Знайома переконувала мене писати мою книгу російською, щоб її прочитало більше людей, бо “українською ніхто ж не читає”.

Є в мене знайома – самотня бабуся за 80. Дивиться серіали і політичні ток-шоу, після яких часто зітхає: “Вовочку жалко”. Переконувала мене якось писати мою книгу російською, щоб її прочитало більше людей, бо “українською ніхто ж не читає”.

Останні пару років біля неї крутиться хитровироблена пара середнього віку – переселенці з ОРДЛО. Роблять їй різні дрібні послуги, активно набиваються у друзі, запрошують в гості, роблять їй (за її гроші) ремонт. Вочевидь, мають намір успадкувати квартиру. Бабуся їхніх справжніх мотивів не розуміє, вважає, що вони її друзі.

І ось, кілька днів тому, вона з ними посварилася. Бо та переселенка сказала їй, що вони в Донецьку закликали Путіна ввести війська. “Ми вважаємо себе росіянами, говоримо російською, і хотіли приєднатися до Росії, бо всі люди мають право жити в тій країні, в якій вони хочуть”. (Зараз ця пара разом зі своєю дорослою дочкою мешкають чомусь у Києві).

І ця бабуся їй видала: “Ви зрадники, я тебе бачити не хочу”.

Думаю, що незабаром вони помиряться. Бо бабуся від них залежить – щось полагодити, десь там пересунути меблі – одна вона з тим впоратись не може.

Але сам факт.

Я завжди писала й казала, що ми програємо інформаційну війну Росії. Так ось, схоже, зараз ця ситуація змінюється.

Олена Білозерська

Важливо! Думка редакції може відрізнятися від авторської. Редакція сайту не відповідає за зміст блогів, але прагне публікувати різні погляди

Поділись з друзями...