Дмитро Коцюбайло – хлопець з Бовшева Івано-Франківської області, який після Майдану у 18 років пішов добровольцем на фронт і без спеціальної військової освіти, доріс до комбата. Для багатьох загибель Да Вінчі, це – насамперед особиста втрата. Яким був та в що вірив цей молодий воїн, якому тепер назавжди буде 27…
Дмитро Коцюбайло народився 1 листопада 1995 року в селі Задністрянському, нині Бурштинської громади Івано-Франківського району Івано-Франківської области України. Прадід Дмитра воював у складі Української Повстанської Армії.
Закінчив Бовшівську загальноосвітню школу, Івано-Франківський художній ліцей, пишуть Версії.
У вісімнадцять років Дмитро добровольцем прийшов на фронт. Служив кулеметником. Діяв у складі у складі Добровольчого українського корпусу “Правий сектор”. Справою честі для нього було бути з усіма іншими хлопцями, які тоді воювали на Донбасі. При чому, його не соромило те, що він був наймолодшим з усіх. Друзі розповідали, що для нього війна була насправді життям.
Да Вінчі
Він воював в Пісках в 2014-му.
“Спокійний, врівноважений, у нього не було зазнайства і якоїсь такої зверхності”, – говорить Олександр Загородний.
Хлопець не потрапив в Донецький аеропорт лише тому, що перед тим, восени 2014 року, був поранений. На їхні позиції тоді був сильний приліт, військовий отримав перелом та осколкові поранення.
“Поки ворог на нашій землі, я не вважаю, що треба розходитись по домівках”, – казав у інтерв’ю журналістам Дмитро ще під час АТО, та додавав: “Нічим добрим воно не закінчиться, воно закінчиться великими втратами нашими, і великим кровопролиттям”.
Кохання
Своє кохання – Аліну, хлопець також знайшов на війні. Вона – парамедик, він молодий командир, вони познайомилися в Авдіївці.. Аліна – політолог за освітою, з початку початку війни була волонтеркою “Армії SOS”. В Авдіївці займалася медичним пунктом, щоб її “правосєки” не хворіли. Перше побачення пари відбувалось під час сильних танкових боїв, і завершилось поїздкою на танку.
Після 24 лютого 2022 року дівчина повернулася на фронт до свого підрозділу, мобілізувалась до ЗСУ. Керувала медичною службою спецпідрозділу “Вовки Да Вінчі”.
Дівчина мала бажання забрати хлопця з війни, але не судилось… Аліна була з ним від початку і до кінця.
День Незалежності
Да Вінчі організовував найкращі безалкогольні заходи для військових. Багато людей з різних підрозділів брали участь у святкових обідах, де грали патріотичних пісень та спілкувались бойові побратими.
На прикладі свого підрозділу, тоді вже командир, показував, як можна будувати комунікацію між військовими.
Вовче лігво
Своїми руками хлопці збудували базу ДУК ПС в Авдіївці. Там у хлопців жив справжній вовк. Вовки у людському тілі, так казали про їхній підрозділ. А тим часом, командир Дмитро Коцюбайло дбав не лише про особовий склад, а й про вовка, який з ними живе…
17 березня 2016 року Дмитро Коцюбайло призначений командиром 1-шої окремої штурмової роти ДУК ПС, яку назвали – «Вовки Да Вінчі».
На емблемі роти, якою командував цей хлопець, було зображено три вовки. Це – символи сили, стійкості, відданості.
“Три вовки на емблемі нашої роти — символ того, що всі ми тримаємося разом. Це, образно кажучи, зграя, яка іде до перемоги. У дикій природі вовки тримаються гуртом. Вони рухаються в одному напрямку. Так само і у нас. Ми ідемо до одної мети — до перемоги. У своїй добровольчій структурі тримаємося разом із 2014 року. Продовжуємо роботу із захисту нашої країни. Ви запитували, чим для нас важливий Вольф? Відповім коротко: він додатково заряджає нас своєю енергетикою.” – розповідав Дмитро.
У 2022 році підрозділ був доукомплектований до розміру батальйону та перепідпорядкований 67-й окремій механізованій бригаді.
Да Вінчі, Дмитро Коцюбайло – перший доброволець, якому присвоєно звання «Герой України» з врученням ордена «Золота Зірка» за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України прижиттєво.
2022 рік
2022 рік – перший за вісім років оборони України від росії, який Дмитро зустрів в колі сім’ї. Усі роки війни до цього Да Вінчі зустрічав на сході в колі військових… Виняток боєць зробив для того, щоб побути зі своєю коханою.
“Перш за все це буде досить важкий рік. Але, я думаю, що ми впораємось. Нам треба буде показати велику єдність українського народу, потужний сильний кулак перед агресією російської федерації. І якщо ми будемо єдиним цілим народом, то будь-яку загрозу ми спокійно подолаємо”, – пророкував на 2022 рік Дмитро Коцюбайло.
Велика війна
“Москалів не треба боятися, їх треба знищувати” – казав Да Вінчі перед вторгненням.
З початку війни в 2022 році Дмитро воював на Криворізькому напрямку. Також були сильні бої за Лисичанськ.
“Смерть на війні – це завжди важко, тому що ти з ними воював, ділив одну на двох цигарку, їду, обороняв цю країну, і в один момент цієї людини не вистачає”, – казав Дмитро про своїх побратимів, які загинули.
Як командир батальйону, Дмитро міг і не бути місці, де проходили активні обстріли та де він отримав смертельне поранення.
“Він міг там і не бути, але Да Вінчі день перед тим на штурмі був. Він такий комбат. Він все з своїми бійцями робив. На руках в мене загинув, хоч довезли його до госпіталя, але на жаль лікарі не змогли врятувати, бо поранення було дуже важке”, – розповідає побратим Дмитра на позивний Нью-Йорк.
10 березня Дмитра Коцюбайла поховали в Києві. Зеленський посмертно нагородив “Да Вінчі” “Хрестом бойових заслуг”, який вручили мамі.
“Дмитро Коцюбайло був не просто кращим. Він був кращим з кращих. Війна забрала саме його.” – сказав на похоронах генерал Валерій Залужний.
Валерій Залужний добре знав Дмитра Коцюбайла. Він розповідав, що хлопець приєднався до військової сімʼї України ще девʼять років тому, на самому початку війни рф проти України, пишуть Версії.
“Зовсім молодий хлопець зі щирими очима, який нічого і ніколи не боявся. Навколо нього об’єднувалися люди зі спільною метою – боротися за свою країну”, – каже Валерій Залужний.
