«Ірина народилась у місті Ірпінь Київської області, — повідомляє Гайсинська міська рада. — Все дитинство її пройшло на Вінниччині, оскільки вона відвідувала місцеву початкову школу. Середню загальну освіту здобула на Київщині після переїзду родини. Після школи навчалася в професійному коледжі з посиленою військовою та фізичною підготовкою. Здобувши повноліття, пішла на військову службу за контрактом до лав ЗСУ. Проходила службу солдатом в 72-й окремій механізованій бригаді імені Чорних Запорожців на посаді оператора-навідника. Уже на службі вступила до Білоцерківського інституту економіки та управління і здобувала спеціальність психолога».
Ще до повномасштабного вторгнення Ірина виконувала бойові завдання на сході України в Донецькій та Луганській областях, була учасницею бойових дій та мріяла про мирне життя у своїй державі.
«У перший день повномасштабного вторгнення наша захисниця отримала важке вогнепальне поранення на Київщині і протягом усього часу боролася за життя як справжній Боєць. Однак, 2 червня її серце зупинилося у лікарні, і тепер їй назавжди 23… Вона була доброю й уважною онучкою, зразковою донечкою для своїх батьків та люблячою сестричкою для свого молодшого братика. Ірочка вже ніколи не стане нареченою, не одягне весільного вбрання, не відчує радість материнства та тепла родинного домашнього вогнища, бо була благословенна Богом захищати український народ», – зазначається у повідомленні.
Поховали військовослужбовицю зі всіма військовими почестями під звуки Гімну України та залпи пострілів почесної варти на кладовищі села Шура-Бондурівська.
Світла та вічна пам’ять захисниці!