– Мамо, я молився перед боєм.. Образок тримав двома руками. Очі закривав не раз Героям з Богом розмовляючи думками.. Боже, чи тобі не видно з неба?! Он лежить Роман, Тарас, Микола. Побратими йдуть щодня до тебе. Подивися – цвuнтарі довкола…

Слава Герою!

– Мамо, я молився перед боєм. Образок тримав двома руками.

Очі закривав не раз Героям з Богом розмовляючи думками

– Боже, чи тобі не видно з неба?! Он лежить Роман, Тарас, Микола. Побратими йдуть щодня до тебе. Подивися – цвинтарі довкола…

Бій останній.

Смерть сказала:

– Час!!!

Душа прощалась з тілом в ту хвилину.

– Левко, Назаре, я іду

до вас.

Мама, у Львові, закричала:

– Сину!!!!..

……………………………………

Трембіти плакали, коли його ховали. Орли кричали, шуміли Карпати. Душі вояк УПА із могил встали, онука в Царство Боже проводжати.

Написана війною його доля. Рано ще в 23 у домовину. Сенів Андрій віддав життя за волю, за славу й честь. За рідну Україну…

Сам Бог зустрів його в воротах раю. Ангел сумний в скорботі нахилився. Туди рабів ніколи не пускають, а він життям за Перемогу розплатився…

Люди, подивіться в

його очі!

За чисту душу помоліться Богу.

Він з того світу всім сказати хоче:

– Не зрадьте нас!

Здобудьте Перемогу!

…………………………………….

Мамо…

Посадіть на могилі калину.

Я соловейком буду прилітає.

Вас любив і рідну Україну.

Не міг я поміж вами вибирати…

Слава Герою!

автор Соломія Українець

Поділись з друзями...