Про Іванну Плантовську.
Мені немає діла до її губ, волосся і п’ятої точки.
У неї є суттєвий плюс, який робить її дещо краще за болгарську послицю Олесю Ілащук — ця дівчина бодай закінчила академію прикордонної служби.
Але раз ти уже прес-офіцер і відповідаєш за комунікацію цілого Південного регіону — того самого, який частково в окупації (Бердянськ і Херсонщина), частково в блокаді (Одещина), і щоденно обвалюється обстрілами або межує з Придністров’ям, то курорти і Париж дуже недоречні.
Так само недоречні вони щодо прикордонників, які ціною життів і здоров’я давали перші бої російським преміум-елітарним російським танкістам і десантникам, які на світанку 24 лютого проривали наші кордони. Деякі бої були і по 2 і по 4 години.
Ці самі прикордонники обороняли Чернігів і не давали зробити з містом щось таке як Маріуполь.
Ці самі прикордонники билися за Маріуполь. Їм ампутували руки і ноги. А потім були жахи полону.
Ці самі прикордонники вибивали раш&стів із сіл на Харківщині. Є відео, де бої за траси такі, що Спілберг би позаздрив. Криє ро&ійс&ка арта, а вони виносять поранених і далі іде стрільба. Аби убезпечити Харків.
Ті ж прикордонники є на Бахмуті і приймають надтяжкі бої. Ось свіжа новина 2 годин давності — прикордонники під Бахмутом захопили опорний пункт раш&стів.
І ті ж прикордонники з Глухівщині нерозбалувані тачками і мавіками — радіють як діти подарунку.
Хоча у них там важлива траса, яку одною з перших прорвали окупанти уранці 24 лютого.
До чого це я?
У нас дуже і дуже багато загиблих прикордонників. І фотки в лабутенах із Парижа від комунікаційника, який відповідає за Бердянськ, Херсонщину і Одещину — це нерозуміння моменту і відповідності. Міксер в очі і блендер в мозок. У нас он тільки повертають з полону змарнілих прикордонників з острова Зміїний, а прес-секретарка постить фото із одного із найдорожчих міст світу. І загалом у 2022 у її профілі було мало контенту, адекватного до подій і посади.
Що ж робити, якщо ти молодий і хочеться фоток. Бо зараз напишуть, що може, я «заздрю молодості, успішності і красі»
Скажу одне — фото на пам’ять можна робити. Але є фото для приватного архіву і поки для шухляди. Особливо, якщо ти прямо зараз офіційний голос і лице прикордонників. Тих, які зараз в п&здорізах.
