити розстрочку та почала планувати дитину.
Іноді я чула гидоту про себе, яка я аферистка, що оформила житло на себе зі слів
чоловіка. Звичайно, я людина вразлива і плакала в подушку, може, ще гормони
впливали.
Мене поклали на збереження на місяць. Чоловік після роботи ходив не додому, а
батькам допомагати щодня і я його бачила лише о 9-10 вечора. Я впоралася сама по
квартирі і ще ми придбали маленьку ділянка землі.
Я сама її обробляла. За цей час я іноді зустрічала свекрів на вулиці і віталася з ними,
вони вдавали, що мене немає. Мої батьки допомогли купити ліжечко, візок, дитячі
речі та домовилися з приватною лікарнею. З’явилася на світ дитина.
Минув місяць і одного вечора чоловік приводить їх до нас у квартиру. Вони мовчки
пройшли, подивилися на доньку, сказали, що схожа на чоловіка, та й пішли.
Ще за місяць ми вирішили дочку хрестити. Мої батьки приїхали із села, допомогли
мені зібрати стіл. Чоловік сам покликав своїх батьків до нас у квартиру на застілля.
Вони приїхали, розкритикували страви та поїхали. Я витерпіла заради чоловіка і щоб
не псувати свято доньки.
Через три місяці знову чоловік їх привів. Вони повз мене пройшли, спробували взяти
внучку, але вона їх не знає і почала плакати.
У розмові з чоловіком вони почали мене зачіпати. Я терпіла. Але потім у нас стався
скандал і чоловік наполягав на тому, щоб я пішла назустріч його батькам, кликала в
гості на чай.
Я відмовилася від спілкування. Я перенервувала, у мене пропало молоко, і я
відправила чоловіка до його батьків. І наступного дня чоловік і свекри як милі
прибігли до мене ділити житло.
Кричали при дитині, я висловила їм все, що накипіло, і що ми з чоловіком сваримося
тільки через них. Вони кричали, що не прийдуть взагалі. І справді півроку я їх не
бачила.
Дитині виповнився рік. І після цього почалося. Свекри образилися, що їх не
покликали, хоч ми вдома чай із тортом попили і все. І через чоловіка почали мені
передавати погрози, що я не даю їм бачити внучку, вони підуть до суду та створять
мені проблеми на роботі. Я плакала.
Сходила до мешканців, знайшла свідків, що ніхто з них до нас не приходив.
Заздалегідь сходила в опіку та повідомила ситуацію. Мене заспокоїли та відправили
додому.
Тут сталося страшне. На нервовому ґрунті у мене болів живіт, завмер плід. Я хотіла
мати двох дітей з різницею в рік.
Я не витримала, посадила дитину в візок і пішла до свекра додому з’ясовувати
стосунки. Вони опустили очі, почали відмовлятися від усього.
Я дала їм шанс виправитись. Вони почали іноді приїжджати до нас, дзвонячи мені
перед виїздом.
Розмови ми не вели, але з дитиною я познайомила їх. Однак знову все зіпсувалося.
Я повинна їх годувати, обходжувати за ту єдину годину, на яку вони приходять, а я
тільки сиджу поруч і показую їм вміння доньки. І свекруха потроху почала мене
повчати.
Ми весь цей час намагалися планувати дитину та через 3 місяці бог дав. Коли я їм
повідомила, ніхто й вухом не повів.
Але все протікає з ускладненнями, і до нас приїхала моя сестра допомагати. Мені
треба лежати, а з півторарічною дитиною це важко. Чоловік у вихованні мені не
допомагає.
І ось свекруха напросилася до нас у гості. А я з ранку встала, нагодувала доньку і
лягла назад.
Чоловік був удома з дочкою та сестрою. Вони відчинили їй двері і посиділи. Але
виявляється, свекруха образилася, що я не вожу хороводи навколо неї і пішла.
Наступний день маю день народження. Ми вранці пили чай із тортом. Прибігла
свекруха, і почала на мене кричати, що я вчинила вчора. Сказала, що більше не
прийде. І їй все одно на мене, мою дитину в животі та внучку.
Я занервувала, болів живіт, поїхала на УЗД, де сказали, що дитина не здорова.
Вирішила зателефонувати свекру, щоб вгамував свою дружину, але у відповідь
почула щось про розлучення, поділ квартири, і щоб я зі своїми дітьми прибралася до
матері, а квартиру переписала на чоловіка і в кінці взагалі про те, щоб позбавитися
від дитини на 6 місяці.
І що я повинна вибачитись перед його дружиною, і що вони як ходили, так і будуть,
але я повинна йти гуляти, поки вони сидітимуть у мене в квартирі. І що моїй сестрі не
місце у квартирі.
Я нервую, не сплю ночами від образи. Чоловік мовчить. Сходила до органів опіки
щоб дізнатися про свої права і мене знову заспокоїли. З онукою я бачитися не
забороняю, бо знаю закон, але хочу це робити під час прогулянки.
Нехай хоч стежать за нею, я з животом не встигаю наздогнати. Але побачивши їх у
мене починається мандраж. Я розумію, що моя дитина тільки привід, щоб дістатися
до мене.
Жодного подарунка, ні іграшки за весь час. Приходять, щоб поряд посидіти на дивані,
а дитина біля мене бігає. Виходить, я з дочкою граю, а вони дивляться. Свекр взагалі
в телефоні тикає.
Незабаром наступна зустріч і будуть розбирання. Я хочу направити їх у опіку,
оскільки вони мені погрожують, а дію я. Хочу спокійно доходити термін та щоб
з’явилися здоровий малюк.
Нехай буде офіційна постанова, якого дня скільки бачитися. Бо вони на поступки не
підуть. Мудрі люди, дайте якусь пораду, дуже хочеться убезпечитися від цих родичів.