Ось що я скажу холуям, які захищають російську культуру – щоб ви так само захищали своє, українське, як ви кидаєтеся на всіх свідомо байдужих до творчості Пушкіна, Толстого і Достоєвського!
Хочете їх читати – читайте, хто вам не дає, але не треба нав’язувати українцям культуру споконвічного ворога. Чому наші діти мають перейматися поведінкою маньяка Розкольникова чи шовініста Болконського? І співчувати шльондрі Соні Мармеладовій? Фу, мерзота!
Чому б вам, шанувальникам російської пісьмєнності, не почитати літературу братів наших поляків: Міцкевича, Синкевича, Лема, Вишневського і Урбанека? Чи вам ближче збочена сімейка Карамазових і мазохіст отєц Сєргій?
Світова література, до якої мають долучатися наші діти це і колумбієць Маркес, і іспанець Лорка, і француз Мопасан, і австрієць Рільке, і німець Ремарк, і англієць Байрон, і американець Драйзер. А є ще японці, мексиканці, аргентинці, шведи, норвержі, австралійці і бознахто ще.
Але ви ратуєте за Q-ца-пів! То може проблема не у визнанні України мультикультурною державою, а в тому, що ви з усіх світових культур вибрали саме культуру ворога, агресора, ґвалтівника і мародера.
То скажу вам максимально культурно у часи війни: йдіть найух за своїм російським кораблем і усією російською літературою. Вперед босоніж у Вороніж!