Він був легендарним Воїном, що з перших днів війни боронив рідну землю.
Останній бій прийняв за фортецю Бахмут.
ОЛЕКСАНДР ПОПОВ, боєць 2-го окремого батальйону Добровольчого українського корпусу.
Родом був із Кам’янця-Подільського Хмельницької області. Воювати пішов після Революції Гідності. Своє рішення він пояснював просто – ворога потрібно було зупинити.
Мав позивний «Дракон» – добрий і щирий із друзями та нещадний до ворогів. Він мужньо боровся з окупантами поблизу ДАПу, біля шахти «Бутівка», що поруч з Авдіївкою. Саме там Сашко отримав важке поранення, після якого довго й важко лікувався. Та знову повернувся на фронт.
“Познайомились на шахті Бутівка у далекому 2016… Пам’ятаю, як збирали кошти після твого першого поранення. Ти казав, що вичухаєшся та повернешся. Так і зробив. Кажу: давай пришлю тобі книжку “Шмаття війни. Донбас” українською та угорською, де про тебе та твій підрозділ окрема глава. Каже — приїдеш до мене у місто, зробиш презентацію, запросиш і тоді підпишеш вживу книжки. Я не встиг. Клята війна. Я обов’язково зроблю, бро, але ти не прийдеш… Широмасштабна почалася, від тебе звісток не було, а тут така…. В моїй пам’яті ти назавжди залишишся оптимістом та досвідченим воїном. Ми обов’язково помстимося за тебе”, — пригадує товариша волонтер з Донеччини Олександр Качура.
Доброволець Дракон поліг на Бахмутському напрямку в Донецькій області.
“Ми втратили більше ніж бійця з нереальним бойовим досвідом і легендарною харизмою. Разом із Сашком у нас вирвали шматок радості і світла, які так рідко зустрічаються на війні. Але ворог замість них отримає нашу лють. Скорботу відкладаємо на потім. Зараз є час лише на помсту. Другу Дракону тричі СЛАВА!” – написали побратими з другого батальйону ДУК.
«Не можу в це повірити. Щоразу, як гине Воїн, ніби світ перевертається. Свідомість відмовляється сприймати, що так може бути. З перших днів Він захищав Україну. Був важко поранений, але вибрався майже з того світу. І знову пішов в саме пекло. Захищати нас усіх… Разом боролись за те, щоб наш червоно-чорний прапор майорів на майдані. Багато чого проходили разом. Прожив, як Герой своє життя. Як Герой загинув», — розповів мер Кам’янця Михайло Посітко.
Він був Справжнім.
Відданим Україні, котру любив понад усе.
Чудовим Бійцем і прекрасною Людиною,
Мир душі твоїй, Герою
Низький уклін тобі.
