Ми з мамою жили удвох. Мій батько відрікся від мене ще до моєї появи, тому мама більше ні з одним чоловіком відносин не мала. Її настільки вразила ця зрада, що вона присвятила своє життя релігії і службі при храмі.
Поки я була маленькою, то мені завжди було цікаво піти разом з мамою на службу. Мене заворожував спів там. Я могла годинами слухати його, і мені більше нічого не треба було. Подорослішавши, я стала й сама почала співати у хорі. Мама завжди говорила, що я буду гідною її заміною. Мені ніколи не подобалися такі її слова, тому з часом я почала віддалятися від усього цього, щоб мамі не було заміни і вона жила довго.
Мама працювала вчителькою початкових класів. Школа у нас в селищі була дуже старою і маленькою. Але, з огляду на, що дітей тут було теж небагато, то всім місця вистачало. Я завжди намагалася вивчити більше, ніж вимагають в школі, тому змогла вступити до університету в місті. Ось моє життя повністю змінилось.
Тут я дізналася, що таке дискотека і вечірки. А так як я жила в гуртожитку, то в кімнаті завжди було весело і дружно. Зі мною разом жили теж дуже виховані дівчатка, тому з навчанням у нас все було добре. Але і від студентського життя ми не відставали. Я навіть взяла участь в університетському конкурсі краси, на якому посіла перше місце серед першого курсу.
Ця перемога кардинально змінила моє студентське життя. Мене почали запрошувати на різні заходи в якості ведучої, що давало мені велику фору в навчанні. Гірше ставитися до нього я не стала, але поблажки все ж були. На черговому заході я познайомилася з багатим чоловіком. До цього я нікого до себе близько не підпускала, а тут підпустила. Він так красиво за мною упадав, що встояти було просто неможливо. Я і не встояла.
Але через кілька місяців він все ж зізнався мені, що одружений і має дітей. Для мене це було дуже несподівано і неприємно. Знаючи про це з самого початку, ніколи б не пішла на ці відносини. Але й дізнавшись покинути не могла. Дуже я його полюбила.
Про те, що сталося я на свою голівоньку розповіла мамі. Ми з нею завжди були найкращими подругами. З нею я могла поділитися чим завгодно, і отримати підтримку та пораду. Так сподівалася і на цей раз.
Але все обернулося непередбачувано. Мама зажадала, аби я відмовилася від цих відносин. На мій протест вона заявила, що відрікається від мене і вигнала з дому.
Я повернулася в гуртожиток. Коли розповіла коханому чоловікові, що сталося, він поставився до мене з розумінням і сказав, що буде і далі мене утримувати і допомагати мені.
Розлад мамою не виходить з моєї голови. Мені дуже гірко. Адже вона для мене найближча і найдорожча людина. Я розумію, що роблю неправильні речі! Я з усіх сил противлюсь цьому, але коли лиш побачу його, одразу тону мов свічечка.
Як бути? Як?