Страшенний бій,в Херсоні йшов,
А я,там малюка знайшов.
Малому ніжку відірвало,
Він так кричав,аж серце рвало.
Від болю потім не кричав,
Я зрозумів він помирав.
Надав йому я допомогу,
Перев‘язав як вмів,я ногу.
Я розірвав йому штанці,
А кров стікала по руці.
Хоч я робив це все?не вміло,
Треба робити,зрозуміло…
Хоч якось треба рятувати,
Від смерті теба утікати.
Тоді на руки взяв малого,
Сльоза стікала,просив Бога…
Я вже не йшов,летів я в ліс,
Я на руках,малечу ніс.
Малюк мовчав і все хрипів,
А я не йшов,а я летів…
У лісі малюка забрали,
Дівчата ніжку рятували.
Я повернувся знов до бою,
А серце рвалося,від болю.
Як там малий,а чи живий,
Кричав моск@лю,ти,не смій.
Кричав,стріляв,молився Богу,
Я йшов в перед,за перемогу.
Не міг одне,я зрозуміти,
За що,вмирають малі діти?
За що,калік із них зробили,
Чому життя,не справедливе???
Автор Люба Костюк