Володимир Парасюк
Мій батько, коли нас демобілізували, сказав такі слова: “Хлопці, пам’ятаєте жарт про діда, який ходить по городу і оливою підливає землю? Виявляється, то був не жарт. Можливо ми зараз і їдемо додому, але на другий раз ми маємо бути точно готові. Я більше не хочу випрошувати зброю, щоб мати можливість захищати нашу землю.”
Нас зараз 10-12 чоловік, які в повній бойовій готовності, екіпіровані і зі зброєю можуть їхати знищувати ворога. Готова боївка зі снайпером, медиком і кулиметником. І знаєте, збираємось ми час від часу, не для того, щоб шукати “зрад”, а навпаки, щоб згадувати ті моменти, які мотивують і підтримують бойовий дух.
Так, це була наша особиста ініціатива, бо як я вже казав, ми живемо в такий час. Але загалом, держава в особі влади, зобов’язана так зробити по всій Україні. Кожен, хто пройшов війну чи строкову службу, повинен мати вдома зброю і амуніцію.
Зараз саме час це зробити. Не боятися, а озброїти людей. Батальйони тероброни – це дуже добре, але перша і головна наша ціль – бути ще мобільнішими і швидшими. Кожна хвилина боротьби не з ворогом, а з бюрократією буде нам коштувати дуже дорого.
P.s. Знаєте чому мене не дивують і не лякають теперішні новини? Бо наспрадві ти вже не чекаєш війни з росією, ти давно живеш в ній. Були різні етапи протистояння і по-різному ми були готові, але зараз ми зробили ще більше висновків, які нам дали безцінний досвід, який потрібно використовувати. Я знаю ще дві такі групи як наша і знаю, що вони теж повністю готові, але підказує мені серце, що нас набагато більше.
Слава Україні!
Редакція сайту не несе відповідальності за зміст блогів. Думка редакції може не збігатися з авторською.